Глава держави

Призначення цього органу (президента, монарха) - назовні уособлювати представляти державу, її народ (націю), сприяти узгоджуванню діяльності інших гілок державної влади, бути гарантом збереження суверенітету, незалежностій цілісності держави, додержання її конституції, прав і свобод людини і громадянина. Для виконання зазначених функцій глава держави формує відповідні служби, підзвітні йому.

У президентських республіках або в дуалістичних монархіях глава держави, крім цього, формуючи та подекуди очолюючи вищий орган виконавчої влади (уряд), спрямовує його діяльність або безпосередньо керує ним.

Виборний глава держави (президент) обирається або всім населенням (переважно у президентських республіках), або ж парламентом чи, принаймні, за його участю (іноді у парламентських чи у «змішаних" - парламентсько-президентських - респуб-ліках). У деяких державах існує посада і віце-президента (США).

Органи виконавчої влади

Вони звичайно поділяються на:

вищі (уряд, який у різних країнах має неоднакові «власні" назви: Рада Міністрів, Кабінет Міністрів та ін.);

центральні (міністерства, інші відомства);

місцеві (утворювані центральними органами виконавчої влади їхні «представництва" на відповідних територіях (адміністрації, управління, комітети, відділи, департаменти та ін.).

Ці органи покликані, виконуючи ухвалені парламентом заміни (а також акти, прийняті іншими вищими чи центральними органами держави) здійснювати повсякденне оперативне управиш і я відповідними ділянками суспільного і державного життя.

Уряд формується (починаючи з його глави - прем'єрміністра) президентом, монархом (відповідно у президентській республіці чи в дуалістичній монархії) або ж парламентом (у парламентській республіці чи в парламентській монархії).

У своїй діяльності уряд підзвітний тому органові, який його і формував. Тому зміна домінуючої в парламенті політичної партії (за парламентської форми державного правління) або обрання президентом особи з іншою політичною програмою, ніж у його попередника, звичайно тягне за собою призначення нового прем'єрміністра та й, зрештою, нового уряду, а також значної частини вищого чиновництва.

Що ж стосується місцевих органів виконавчої влади, то їх персональний склад може при цьому залишитись майже незмінним, оскільки вони зобов'язані беззастережно виконувати вказівки вищої адміністрації. Вважається, що на локальному рівні органи державного управління "відділені" від політики і мають бути лояльними до держави, яку би політику її вищі органи не проводили. Проте домогтися цього на практиці вдається, за зрозумілих причин, далеко не завжди. Дається взнаки, зокрема, соціальна неоднорідність різних прошарків державних службовців (вищої, середньої та нижчої ланок управлінської системи, військових і цивільних посадових осіб тощо).

Органи судової впади

Основне призначення судових органів полягає у розв'язанні конфліктів, суперечок між суб'єктами права, у захисті та відновленні їхніх прав, у притягненні правопорушників до юридичної відповідальності.

У державах соціально-демократичної орієнтації ці органи характеризуються, так би мовити, плюралістичністю - організаційною та функціональною спеціалізацією (вони здійснюють конституційне, цивільне, господарське, адміністративне, кримінальне судочинство). Це зумовлюється диференційованістю процесуальних процедур, застосовуваних для вирішення справ, котрі виникають у різноманітних сферах суспільного життя.

У різних державах рівень спеціалізації судових органів є, ясна річ, неоднаковим.

Органи контрольно-наглядової влади

Хоча вони утворюються, зазвичай, вищими чи центральними органами держави (парламентом, президентом, урядом), проте у системі державного апарату посідають окреме місце. Маючи власну, чітко визначену законом компетенцію, вони виконують відносно самостійну роль у державі та суспільстві. До них належать, наприклад, прокуратура, омбудсмен (уповноважений парламенту з прав людини), різноманітні спеціалізовані інспекції.

У багатьох випадках ці органи не є ланкою, елементом якихось інших державних структур, навіть "гілок" державної влади, внаслідок чого й можуть розглядатись як окремий різновид органів держави.