2.3 Витяг із робочої програми Самостійна робота

5. 05010101 «Обслуговування програмних систем і комплексів»

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Вступ. Філософія як специфічний тип знання	2
2	Філософія Стародавнього світу	2
3	Філософія Нового часу	2
4	Філософія ХІХ-ХХ ст.	2
5	Філософська думка в Україні	2
6	Духовний вимір людського буття	2
7	Основи філософського вчення про розвиток	2
8	Основний зміст пізнавальної діяльності	2
9	Філософський аналіз суспільства	2
10	Філософська концепція людини	4
11	Цінності в житті людини і суспільства	4
Усього - 26 годин

2.4 Витяг із робочої програми Самостійна робота

5.07010602 «Обслуговування та ремонт автомобілів і двигунів»

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1	Вступ. Філософія як специфічний тип знання	2
2	Філософія Стародавнього світу	4
3	Філософія Нового часу	2
5	Філософська думка в Україні	1
	Проблема буття у філософії	2
6	Духовний вимір людського буття	2
7	Основи філософського вчення про розвиток	4
8	Основний зміст пізнавальної діяльності	5
9	Філософський аналіз суспільства	2
10	Філософська концепція людини	2
11	Цінності в житті людини і суспільства	4
Усього - 30 годин

3 Зміст самостійних робіт Самостійна робота № 1 (2 год.)

Тема: Філософія як специфічний тип знання

Мета: ознайомитись з поняттям світогляду, його типологією, розглянути основні функції та методи філософії

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ:

1 Губин В. І. Основи філософії: навч. посіб. для ВНЗ / В. І. Губин. – К.: Академія, 2007. – с. 29-30.

2 Губар О. М. Філософія: навч. посіб. / О. М. Губар. – К.: ЦУЛ, 2007. - с. 21 – 24.

3 Данильян О. Г. Філософія: підруч. для студ. ВНЗ / О. Г. Данильян. – К.: Каравела, 2011. – с. 8 – 9.

План

1. Поняття методу у філософії. Основні методи

2. Світогляд. Типи світогляду

ЗМІСТ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ

До основних функцій філософії слід зарахувати світоглядну, пізнавальну (гносеологічну), методологічну, практично-діяльну (праксеологічну).

Світоглядна функція філософії полягає в тому, що вона, озброюючи людей знаннями про світ та про людину, про її місце у світі, про можливості його пізнання і перетворення, здійснює вплив на формування життєвих установ, на усвідомлення людиною цілей та сенсу життя.Як правило, коли мова йде про світогляд, насамперед дається його характеристика як узагальненої системи ідей та поглядів на світ, людину, її місце в світі тощо. Такий підхід є важливим. Але обмежуватися цим не можна. Адже світогляд у цьому разі зводиться до об'єктивованої системи знань, відірваної від суб'єкта. Нерідко при характеристиці світогляду звертається увага фактично на етимологію слова і тоді поняття світогляду зводиться до "погляду на світ".Світогляд слід розглядати не лише з погляду його змісту (тобто як результат відображення дійсності в свідомості людей), а й обов'язково враховувати взаємозв'язок знання про світ і людину із соціальним суб'єктом, з його ставленням до дійсності, яке базується на цьому знанні. За такого підходу на перший план висувається значення знання для життєдіяльності людини. Тобто під світоглядом треба розуміти не просто систему узагальнених знань про світ і людину, а таку систему знань, яка для соціального суб'єкта є способом бачення, розуміння, аналізу, оцінювання явищ, що визначає характер ставлення до світу і до себе, усвідомлення цілей та сенсу життя, характер вчинків та дій. Світогляд є способом практично-духовного освоєння світу.

Філософія є методологічною основою світогляду. Для його побудови вона дає вихідні, основні принципи, застосування яких дає змогу людині виробити свої життєві настанови, що стають головними орієнтирами, визначають характер та спрямованість її ставлення до дійсності, характер і спрямованість практичної діяльності. Серцевина світогляду – усвідомлення людиною цілей та смислу життя.

