3.6.2. Логічний аналізатор (Logic Analyzer)
Логічні аналізатори (LA) – контрольно-вимірювальні прилади, призначені для збору даних про поведінку дискретних систем, для обробки цих даних і пред’явлення їх людині на різних рівнях абстракції. Вони працюють незалежно і непомітно для випробовуваних дискретних систем і застосовуються для їх налагоджування і діагностування (в першу чергу мікропроцесорних систем) на всіх етапах життєвого циклу».
Рис. 3.12. Логічний аналізатор з допоміжними панелями налагоджування
Логічні аналізатори характеризуються кількістю. каналів, місткістю пам’яті на канал, частотою запису, способами синхронізації і запуску, формами представлення даних. Основна вимога – мінімізація впливу приладу на випробовуваний пристрій. LA повинні мати високий вхідний опір (приблизно 1 МОм) і малу вхідну ємність (10-25 пФ). Для забезпечення цих вимог компаратори логічних рівнів (пристрої зняття сигналу з шин) виконуються як виносні прилади.
Основну різноманітність у сім’ю логічних аналізаторів вносять способи запуску та форми подання даних.
Логічний аналізатор «NI Multisim 12» подає результати у вигляді часових діаграм. Це дає можливість аналізувати затримки сигналу, що відбуваються у реальних компонентах. В деяких випадках із цією самою метою можна скористуватися одним з багатоканальних осцилографів.
Виклик LA на робоче поле здійснюється з меню інструментів аналогічно WG. Подвійний клік за зображенням LA відкриває його лицьову панель (див. рис. 3.12). Слід неодмінно звернути увагу на узгодженість установок частоти LA і WG (для моделювання з ідеальними компонентами конкретне значення не істотне).
Здійснити додаткове налагоджування у вигляді кольору ліній кожного з каналів аналізатора, а також отримати їх назви можна отримати правим кліком по відповідному провіднику розведення, приєднаному до входу LA (рис. 3.13).
З першого меню можна вибрати колір провідника або його сегмента, і цей самий колір отримає часова діаграма каналу LA, до якого він приєднаний. З другого меню, яке викликається із першого опцією «Properties», у полі «Net Name» можна присвоїти унікальне ім’я виводу, і, відповідно, каналу аналізатора, яке буде проставлене перед початком відповідної діаграми (наприклад, на рис. 3.12 у верхньому лівому куті – канали, позначені як «а1, а2, а3».
Рис. 3.13. Налагоджування кольору і назви каналу LA
– згідно зі схемним позначенням виходів логічного пристрою, і «29, 30, 31» – згідно з номерами виходів WG). Це зручно при багатоканальному аналізі.
Коли закінчено налагоджувань з’єднань запускається процес імітаційного моделювання і на панелі LA з’являються часові діаграми каналів. За мовчазною угодою фон панелі LA чорний, але кнопкою «Reverse» (рис. 3.12) можна змінити його на білий. Кнопка «Reset» очищує поле панелі LA.
Горизонтальна вісь панелі діаграм – це вісь часу, масштаб якої зазначено зверху поля LA. У сервісі LA є два курсори – червоний і синій, які після закінчення імітації займають відповідно початкову і кінцеву позицію на осі часу, причому їх можна перетягувати мишею у потрібне місце діаграми. У вікнах, розташованих праворуч від кнопки зі стрілками «T1» і «T2» (знизу панелі LA) відображуються значення положення курсорів на часовій осі, відстань у часі між курсорами (T2–T1), а також стан всіх доступних для спостереження діаграм, що їх перетинає курсор, у шістнадцятковому коді. Натисканням кнопок зі стрілками «T1» і «T2» можна переміщувати курсори LA вздовж часової осі. Вигляд такту окремої діаграми відповідає стану входу (каналу) LA – виступом угору, якщо це «1», і залишається на початковому рівні, якщо це «0». Канал «Clock Int» показує режим роботи задавального генератора відліку часу.