4.Функції держави

Функції держави - це основні напрямки діяльності держави які виявляють та реалізовують її соціальну сутність і призначення у соціально неоднорідному суспільстві.

Види функцій держави:

1) за соціальним значенням державної діяльності - основні (безпосередньо характеризують соціальну сутність і призначеня держави), неосновні (розкривають цю сутність опосередковано);

2) за територіальною спрямованістю - внутрішні, зовнішні;

3) за сферою суспільного життя - гуманітарні, економічні, політичні;

4) за часом виконання - постійні (здійснюються протягом усього часу існування певної держави), тимчасові (здійснюються протягом лише певного відтинку часу існування держави, наприклад, під час стихійного лиха, війни).

Тема 5. Сутність сучасних держав соціально-демократичної орієнтації

Знання про сутність сучасних держав озброюють юристів, державних службовців, розумінням справжньої соціальної ролі їх професійної діяльності в суспільному житті. Ці знання відчутно впливають на ставлення людини до держави - до її політики, до діяльності її різноманітних органів, і посадових осіб.

Викладені у цій темі положення допомагають зрозуміти, якою має бути та держава, котра прагне стати правовою і демократичною; на що може сподіватися, розраховувати людина, котра у такій державі проживає. Ці положення варто використовувати як концептуальні критерії для оцінки того, якою мірою діяльність держави відповідає задекларованим нею цілям і намірам, для з'ясування повноти й ефективності їх виконання.

1. Майбутня держава соціально-демократичного типу: сутність і передумови

У першій половині XX століття в багатьох країнах світу розпочався поступовий, здійснюваний різними шляхами, засобами і темпами, перехід від традиційно буржуазного суспільства (суспільства спочатку «вільного", а потім монополістичного капіталізму) до громадянського суспільства соціальної демократії - суспільства трудівників-власників. Саме останньому має відповідати правова держава, котра водночас не може не бути і державою соціальної демократії.

Громадянське суспільство - це спільність вільних, рівноправних людей та їхніх об'єднань, яким держава забезпечує юридичні можливості бути власниками засобів виробництва, а також брати активну участь у політичному житті.

Основні ознаки громадянського суспільства;

1) людина, її інтереси, її основоположні права є головними цінностями такого суспільства;

2) рівноправність і захищеність усіх форм власності, насамперед приватної (в її групових та індивідуальних різновидах);

3) економічна свобода громадян та їхніх об'єднань, інших суб’єктів виробничих відносин у виборі форм і видів виробничої діяльності;

4) надійний та ефективний соціальний захист кожної людини, яка з огляду на об'єктивні обставини не може забезпечувати своє існування власною працею;

5) ідеологічна і політична свобода, наявність демократичних інститутів та механізмів, які забезпечують кожній людині можливість впливати на формування та здійснення державної політики.

Реальне здійснення кожною людиною її основоположних прав можливе лише у такому суспільстві, де ліквідовано її відчуження від засобів виробництва і результатів особистої праці, а також від політичної, насамперед державної, влади.

Таке суспільство може утворитися за наступних умов:

1) саме трудівники переважно є водночас і власниками (чи то колективними, чи то індивідуальними) засобів виробництва і результатів своєї праці;

2) такі трудівники-власники становлять більшість дорослого населення країни, дорослих громадян держави;

3) політична система суспільства (зокрема, порядок виборів представницьких органів держави та органів місцевого самоврядування) забезпечує вільне й адекватне волевиявлення дорослих громадян;

4) результати такого волевиявлення населення набувають вирішального значення в суспільному житті (зокрема, через забезпечення панування законів у державі, через їх найвищу юридичну силу);

5) безумовною змістовною межею волевиявлення більшості населення є основопложні права людини: непорушність, "недоторканність" цих прав має бути абсолютною. Основоположні права людини - це той універсальний кордон, який не повинна переступати будь-яка більшість населення, будь-яка держава.

Сучасні загальні тенденції соціального розвитку якраз і дозволяють прогнозувати поступове формування такого суспільства, де більшість трудівників будуть власниками (у тій чи іншій формі) засобів та результатів своєї праці. Таким чином, громадянське суспільство соціальної демократії - це, як би то не було, буде суспільством постбуржуазним (якщо мати на увазі капіталізм XVIII - початку XX століття). А держава у такому суспільстві має бути - за її соціальною сутністю - державою саме трудівників-власників.

Є певні підстави для того, щоб поняття про таку державу позначити назвою «держава соціальної демократії", а дефініцію цього поняття сформулювати у такий спосіб:

держава соціальної демократії - це організація політичної влади трудівників-власників (що складають більшість суспільства), яка реально забезпечує максимальне здійснення і захист основоположних прав людини, а також спільнот і об'єднань на засадах свободи, справедливості й солідарності.

Викладене свідчить, крім усього іншого, про соціально-змістовну єдність правової держави і держави соціальної демократії. Власне, це один і той же самий феномен, котрий розглядається у дещо різних аспектах.

Виокремлення таких держав у самостійний історичний тип визначатиметься - відповідно до викладеної у попередній темі соціально-сутнісної типології держав - якісною своєрідністю (своєрідним різновидом) домінуючих у них виробничих відносин. Йдеться про комбінацію таких форм власності на засоби виробництва як приватна (групова чи індивідуальна) і суспільна (державна та комунальна). Хоча усім їм забезпечуватимуться формально рівні умови співіснування і конкуренції, проте переважна частина засобів виробництва перебуватиме саме у приватній власності. При цьому трудівники, які складатимуть абсолютну більшість, дорослого населення країни, матимуть можливість так чи інакше розпоряджатися використовуваними ними засобами надання послуг, а також результатами своєї праці, здійснюваної на базі цих засобів. Таким чином, у соціальній структурі суспільства вперше в його історії кількісно переважатиме клас трудівників-власників (деколи його називають «середнім класом»).

Такого варіанта організації економічного і соціального життя суспільства, такої структури виробничих відносин у ньому раніше ще ніколи не існувало.Отже, це буде історично новий різновид (тип) економічного підґрунтя, базису суспільства. Він і спричинятиме формування його якісно нової, найчисленнішої соціальної спільноти трудівників-власників, а внаслідок цього і виникнення відповідного типу держави - держави соціальної демократії, яка виражатиме передусім інтереси цього класу.