2 Та лейкотрієну в

4

. Недавно

були виявлені нові простаноїди, які утворюються в результаті пероксидації ліпідів,

процесс якого не пов’язаний з активацією циклооксигенази. Ці простаноїди

визначаються у крові та сечі людей у концентраціях, які на 1-2 порядки вищі від

концентрацій тих, які утворюються за циклооксигеназним шляхом. Вони

володіють на порядок більшою вазоконстрикторною дією, ніж найбільш відомий

вазоконстриктор –лейкотрієн D4

.

Висока здатність вільних радикалів до окислювальної модифікації екстра-та

інтрацелюлярних білків, протеїнів хрящового матриксу, що супроводжується

розривом макромолекулярних зв’язків протеогліканів є важливим безпосереднім

фактором ініціації та прогресування руйнування хряща при остеоартрозі. В

експерименті досліджено та доведено значну надлишкову активацію

вільнорадикального перекисного окислення ліпідів на початку розвитку

остеоартрозу. Вона проявлялася збільшенням рівня спонтанної та індукованої

хемілюмінесценції плазми крові, накопиченням у ній первинних продуктів

перекисного окислення ліпідів (ПОЛ) – гідроперекисів ліпідів, прискоренням

перебігу процесу ПОЛ і швидкості окислення ліпідів, внаслідок інтегральної

антиоксидантної недостатності. Це супроводжувалося збільшенням вмісту

перекисних продуктів вільнорадикальних реакцій та зниженням резистентності

ліпідів до процесу переокислення.

Антиоксидантні засоби пригнічують процеси перекисного окислення ліпідів,

попереджають та зменшують утворення вільних радикалів і тим самим гальмують

деструкцію хряща.

ПРЕПАРАТИ, ЩО ПОКРАЩУЮТЬ МІКРОЦИРКУЛЯЦІЮ

Препарати для покращення мікроциркуляції застосовують в комплексному

лікуванні остеоартрозу в стадії ремісії з метою зменшення венозного застою,

покращення гемомікроциркуляції в синовіальній оболонці та субхондральних

відділах, оптимізації трофіки суглобового хряща, інших суглобових та

позасуглобових стркутур. Сьогодні з цією метою застосовуються наступні

лікарські засоби: курантіл, трен тал, теонікол, нікотинова кислота, детралекс,

цикло 3 форт та інші.

МЕТАБОЛІЧНА ТЕРАПІЯ

Метаболічна терапія спрямована на поліпшення обмінних процесів у

суглобовому хрящі, інших елементах суглоба, параартикулярних тканинах та в

організмі вцілому. В комплексній терапії остеоартроза вона відіграє важливу роль.

Сюди відносять препарати, що впливають на метаболізм кісткової тканини

(остеотропні препарати); метаболізм та функціональний стан м’язевої тканини

(препарати, що нормалізують тонус м’язів); на енергетичний стан тканин та

органів, активність процесів анаболізму та катаболізму. До цієї групи також

належать фармакологічні засоби ензимотерапії, вітамінні препарати, макро- та

мікроелементи.

3. Інтраартикулярне лікування

Інтраартикулярне та параартикулярне введення різних фармакологічних

препаратів є одними з найбільш ефективних способів лікування захворювань

опорно-рухового апарату. Вони використовується в практичній охороні здоров'я

вже більше 50 років і в даний час є невід'ємним компонентом комплексного

лікування цілого ряду захворювань апарату руху та опори.

Існує ряд правив, яких слід дотримуватися при проведенні таких процедур.

Вони були сформульовані на основі клінічного досвіду і регламентують з одного

боку технічні деталі даної маніпуляції, а з іншою - клінічні принципи її

використання у різних категорій хворих. Виконання цих рекомендацій дозволяє

досягти сприятливого результату, практично не піддаючи хворого ризику істотних

ускладнень.

Локальне навколо- та внутрішньосуглобове введення фармакологічних

препаратів при остеоартрозі спрямовано, перш за все на пригнічення активності

місцевого запального процесу, а також на попередження або уповільнення

дегенеративно-дистрофічного процесу в суглобі. Досягнення вищевказаної мети

здійснюється шляхом інтра- та параартикулярного введення препаратів, дія яких

направлена на стабілізацію клітинних мембран; гальмування синтезу і активності

ряду протеолітичних і біологічно активних речовин, що сприяють деструкції

хряща; поліпшення трофіки тканин суглоба і суглобового хряща; поліпшення

гемомікроциркуляції; зниження активності вільнорадикальної ліпопероксидації;

імунологічну корекцію і ін.

Серед препаратів, що найчастіше використовуються для навколосуглобового і

внутрішньосуглобового введення при остеоартрозі необхідно відзначити:

 місцеві анестетики (Новокаїн, Лідокаїн, Маркаїн і ін.);

 глюкокортикоїди (Дипроспан, Флостерон, Депо-медрол і ін.);

 інгібітори протеаз (Контрікал, Гордокс, Трасилол);

 хондропротектори (комплексні препарати: Алфлутоп; препарати

гіалуронової кислоти: Гіалган, Сингеал і ін.);

 замінники синовіальної рідини (Полівінілпіролідон, Нолтрекс, Синвіск і

ін.);

 препарати антигомотоксичної терапії (Траумель С, Цель Т, Дискус

композитумі ін.);

 антиоксидантніпрепарати (Орготеін).

Важливо відзначити, що метод локального інтра- та параартикулярного

введення фармакологічних препаратів при остеоартрозі застосовується в

комплексі з системним фармакологічним, нефармакологічним, а також

хірургічним лікуванням.