1. Сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особистості;

2. Виправлення окремих вад психофізичного розвитку.

Корекція мовлення — педагогічний процес, спрямований на

усунення або послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом коригуючого навчання та виховання.

Лабільність (від лат. labilis — нестійкість, рухливість) здатність до швидких змін. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. Л. психіки, з одного боку, уможливлює швидке і порівняно легке переключення психічних функцій людини з об’єкта на об’єкт, а з другого — ускладнює вивчення психічного життя саме через його ієрархічність, багатоякісність.

Ліворукість — переважне використання лівої руки для виконан­ня життєво важливих практичних дій. Л. буває природженою та ви­мушеною. Людину, якій властива вроджена Л., називають лівшею (шульгою). У лівшів домінантною (провідною) в організації рухо­вих реакцій і вищих психічних функцій є права півкуля.

Логоневроз (від грец. logos — слово, neuron — нерв) — медичне визначення заїкання. Л, буде правомірним в тому випадку, коли причиною заїкання є психогенія, або коли вже сформоване мов­леннєве порушення, яке, травмуючи психіку хворого, викликає у нього вторинні невротичні реакції.

Мелодика мовлення (від грец. rnelodicos — мелодійний, пісенний) - сукупність тональних засобів, що притаманні певній мові. Розрізня­ють мелодику складу, слова, фрази. М. м. — це один із фонетичних за­собів вираження модальних відтінків, іронії, підтексту, емоцій.

Мутизм (від грец. mutus — німий) — порушення мовленнєвого спілкування внаслідок психічної травми . М. має тимчасовий пе­рехідний характер і належить до групи невротичних реакцій. В ос­нові М. — гальмування мовленнєвої функції.

Неврастенія (від грец. neuron — нерв, astheneia — безсилля) — од­на з форм неврозів. Виникає переважно в умовах тривалих психот- равмуючих ситуацій. Основні симптоми; дратівливість (збуд­ливість, пов’язана з легким виснаженням), лабільність емоцій, нестійкість настрою. Іноді виникає тривога чи страх, нетерплячість, розлади сну, різні порушення вегетативної нервової системи.

Реабілітація (у медико-педагогічному значенні, лат. гекаЬіШа- Ьіоп_у від лат. ге — проти, ЬаЬіІітас — здатність) — повернення хво­рого до нормального життя і праці в межах психофізичних можли­востей. Р. — комплексна, багатоетапна система медичних, соціально-психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на усунення або пом'якшення вад розвитку, інтеграцію у соціальне середовище, залучення до громадського життя і праці.

Розгальмованість або синдром психомоторної розгальмова- ності (гіпердинамічній, гіперкінетичній) проявляється у над­мірній рухливості, метушливості, непосидючості дитини.

Соматичний (від грец. сота — тіло, тілесний) — у медичній практиці використовується для визначення явиш, які пов’язані з тілом, на відміну від явищ психічного характеру. Хвороби за цією ознакою поділяють на соматичні і психічні.

Тахілалія (від грец. — швидкий, Іаііа — мова) ~ пато­

логічне прискорення темпу мовлення. Центральною ланкою в па­тогенезі Т. є розлад темпу зовнішнього і внутрішнього мовлення за рахунок переваги патологічного процесу збудження над процесом гальмування.

Темп мовлення (від лат. ШШрШ — час) — швидкість вимовлян­ня звуків, складів, слів. Т.м. вимірюється кількістю звуків, складів тощо, які вимовляються за певну одиницю часу, або їх середньою тривалістю звучання.

Тонус (від лат. іопш, від тШ — напруження) ^ тривале, без стомлювання, збудження нервових центрів та м’язових тканин.

■

Церебрастенія (від лат. сегеЬппп — головний мозок, грец. а пепсіа — безсилля) — ослаблення діяльності ЦНС під впливом різних зовнішніх несприятливих факторів (соматичних інфекцій, легких травм або дуже незначних уражень головного мозку, три­валих і тяжких психічних переживань, перевтоми тощо).