Пізнавальна (гносеологічна) функція полягає в тому, що вона, орієнтуючи пізнавальні прагнення людини на пізнання природи і сутності світу, природи та сутності самої людини, загальної структури світу, зв'язків і законів його розвитку, з одного боку, озброює людей знанням про світ, людину, про зв'язки і закони, а з іншого – здійснює вплив на кожну форму суспільної свідомості, детермінуючи необхідність для кожної з них (в своїй сфері) усвідомлювати дійсність крізь призму відношення "людина – світ".

Формуючись і розвиваючись на основі досягнень наукового пізнання та узагальнення результатів у сфері політичної, правової, моральної, естетичної, релігійної свідомості, філософія виступає як особлива сфера пізнавального ставлення людини до дійсності, об'єктом якої є відношення "людина – світ". Разом із тим зміст і результати філософського знання здійснюють вплив на особливості пізнавального процесу в усіх інших сферах життєдіяльності людей. Цей вплив проявляється в тому, що філософське знання набуває значення всезагального методу пізнання дійсності, а також в тому, що пізнання в будь-якій сфері в кінцевому результаті виявляється як різні аспекти усвідомлення відношення "людина – світ".

Методологічна функція. Виділення її як однієї з основних зумовлено тим, що філософія займає особливе місце у процесі усвідомлення буття у структурі суспільної свідомості. Кожна з форм суспільної свідомості, виступаючи як усвідомлення залежності життєдіяльності людини від певної сфери дійсності, е відображенням саме цієї сторони людського буття. Специфіка філософії полягає в тому, що вона в найузагальненішій формі вивчає ставлення людини до світу і до самої себе. Тому основні положення філософії мають важливе методологічне значення для кожної з форм суспільної свідомості в процесі усвідомлення свого специфічного предмету.

Для більш глибокого і дохідливого усвідомлення цього питання слід зупинитися на понятті методології. Методологія – це система вихідних, основоположних принципів, що визначають спосіб підходу до аналізу й оцінки явищ, характер ставлення до них, характер та направленість пізнавальної і практичної діяльності.

Кожна філософська концепція має свої вихідні, основні принципи. Так, матеріалістичні філософські концепції стверджують, що первинним є матерія, природа, а вторинним, похідним – свідомість, дух. Одним із принципів матеріалізму є визнання пізнаванності світу. Визнається, як правило, стан речей, процесів, що знаходяться в розвитку. Ці та інші принципи слугують природничим та суспільним науковим дослідженням. У цілому можна стверджувати, що сутністю методологічної функції філософії є логіко-теоретичний аналіз наукової та практичної діяльності людей. Філософська методологія визначає напрямки наукових досліджень, створює можливість орієнтуватися в розмаїтті фактів і процесів, що відбуваються в світі. Філософська методологія сприяє більш ефективному і раціональному використанню наукових методів конкретних наук.

Практично-діяльна (праксеологічна) функція філософії полягає в тому, що вона стає знаряддям активного, перетворювального впливу на оточуючий світ і на саму людину. Філософія відіграє важливу роль у визначенні цілей життєдіяльності, досягнення яких є найважливішою умовою забезпечення існування, функціонування і розвитку людини.

Світогляд — найважливіший феномен духовності особистості і суспільства. Він є сукупністю їх поглядів, оцінок, принципів, переконань та ідеалів, що відображають найзагальніше бачення і розуміння світу, місце людини в ньому і разом з тим життєвих позицій та програм поведінки людей, їх вчинків.

У світогляді в узагальненому вигляді представлені пізнавальна, ціннісна і поведінкова системи людини. Його об´єктом в світ у цілому, а предметом та основним питаниям — взаємовідносини світу природи і світу людини.

