- •Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації
- •2.3. Класифікація заїкання 25
- •Розділ і наукове обґрунтування і вивчення проблеми заїкання
- •Розділ 2 клініко-фізіолопчна характеристика заїкання
- •Фізіологія заїкання
- •Симптоматика заїкання
- •Класифікація заїкання
- •Порівняльна характеристика різних форм заїкання (за м. Буяновим) Клінічна характеристика різних форм заїкуватості
- •Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості
- •Розділ з
- •3.1. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •3.2. Сучасні методики та технології подолання заїкання
- •Логопедична робота, спрямована на усунення мовленнєвих судом;
- •Психотерапія, спрямована на редукцію почуття тривоги у зв’язку з актом мовлення;
- •Психологічна робота, спрямована на усвідомлення свого стану і впевненості у реальній можливості одужання.
- •3.3. Профілактика заїкання
- •У профілактиці заїкуватості виділяються три основних напрями:
- •Запобігання виникненню заїкуватості у дітей;
- •Запобігання хроніфікації і рецидивів заїкуватості;
- •Запобігання порушенням соціальної адаптації.
- •Термінологічний словник
- •Сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особистості;
- •Виправлення окремих вад психофізичного розвитку.
- •Список використаних джерел
Сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особистості;
Виправлення окремих вад психофізичного розвитку.
Корекція мовлення — педагогічний процес, спрямований на
усунення або послаблення симптоматики мовленнєвих порушень шляхом коригуючого навчання та виховання.
Лабільність (від лат. labilis — нестійкість, рухливість) здатність до швидких змін. Л. психічних станів означає їхню швидку зміну. Л. психіки, з одного боку, уможливлює швидке і порівняно легке переключення психічних функцій людини з об’єкта на об’єкт, а з другого — ускладнює вивчення психічного життя саме через його ієрархічність, багатоякісність.
Ліворукість — переважне використання лівої руки для виконання життєво важливих практичних дій. Л. буває природженою та вимушеною. Людину, якій властива вроджена Л., називають лівшею (шульгою). У лівшів домінантною (провідною) в організації рухових реакцій і вищих психічних функцій є права півкуля.
Логоневроз (від грец. logos — слово, neuron — нерв) — медичне визначення заїкання. Л, буде правомірним в тому випадку, коли причиною заїкання є психогенія, або коли вже сформоване мовленнєве порушення, яке, травмуючи психіку хворого, викликає у нього вторинні невротичні реакції.
Мелодика мовлення (від грец. rnelodicos — мелодійний, пісенний) - сукупність тональних засобів, що притаманні певній мові. Розрізняють мелодику складу, слова, фрази. М. м. — це один із фонетичних засобів вираження модальних відтінків, іронії, підтексту, емоцій.
Мутизм (від грец. mutus — німий) — порушення мовленнєвого спілкування внаслідок психічної травми . М. має тимчасовий перехідний характер і належить до групи невротичних реакцій. В основі М. — гальмування мовленнєвої функції.
Неврастенія (від грец. neuron — нерв, astheneia — безсилля) — одна з форм неврозів. Виникає переважно в умовах тривалих психот- равмуючих ситуацій. Основні симптоми; дратівливість (збудливість, пов’язана з легким виснаженням), лабільність емоцій, нестійкість настрою. Іноді виникає тривога чи страх, нетерплячість, розлади сну, різні порушення вегетативної нервової системи.
Реабілітація (у медико-педагогічному значенні, лат. гекаЬіШа- Ьіопу від лат. ге — проти, ЬаЬіІітас — здатність) — повернення хворого до нормального життя і праці в межах психофізичних можливостей. Р. — комплексна, багатоетапна система медичних, соціально-психологічних, педагогічних заходів, спрямованих на усунення або пом'якшення вад розвитку, інтеграцію у соціальне середовище, залучення до громадського життя і праці.
Розгальмованість або синдром психомоторної розгальмова- ності (гіпердинамічній, гіперкінетичній) проявляється у надмірній рухливості, метушливості, непосидючості дитини.
Соматичний (від грец. сота — тіло, тілесний) — у медичній практиці використовується для визначення явиш, які пов’язані з тілом, на відміну від явищ психічного характеру. Хвороби за цією ознакою поділяють на соматичні і психічні.
Тахілалія (від грец. — швидкий, Іаііа — мова) ~ пато
логічне прискорення темпу мовлення. Центральною ланкою в патогенезі Т. є розлад темпу зовнішнього і внутрішнього мовлення за рахунок переваги патологічного процесу збудження над процесом гальмування.
Темп мовлення (від лат. ШШрШ — час) — швидкість вимовляння звуків, складів, слів. Т.м. вимірюється кількістю звуків, складів тощо, які вимовляються за певну одиницю часу, або їх середньою тривалістю звучання.
Тонус (від лат. іопш, від тШ — напруження) ^ тривале, без стомлювання, збудження нервових центрів та м’язових тканин.
■
