- •Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації
- •2.3. Класифікація заїкання 25
- •Розділ і наукове обґрунтування і вивчення проблеми заїкання
- •Розділ 2 клініко-фізіолопчна характеристика заїкання
- •Фізіологія заїкання
- •Симптоматика заїкання
- •Класифікація заїкання
- •Порівняльна характеристика різних форм заїкання (за м. Буяновим) Клінічна характеристика різних форм заїкуватості
- •Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості
- •Розділ з
- •3.1. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих
- •3.2. Сучасні методики та технології подолання заїкання
- •Логопедична робота, спрямована на усунення мовленнєвих судом;
- •Психотерапія, спрямована на редукцію почуття тривоги у зв’язку з актом мовлення;
- •Психологічна робота, спрямована на усвідомлення свого стану і впевненості у реальній можливості одужання.
- •3.3. Профілактика заїкання
- •У профілактиці заїкуватості виділяються три основних напрями:
- •Запобігання виникненню заїкуватості у дітей;
- •Запобігання хроніфікації і рецидивів заїкуватості;
- •Запобігання порушенням соціальної адаптації.
- •Термінологічний словник
- •Сукупність педагогічних та лікувальних засобів, спрямованих на поліпшення та виправлення процесу розвитку особистості;
- •Виправлення окремих вад психофізичного розвитку.
- •Список використаних джерел
Кондратенко
В., Ломоносов В.
Міністерство освіти і науки України Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова Інститут корекційної педагогіки і психології
г
ВІКТОР ЛОМОНОСОВ
Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації
Навчальний посібник для студентів дефектологічних факультетів вищих педагогічних навчальних закладів
КИЇВ
кнт
2006
ББК 74.3я7 УДК 37(075) К 64
Схвалено засіданням Вченої ради кафедри логопедії Інституту корек- ційної педагогіки та психології Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова (протокол № 7 від 1.12.2004)
Рекомендовано до друку Вченою радою Інституту корекційної педагогіки та психології (протокол № 5 від 27.01.2005)
Рецензенти:
Обухівська А. Г. — кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Центру практичної психології та соціальної роботи;
Тищенко В. В. — кандидат педагогічних наук, завідувач лабораторії логопедії Інституту спеціальної педагогіки АПН України.
Кондратенко В., Ломоносов В.
К64 Заїкання: феноменологія та основні напрями реабілітації:
Посібник для вищих навчальних закладів. — К., 2006. — 70 с.
ІБВШ66^373-070-6
У посібнику систематизовано сучасні погляди щодо питань етіології, патогенезу заїкання, реабілітації заїкуватих у психофізіології, психології та корекційній педагогіці. Представлені клінічні та пси- холого-педагогічні характеристики різних форм заїкання; інтегративно представлені сучасні методики та технології подолання заїкання. Матеріал посібника відповідає програмі і навчальним планам відділення логопедії дефектологічного факультету.
Для сентів педагогічних вищих навчальних закладів, логопедів,
дефектологів, психологів, методистів, вихователів та вчителів.
ББК 74.3я7
© В. Кондратенко,
В. Ломоносов, 2006 ІвВШ66-373-070-6 © КНТ, 2006
ЗМІСТ
кнт 3
ЗМІСТ 4
НАУКОВЕ ОБҐРУНТУВАННЯ І ВИВЧЕННЯ ПРОБЛЕМИ ЗАЇКАННЯ 5
Розділ 2 10
2.3. Класифікація заїкання 25
Клінічна характеристика різних форм заїкуватості 25
Деякі показники психічного і фізичного розвитку осіб із різними типами заїкуватості 27
Вплив деяких соціальних, психічних і соматичних факторів на характер прояву різних форм заїкуватості 28
Таблиця З 28
Дані параклінічних обстежень при різних формах заїкуватості 29
2.4. Особливості особистості заїкуватих 33
ЗАГАЛЬНІ НАПРЯМИ ПСИХОЛОГО-ПЕДАГОГІЧНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ЗАЇКУВАТИХ 34
3.1. Клінічне і психолого-педагогічне обстеження заїкуватих 34
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ словник 62
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 67
, „ іб 72
Вступ
Проблема лікування, корекції мовлення при заїканні є актуальною для науковців і працівників-практиків медицини, дефектології та психології.
. Впродовж XX ст. проблема заїкуватості вивчалась і висвітлювалась у науковій літературі особливо інтенсивно. Сьогодні інтерес до проблеми не знижується, починаючи з 1994 р. регулярно проходять міжнародні симпозіуми, присвячені виключно проблемі заїкання, які збирають більше тисячі вчених з усіх країн світу. Ця проблема також висвітлюється у міжнародному спеціальному журналі «Fluency Disorders» («Порушення плавності»). Величезний інтерес науковців до проблеми заїкання зумовлений її актуальністю — захворювання набуло широкого розповсюдження, помітне оточуючим, має соціальне значення, часто має рецидивний характер та важко піддається корекції.
Заїкуватість, крім судомних спотикань, пов’язана з порушеннями вищої нервової діяльності, які, з одного боку, спричинені органічним ураженням центральної нервової системи, з іншого — невротичною реакцією. Хроніфікація процесу (яка часто спостерігається при заїканні) викликає, як правило, вторинну невротизацію (реакція особистості на основне захворювання), що робить заїкання складним патологічним процесом.
Отже, для більш ефективної корекції мовлення при заїканні логопед повинен не тільки знати практичні прийоми, але і розуміти цілісну клінічну та психолого-педагогічну картину цього патологічного стану, знати клінічні прояви невротичних та неврозо- подібних станів. Лише за цих умов можлива правильна інтерпретація психофізіологічних, психологічних та психолого-педагогічних даних, отриманих при обстеженні заїкуватого, що сприятиме визначенню адекватної та ефективної стратегії реабілітаційних та профілактичних заходів.
Мета створення цього посібника відповідає основному його завданню — сприяти кращому засвоєнню студентами навчальної програми курсу «Заїкання».
