2. Загальна характеристика апарату та органів держави

Органи держави зазвичай утворюють, єдину, внутрішньо узгоджену систему, яку, з огляду на її специфіку в загальному механізмі держави, належить відобразити окремим терміном – поняттям - "апарат держави" (або "державний апарат").

Апарат держави (державний апарат) - це система всіх органів держави, які беруть участь у виконанні її завдань і функцій.

Орган держави - це структурно організований колектив державних службовців (або один державний службовець), Котрі наділені державою владними повноваженнями та необхідними матеріальними засобами для виконання його і.іидань і функцій.

Види органів держави розрізняються:

1) за місцем у системі державного апарату,

• первинні - створюються шляхом прямого волевиявлення всього (або певної частини) населення й уособлюють суверенітет держави;

• вторинні - усі інші органи, які створюються первинними, походять від них зазвичай їм підзвітні;

2) за змістом державної діяльності, -

• органи законодавчої влади;

• глава держави;

• органи виконавчої влади;

• органи судової влади;

• органи контрольно-наглядової влади.

За цим критерієм вирізняється ще й орган установчої влади. Він може утворюватись у зв'язку із радикальною зміною сутності чи форми держави або задля створення держави нового типу чи суттєвого перетворення її форми. Після виконання цього завдання такий орган самоліквідується чи трансформується в інший орган;

3) за способом утворення, -

• виборні;

• призначувані;

• успадковувані;

4) за часом функціонування, -

• постійні;

• тимчасові;

5) за складом, -

• одноособові;

• колегіальні;

6) за територією, на яку поширюються їхні повноваження, -

• центральні;

• місцеві (локальні).

До державних органів «долучаються" й органи регіонального чи місцевого самоврядування, які на локальному рівні виконують за уповноваженням держави — причому, зазвичай, юридичними засобами - низку владних функцій, хоча формально вони не вважаються органами держави. Це так звані муніципальні органи (органи муніципальної влади).

Первинні муніципальні органи утворюються (обираються) відповідною територіальною громадою, тобто громадянами, які проживають у межах певної адміністративно-територіальної одиниці.

Принципи, риси і структура апарату держав соціально-демократичної орієнтації

Апарат держав соціально-демократичної орієнтації:

1) виражає і виконує волю більшості населення (принцип демократизму);

2) визнає, сприяє здійсненню, охороняє й захищає основоположні права людини (принцип гуманізму);

3) забезпечує згоду між різними частинами суспільства, баланс різноманітних інтересів (принцип соціально-політичної справедпивості);

4) сприяє здійсненню, охороні та захисту основоположних прав "титульної" нації та всіх інших націй, що живуть у даній державі (принцип національної рівноправності);

5) свою діяльність спрямовує на виконання законів і здійснює її на підставі законів та в порядку, передбаченому ними (принцип законності);

6) будується на основі єдності й незалежності державної влади ЯК єдиного офіційного носія та виразника суверенітету народу (нації), його права на самовизначення (принцип суверенності державної влади);

7) реалізує основні функціональні напрямки юридичної діяльності (законотворчість, законовиконання, судочинство, нагляд і контроль) на основі їх розподілу між відповідними спеціалізованими системами своїх органів (принцип розподі-пу влади);

8) у своїй діяльності вдається переважно до організаційних та виховних методів, а методам примусу надає відносно другорядного, допоміжного значення (принцип ненасильства);

9) свої функції виконує із залученням до співпраці муніципальних органів та різноманітних громадських об'єднань (принцип соціального партнерства).

Апарат держави соціально-демократичної орієнтації складається, у найбільш загальному вигляді, з таких частин, ланок:

Орган законодавчої влади (парламент)

Призначення, «покликання" цього державного органу - бути представником (представницьким органом) усього дорослого населення держави, усіх його частин, з тим щоб виражати і втілювати у життя його волю та інтереси. Основними напрямками діяльності парламенту є прийняття законів держави (законодавча функція), контроль за їх виконанням (контрольна функція) та регулювання фінансових коштів, бюджету держави (фінансово-розпорядча функція). Ці функції парламент виконує як безпосередньо, так і через утворювані ним комітети, комісії та інші структури.

У державах соціально-демократичної орієнтації парламент (у різних країнах він має різні назви - Національні Збори, Верховна Рада, Конгрес, Сейм) утворюється, зазвичай, за посередництвом загальних рівних виборів. Він може не поділятися на частини -бути однопалатним (Україна, Фінляндія, Угорщина, Греція, Данія, Швеція, Болгарія) або ж складатися з двох частин - «палат" (Велика Британія, США, Росія, Австрія, Італія, ФРН, Норвегія). Двопалатна структура парламенту (бікамералізм) найбільш виправдана у тих країнах, де існує федеративний державний устрій. Палати парламенту зазвичай відрізняються порядком (правилами) формування та повноваженнями (компетенцією).