Історично світогляд формувався двома шляхами. Перший — антропоморфізм (грец. уподібнення людині, наділення людськими властивостями предметів та явищ неживої природи, небесних тіл, тварин, рослин тощо) — усвідомлення людиною світобудови, перенесення на неї своїх якостей. Він — початкова форма світогляду, характерна для ранніх етапів розвитку людини і суспільства, коли, наприклад, уся природа уявлялася людьми одухотвореною. Другий — соціоморфізм, сутність якого полягає в усвідомленні людиною та суспільством себе за аналогією властивостей і законів природи. Наприклад, залежність людини і суспільства від законів природного відбору та боротьби за існування.

Насправді світогляд є не тільки антропоморфним або тільки соціоморфним. Він є аптропосоціоморфним, тобто відображенням реального світу та його усвідомленням з погляду досягнутого знання. У зв´язку з цим у світогляді виокремлюються два основні рівні: емоційно-психологічний та логічно-понятійний.

Емоційно психологічний рівень — це світовідчуття людей: допитливість, здивування, трепет, захоплення, тривога, страх, відчай, невпевненість, пригніченість тощо. Логічно-понятійний — це світорозуміння (система загальних понять, суджень та умовиводів щодо світу в цілому і місця людини в ньому). Воно може бути буденним, життєвим, коли ґрунтується на досвіді, традиціях, вірі, або теоретичним, якщо спирається на знання законів, наукових теорій та принципів.

За змістом світогляд — це сукупність поглядів, уявлень, переконань та ідеалів людей: природничо-наукових, філософських, соціальних, економічних, політичних, правових, моральних, естетичних, релігійних тощо. Вони виявляються у самосвідомості особистості та суспільства, в їх ціннісних орієнтаціях, соціальних установках, життєвих планах та будь-якій діяльності. Головне у світогляді — узагальнені буденні, або життєво-практичні, професійні та наукові знання. Отже, проблема зрілості світогляду в цілому є проблемою рівня духовності особистості та суспільства.

Вся історична практика свідчить про розвиток світогляду як спадкового та послідовного процесу. Першим його типом вважається міфологічний світогляд — погляди, уявлення, переконання, ідеали стародавньої людини про світ у цілому та своє місце в ньому, що містяться в міфах, казках, героїчних епосах, легендах, історичних переказах. Його основу становили початкові знання людей, їх первісні вірування, різноманітні форми мистецтва, а також існуючі системи цінностей і санкціоновані норми поведінки. Це було специфічне художньо-образне світосприйняття і світорозуміння природи і сутності світу, природи і сутності людини, відносин у системі "людина — світ".

Із занепадом первісного суспільства міфологічний світогляд поступово вичерпав себе, однак поставлені ним проблеми залишились. їх успадкував релігійний світогляд. Його специфіка полягає в уявленнях, поглядах, переконаннях та ідеалах подвоєння світу на поцейбічний, тобто земний, природний, що сприймається органами чуття, та "потойбічний" — небесний, надприродний, надчуттєвий, який треба сприймати на віру. Він, як і релігія в цілому, є явищем духовного життя. У фантастичних релігійних уявленнях про надприродні та могутні божества відображено постійне втручання у життя людей сторонніх природних та суспільних сил. У пошуках захисту від цих сил, від зла, яке вони чинять, люди звертаються до бога. За аналогією щодо відносин батька і сина бог вважається заступником і спасителем одночасно.

Формування релігійного світогляду належить до того часу, коли у суспільстві почав вироблятися додатковий продукт, з´явились елементи теоретичного мислення і у зв´язку з цим можливість відриву думки від дійсності, загального поняття від позначеного ним предмета. У релігійному світовідчутті особливо привабливі почуття любові, доброти, терпимості, співчуття, милосердя, совісті, обов´язку, справедливості, а у світорозумінні — "здоровий глузд", моральне очищення та віра в майбутнє спасіння.

