Розрахунки запасів вологи Лабораторна робота 8 Визначення водостійкості структури ґрунтУ

під структурою ґрунту розуміють сукупність агрегатів, різних за величиною, формою, стійкістю і зв’язністю.

Ґрунтовий агрегат – це сукупність гранулометричних (механічних) елементів, з’єднаних між собою в результаті коагуляції колоїдів, склеювання, злипання.

Здатність ґрунту розпадатися на структурні агрегати називають структурністю ґрунту.

Розрізняють два поняття структури ґрунту: морфологічне і агрономічне.

В морфологічному розумінні доброю структурою буде чітко виражена структура: горіхувата, стовбчаста. призмовидна, пластинчаста та ін. Кожному генетично різному ґрунту притаманна своя, характерна структура. Її формування тісно пов’язано з ґрунтотворним процесом.

Агрономічна цінна являється тільки така структура, яка забезпечує родючість ґрунту. Оптимальні умови водного і повітряного режимів створюються в ґрунтах з дрібногрудочкуватою і зернистою структурою.

Структуру ґрунту за розмірами агрегатів розділяють на:

• глибисту (агрегати > 10 мм);

• грудочкувато-зернисту, або макроструктура (агрегати 10-0,25 мм);

• мікроструктура (агрегати < 0,25 мм).

П.А.Костичев класифікував структуру ґрунту на водостійку (агрономічна цінна) і неводостійка. Пізніше В.Р.Вільямс запропонував розрізняти дві властивості ґрунтових агрегатів: зв’язність і міцність. Під зв’язністю розуміється здатність агрегату протистояти механічній дії, а під міцністю – здатність агрегату протистояти розмиванню водою.

Найбільш цінними являються водостійкі агрегати розміром1-4 мм.

Зв’язність ґрунту залежить від кількості мулуватих, особливо колоїдних частинок. Міцність агрегату залежить тільки від якості перегною, вона зумовлена цементацією гранулометричних елементів свіжоосадженим перегноєм. Агрегат може бути зв’язним, але не міцним: якщо взяти грудочку сухої глини, його важко розруйнувати рукою, але, якщо покласти в воду, він швидко розпадеться на складові його гранулометричні елементи.

Структура ґрунту являється одним із головних факторів його родючості. В структурному ґрунті створюються оптимальні умови водного, повітряного і теплового режимів, що в свою чергу зумовлює розвиток мікробіологічної активності, мобілізацію і доступність поживних речовин.

Структурний ґрунт має високу пористість і вологоємність, він глибоко промочується водою. Атмосферні осадки, поливна вода повністю поглинаються ґрунтом, поверхневий стік відсутній, виключені ерозійні процеси. У вологому структурному ґрунті завдяки капілярам у середині агрегатів і пор аерації одночасно суміщаються анаеробні і аеробні процеси.

У безструктурному розпиленому ґрунті важкого гранулометричного складу створюється несприятливий фізичний режим. Вода і повітря в ньому являються антагоністами. Пористість і вологоємність незначні. Такий ґрунт погано поглинає вологу, стік по поверхні призводить до ерозії. Весною і восени в такому ґрунті пори повністю заповнені водою, а повітря в ньому відсутнє. З підвищенням температури завдяки мілкопористості відбувається інтенсивне випаровування води і висушування ґрунту на велику глибину. Після поливу або дощу поверхня безструктурного ґрунту запливає, різко підвищується липкість. При висиханні такий ґрунт сильно ущільнюється, на поверхні утворюється кірка, тріщини, що затрудняє ріст і розвиток рослин.

Основними факторами утворення водостійкої структури ґрунту являються: високий вміст гумусу, колоїдів, наявність у ГВК кальцію і магнію.

Ціллю структурно-агрегатного аналізу ґрунту являється визначення кількісного і якісного складу агрегатів. Аналіз складається з двох частин:

1. Сухого просіювання ґрунту;

2. Мокрого просіювання (просіювання ґрунту у воді).

Для визначення міцності структури використовується повітряно-сухий ґрунт не розтертого зразку.