10. Оптимальні показники щільності для ґрунтів різного гранскладу

(А.Г.Бондарєв, 1985)

Гранулометричний склад ґрунту	Щільність ґрунту, г/см3
Важко-, середньосуглинковий	1,0 - 1,30
Легкосуглинковий	1,10 – 1,40
Супіщаний	1,20 – 1,45
Піщаний	1,25 – 16,0

Нижчі границі оптимальні для більш вимогливих культур (пшениця, ячмінь, кукурудза, соняшник). Бавовник, люцерна, конюшина краще ростуть при більших значеннях щільності орного шару. Особо виділяється рис, для нормального росту якого потрібна висока щільність кореневого шару. Для одержання високих врожаїв коренеплодів та бульбоплодів необхідна щільність 1,1-1,2 г/см³.

Встановлено, що проникнення коренів рослин в шари ґрунту з щільністю 1,40-1,55 (1,60) г/см³ – утруднений, їх розвиток пригнічується, а при щільності більше 1,55 (1,60) г/см³ – ріст кореневих систем неможливий.

Збільшення щільності ґрунту в кореневому шарі на кожні 0,1 г/см³ призводить до зростання запасів недоступної вологи на 10%, зниженню врожаю зернових культур на 10-15%.

Чим сухіше ґрунт, тим більше пригнічуються рослини від підвищеної щільності, тому за рахунок зрошення можливо частково компенсувати цей негативний вплив.

Від щільності залежать повітряні, водні, теплові та біологічні властивості ґрунту. З ущільненням суглинкових і глинистих ґрунтів зменшується пористість і об’єм пор аерації, збільшується об’єм неактивних пор, в яких вода практично недоступна рослинам, знижується швидкість фільтрації.

Знання щільності необхідне для генетичного аналізу ґрунту, визначення запасів води, поживних речовин, солей, розрахунків поливних та зрошуваних норм, пористості, об’ємів земляних робіт та ін.

Для визначення щільності ґрунту існують декілька методів і приладів, в основі яких лежать різні принципи:

• буровий - взяття зразка в непорушеному стані за допомогою циліндра-бура певного об’єму;

• ріжучого кільця або циліндра – зразки ґрунту відбираються за допомогою металічних стаканів (кільця, циліндри) відомого об’єму, що вдавлюються в стінки розрізу;

• фіксажний – застосування різних речовин (парафін, спермацет, бакелліт, деякі смоли), що фіксують взятий зразок ґрунту. Об’єм зразка визначається кількістю витісненої ним рідини або гідростатичним зважуванням;

• піщаний і вазеліновий – вимірювання об’єму зразка ґрунту за допомогою сипучих або рідких речовин. Зразок ґрунту при цьому беруть буром або ножем без збереження природного складу. Вагу зразка визначають зважуванням, а об’єм – заповненням пустоти, що утворилась після взяття зразка, сипучим або рідкою речовинами.

Визначення щільності ґрунту методом парафінування

(Пігулевського)

Визначення щільності ґрунту за цим методом відноситься до фіксажних методів і складається з двох частин:

1. Визначення вологості ґрунту (%);

2. Визначення об’єму зразка та щільності в перерахунку на абсолютно-сухий ґрунт.