3.Оцінка запасів.
Оцінка запасів є важливою передумовою організації обліку цієї ділянки, адже вона впливає на точність фінансових результатів підприємства. Порядок визначення первісної вартості запасів розкритий на рис 1.
Запаси
Первісна вартість
Придбані за плату
Фактичні витрати
Виготовлені
власними
силами підприємства
Визначається за
П(С)БО 16 “Витрати”
Одержані
підприєм-ством безоплатно
Справедлива
вартість, погоджена засновниками
(учасниками) підприємства
Внесені до
статутного капіталу підприємства
Справедлива
вартість на дату отримання
Придбані в
результаті обміну на подібні запаси
Балансова вартість
переданих запасів.
До первісної вартості запасів не включають:
- понаднормативні витрати і недостачі запасів;
- витрати на збут;
- відсотки на використання кредитів (в тому числі комерційних);
- загальногосподарські та інші подібні витрати, які відображаються в складі витрат по дебету рахунків класу 9. Виключенням є змінні і розподілені загальновиробничі витрати.
Методи оцінки забракованої продукції в бухгалтерському обліку залежать від ступеня її придатності та місця виявлення браку.
Собівартість внутрішнього остаточного браку визначається, як правило, виходячи з фактичних витрат (основних витрат, включаючи відповідну частку загальновиробничих витрат).
Втрати підприємств від браку продукції, який можна виправити, складаються з витрат на її повторну або додаткову обробку.
Вартість зовнішнього браку складається з виробничої собівартості продукції (виробів, робіт), остаточно забракованої споживачами, суми відшкодування покупцям витрат, понесених ними у зв'язку з придбанням цієї продукції, витрат на демонтаж забракованих виробів, а також транспортних витрат, спричинених заміною забракованої продукції. Якщо брак виправний, то до вартості зовнішнього браку включаються тільки витрати споживача на виправлення забракованої продукції.Втрати від браку можуть бути відшкодовані винними особами. У разі виправного браку з винуватців стягується вартість виправлення, а при невиправному (кінцевому) браку - вартість матеріалів (за вирахуванням відходів).
Оцінка залишків незавершеного виробництва здійснюється згідно із галузевим порядком калькулювання собівартості готової продукції за винятком понесених внаслідок технічно неминучого браку, відшкодування зносу спеціального інструменту та витрат на освоєння виробництва нових видів продукції. Допускається оцінка незавершеного виробництва за сумою прямих виробничих витрат.
Готова продукція в бухгалтерському обліку оцінюється за первісною вартістю (собівартістю її виробництва), яка визначається шляхом калькулювання фактичної собівартості. Собівартість готової продукції, виготовленої власними силами, відповідно до п. 11(С)БО 16, визначається двома поняттями: виробничою собівартістю продукції та собівартістю реалізованої продукції.
Товари в обліку можуть відображатись за роздрібними (продажними) цінами або первісною вартістю. Оцінка за цінами реалізації застосовується підприємствами роздрібної торгівлі з використанням середнього відсотка торгівельної націнки. Цей метод застосовують підприємства, які мають значну номенклатуру товарів, яка змінюється, з приблизно однаковим рівнем торгової націнки.
При списанні запасів на виробництво або для інших потреб застосовується один із наведених методів, що передбачені П(С)БО 9:
метод індетифікованої собівартості;
метод середньозваженої собівартості;
метод ФІФО;
метод ЛІФО;
метод за нормативними затратами;
метод оцінки за цінами продажу.
Підприємство має право вибрати один із варіантів методу оцінювання та обрати одну з систем обліку: постійну або періодичну.
Розбіжності у двох системах обліку — постійній або періодичній - полягають у послідовності розрахунку таких двох елементів обліку, як визначення кредитового обороту та залишків на кінець періоду по рахунках запасів (див. рис. 2.).