3. Визначення загальної лужності

   0. В колбу на 100 мл переносять за допомогою піпетки 25 мл водної витяжки і добавляють 2 краплини метилоранжу. Витяжка забарвиться в жовтий колір.

   1. Вміст колби титрують 0,01 н розчином H₂SO₄ до переходу жовтого кольору в рожевий. Титрувати потрібно обережно тому, що кінець титрування проявляється непомітно. Після титрування витяжку з колби не виливають.

   2. Загальна лужність розраховується за формулою:

де:

Хнсо₃ – загальна лужність, мг-екв./100 г ґрунту;

v – кількість 0,01 н H₂SO₄, яка пішла на титрування, мл;

N – нормальність титрованого розчину H₂SO₄ (0,01);

v₁- кількість води взятої для приготування водної витяжки, мл (200);

v₂ - об’єм витяжки, взятої для титрування, мл (25);

c - наважка ґрунту, г (40);

100 – коефіцієнт для перерахунку на 100 г ґрунту.

Для розрахунку вмісту іонів НСО₃ в процентах число мг-екв. НСО₃ множать на 0,061, тому що еквівалентна маса НСО₃ дорівнює 61, а мг-екв. дорівнює 61/1000=0,061.

4. Визначення хлор-іону

   0. В ту саму колбу, в якій визначалась лужність, прибавляють 1 мл 10-% розчину K₂CrO₄ і титрують 0,01 н розчином AgNO₃ до появи червонуватого кольору. При появі осаду кольору червоної цегли титрування припиняють.

   1. Кількість хлор-іону розраховується за формулою:

де:

X_Cl – кількість хлор-іону, мг-екв./100 г ґрунту;

v – кількість AgNO₃, яка пішла на титрування, мл;

N – нормальність AgNO₃ (0,01);

v₁- кількість води взятої для приготування водної витяжки, мл (200);

v₂ - об’єм витяжки, взятої для титрування, мл (25);

c - наважка ґрунту, г (40);

100 – коефіцієнт для перерахунку на 100 г ґрунту.

Для розрахунку вмісту іонів Сl в процентах число мг-екв. Сl множать на 0,0355, тому що еквівалентна маса Сl дорівнює 35,5, а мг-екв. дорівнює 35,5/1000=0,0355.

5. Визначення сульфат-іону

   0. Перед проведенням кількісного визначення сульфат-іону проводять якісний аналіз. Для цього 10 мл водної витяжки, що взята в пробірку, підкислюють 2 краплинами 10% розчину НСl, прибавляють біля 1 мл 1% розчину ВаСl₂ і нагрівають до кипіння.

   1. Якщо розчин не помутнів, SO₄^2- - немає, якщо помітне слабке помутніння, то у водній витяжці присутня незначна кількість SO₄^2-, яка відмічається в результатах як “сліди”, якщо випадає осад, необхідно провести кількісний аналіз.

Висновок. Вказують на якісний і кількісний склад водної витяжки ґрунту. Визначають тип і ступень його засоленості. Розраховують запас солей в орному шарі ґрунту. Вказують на заходи по оптимізації складу ґрунтового розчину.

Лабораторна робота 14 грунти лісостепу

Ґрунтовий покрив лісостепової зони представлений двома найбільш поширеними типами чорноземів : типовий, опідзолений, вилугуваний і реградований, які сформувалися під лісовою рослинністю.

Чорноземами типовими називають ґрунти, в яких найбільш виражені ознаки їх утворення: інтенсивне накопичення гумусу, азоту та зольних елементів, неглибоке вимивання карбонатів, поступовий перехід від гумусового горизонту до не гумусової материнської породи тощо. Вміст гумусу в цих ґрунтах найвищий (4-6%), запаси його можуть досягати до 500-600 т/га. Ємність вбирання 30-50 мг-екв/100г ґрунту, реакція ґрунтового розчину – слабо кисла або нейтральна, високий вміст поживних речовин.

Чорноземи опідзолені та вилугувані мають меншу потенціальну родючість порівняно з типовими, але містять досить багато гумусу (3-5%), а також елементів живлення. Формування цих грунтів має степову і лісову фази розвитку. Про це

свідчить, з одного боку, наявність великої кількості кротовин, глибока гумусованість ґрунтового профілю, якісний склад гумусу, де переважають гумінові кислоти зв’язані з Са, а з іншого – глибоке скипання карбонатів, насиченість основами, кислотність, помітна диференціація за елювіально-ілювіальним типом.

Чорноземи реградовані поширені на межі чорноземів опідзолених і типових. Ці ґрунти розглядаються як результат окультурення чорноземів опідзолених і вилугуваних та темно-сірих опідзолених ґрунтів у процесі зміни лісової рослинної формації на трав’янисту, тривалого сільськогосподарського використання тощо. При цьому змінюється гідрологічний режим, посилюються висхідні потоки вологи, які сприяють підтягуванню карбонатів до поверхні.

Тип сірі опідзолені грунти включає три підтипи: світло-сірі, сірі, та темно-сірі. світло-сірі та сірі опідзолені грунти за своїми ознаками близькі до дерново-підзолистих. У них добре виражені процеси опідзолення, внаслідок чого профіль їх чітко диференційований за елювіально-елювіальним типом, мають підвищену кислотність верхнього горизонту.

Темно-сірі опідзолені ґрунти формуються у дібровах, де під пологом лісової рослинності є багата трав’яниста рослинність і за рахунок цього звичайно великий вплив на формування ґрунту має дерновий процес грунтоутворення. Темно-сірі опідзолені ґрунти за своїми ознаками та властивостями наближаються до чорноземів опідзолених. Ознаки опідзолення порівняно слабо помітні, а процеси акумуляції гумусу - інтенсивні. Вони мають добре гумусований верхній горизонт потужністю 25 – 30 см, переміщення колоїдів менш помітні, ніж у сірих опідзолених грунтах і гранулометричний склад їх середньо – і важкосуглинковий, тому в них краща структура, але слабка водостійкість. Хімічний склад по профілю темно-сірих опідзолених ґрунтів неоднорідний. Максимальний вміст оксиду кремнію спостерігається в гумусово-елювіальному горизонту і поступово знижується вниз по профілю, а в чорноземі опідзоленому майже не змінюється.

Чорноземи вилугувані характеризуються підвищеним вмістом мулистої фракції у вилугуваному горизонті, що обумовлено не переміщенням її з гумусового горизонту, а оглеєнням породи. добре розвинений гумусовий горизонт (45-85см), для якого характерна грудкувато-зерниста структура і горіхувато-грудкувата для перехідного. Вміст гумусу у верхньому горизонті майже такий. як у чорноземах типових (2-5%). З глибиною кількість його зменшується. Тип гумусу фульватно-гуматний.

Чорноземи вилугувані майже не відрізняються за природною родючістю від чорноземів типових.

Завдання: замалювати будову грунтового профілю і надати опис основних грунтів Лісостепу.

Характеристика _______________________________________________

( назва грунту)

Показники	Генетичні горизонти
Глибина, см
Щільність, г/см3
Щільність твердої фази, г/см3
Максимальна гігроскопічність,%
Вологість стійкого в’янення, %
Вміст гумусу, %
Запаси гумусу, т/га
Вміст фізичної глини, %