Релігійний світогляд, отже, — феномен багатоплановий і багатозначний. Він породжений історичними специфічними умовами життя і розвитку особистості та суспільства. Основний його зміст утворюють міфи, але він глибше за міфологічний світогляд відображає суспільне буття, і тому часто в володарем думок і надій багатьох людей.

Вищим світоглядним історичним типом є філософський світогляд. Він — необхідний спадкоємець міфологічного і релігійного світоглядів, але і відмінності у нього досить суттєві. Якщо релігійний світогляд привертав, головним чином, увагу до людських тривог, надій, пошуків віри, то філософський є висуненням на перший план інтелектуальних аспектів відображення необхідності розуміння світу і людини з позицій знання та науки.

Філософський світогляд є теоретичним світорозумінням. Реальні спостереження, логічний аналіз, узагальнення, підсумки, докази витісняють з нього фантастичний вимисел, сюжети, образи та і сам дух міфологічного мислення, залишаючи їх для сфери художньої творчості, забезпечують пошук гармонії знань про світ із життєвим досвідом людей. В індивідуальній та суспільній свідомості він представлений розмаїттям поглядів, уявлень, переконань, ідеалів, течій і напрямів: ідеалістичних (суб´єктивних або об´єктивних) або матеріалістичних, метафізичних або діалектичних, прогресивних або регресивних, революційних або контрреволюційних. Така його диференціація та поляризація зумовлені тим, що, будучи теоретично обґрунтованим, він підбиває підсумок, тлумачить, осмислює досягнення пізнання, що розвивається, досвід людей та всесвітньої історії людства, відображає весь спектр суспільного буття. Разом з тим усі його різновиди є узагальненим і конкретно-історичним віддзеркаленням реальності. Істинно науковий філософський світогляд є результатом відображення об´єктивних зв´язків та відносин, спирається на природничо-наукові знання і наукові дослідження. Він розглядає всі предмети, явища та процеси в розвитку і взаємодії, знаходить у минулому уроки для сучасного і майбутнього.

Філософський світогляд почав формуватися задовго до нашої ери, з пертих філософських вчень у Стародавній Індії, Стародавньому Китаї, Стародавній Греції. Його розвиток та удосконалення тривали у філософських системах Середньовіччя, Відродження та Нового часу, у німецькій класичній філософії, марксистській філософії, а також у філософії XX—XXI ст. Велику роль у цьому процесі відіграла вітчизняна філософська думка. На всіх етапах розвитку філософський світогляд залишався духовною квінтесенцією епохи. Про шлях, яким людство дійшло до сучасного філософського світогляду, розповідає історія філософії.

ЗАВДАННЯ

1 Скласти конспект за питаннями плану

У відповіді на перше питання звернути увагу на зв’язок філософії з іншими науками та чітко виділити функції філософії у сьогоденні

У відповіді на друге питання плану виділити історичні типии світогляду та їх характерні риси

2 Підготуватися до обговорення таких питань:

- які джерела та особливості філософського знання?

- на яку потребу духу відповідає філософія?

- яке місце посідає філософія в системі культури?

- які основні функції філософії?

- які розділи філософії вивчають загальні закони, принципи і правила мислення?

- які є історичні типи світогляду?

- чим обумовлене формування світогляду людини?

3 Занести до філософського словника визначення наступних понять:

- філософія;

- міф;

- релігія;

- світогляд;

- гносеологія;

- праксеологія;

- антропологія;

- менталітет.

4 Підготувати доповіді на тему:

- «Роль філософствування у житті людини»;

- «Філософська та наукова картина світу у ХХ ст.»;

- «Зв’язок національної філософії та менталітету»;

- «Мій світогляд: який він?».

ФОРМА КОНТРОЛЮ

- перевірка конспектів;

- перевірка доповідей;

- філософський диктант;

- тестовий контроль.

ВИКЛАДАЧ – Дедович Д. В.