3. Основні види форм державного устрою

Простий (унітарний) державний устрій характеризується тим, що усі територіальні частини держави не мають свого суверенітету, усіх ознак державності.

Вони є лише адміністративно-територіальними її підрозділами, утвореннями (наприклад, області в Україні, воєводства у Польщі, графства в Англії, провінції в Італії).

Щоправда, до складу деяких унітарних держав входять такзвані автономні територіальні утворення (наприклад, в Іспанії, і.тії, Португалії, Україні). Автономія у таких випадках може пути політичною (Філіппіни) або територіальною (Індія).

Складний (федеративний) державний устрій характеризується тим, що територіальні частини держави мають суверенітет, належні ознаки державності (США, Швейцарія).

Від федеративних держав слід відрізняти регіональні або інші союзи держав (наприклад, Організація Американських Держав, Співдружність Незалежних Держав, яка утворилася після "демонтажу" Союзу Радянських Соціалістичних Республік, Європейський Союз, Рада Європи тощо). Різновидом союзу держав може бути також їх конфедерація.

4. Основні види державних режимів.

Серед них вирізняють демократичний і тоталітарний.

Демократичний - державна влада здійснюється з дотриманням основоположних прав людини, із забезпеченням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення через демократичні інститути (вибори, референдуми тощо) та діяльність різноманітних громадських об'єднань, які представляють ці інтереси й впливають на вироблення та здійснення державної політики.

Демократичний режим має такі різновиди:

• ліберальний;

• демократично-консервативний;

• демократично-радикальний.

Тоталітарний - державна влада здійснюється з істотним обмеженням або порушенням основоположних прав людини; скороченням або усуненням легальних можливостей вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема через діяльність громадських об'єднань, які їх представляють); на основі зосередження не контрольованої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії, партійної бюрократії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму отримав назви «автократія", «вождизм". Тоталітаризм існував і у вигляді таких державних режимів як расистський, нацистський, фашистський, військово-диктаторський, державно-терористичний, партійно-бюрократичний.

Сучасні державні режими:

• демократичний (найбільш поширений у державах Європи,

Центральної та Північної Америки);

• тоталітарний (зберігається в окремих країнах Близького Сходу, Африки).

Тема 7. Механізм та апарат держави

Кожній людині раніше чи пізніше доводиться вступати у пев-ЧІ відносини з якимись органами держави та іншими її організаціями. Тому кожному необхідно знати призначення і види цих орга-НІИ та установ, їхні зв'язки, взаємозалежності, юридичні можливості . Саме ці питання висвітлюються у даній темі.

Видається цілком очевидним, що для фахівців-юристів, чимало з яких стають державними службовцями, практичне значення наукових положень про органи та інші структури держави і більш важливим, аніж для будь-кого.

І. Загальна характеристика механізму держави

Кожна держава задля здійснення своїх завдань і функцій повиннаа створювати різноманітні організації.

Механізм держави - це система всіх державних організацій.

Усі вони виконують її завдання та реалізують її функції.

Серед таких організацій розрізняють:

• державні органи (органи держави);

• державні підприємства;

• державні установи (заклади).

Державні підприємства - це ті формування, які створені державою для здійснення матеріально-виробничої діяльності або дня падання матеріально-побутових послуг і функціонують на іасадах господарського розрахунку й самоокупності.

Державні установи (заклади) - це ті організації, які створені державою у невиробничій сфері для виконання гуманітарних завдань і функціонують, зазвичай, на основі її бюджетного фінансупання.

Органи держави - це ті організації держави, які вона наділила владними повноваженнями щодо інших учасників суспільного життя та необхідними матеріальними засобами для здійснення цих повноважень.

Владні повноваження органу полягають у наданій йому державою можливості встановлювати формально обов'язкові правила поведінки загального чи індивідуального характеру (юридичні приписи) та домагатись і забезпечувати їх виконання.

Особливість владних повноважень органу держави полягає у тому, що: вони нерідко виступають одночасно і його правом, і його обов'язком (наприклад, повноваження прокуратури здійснювати нагляд за досудовим слідством). Сукупність передбачених у законі або іншому нормативно-юридичному акті прав та обов'язків органу держави становить його компетенцію.

Люди, що працюють у будь-яких державних організаціях, а також в органах місцевого самоврядування та у підпорядкованих цим органам підприємствах і установах, поділяються на робітників і службовців.

Робітник - це людина, котра працює у штаті підприємства або іншої організації та за внормовану державою заробітну плату виконує певні функції виробничого характеру.

Службовець - це людина, яка працює у штаті організації та за встановлену державою заробітну плату виконує певні функції невиробничого характеру.

Види державних службовців:

1) керівники (службовці, наділені владними повноваженнями щодо інших членів колективу відповідної державної організації);

2) спеціалісти (службовці, які мусять мати певні професійні знання для виконання відповідних обов'язків без владних повноважень);

3) технічний персонал (службовці, на яких покладається виконання допоміжних функцій, що не потребують спеціальної професійної підготовки і владних повноважень).

Певні види службовців, які працюють саме в органах державної влади (законодавчої, виконавчої, судової, контрольнонаглядової) та у деяких органах місцевого самоврядування, за спеціальним законодавством набувають статус "державного службовця" (у вузькому, спеціальному значенні) і щодо їх юридичного положення законом встановлюються певні особливості.