333 333 Глава 8: Природжені деформації хребта, кісток та суглобів. Сколіоз

ні навантаження зон росту тіл хребців, що

призводить до асиметрії росту. Отже, мі-грація пульпозного ядра вбік є пусковим

механізмом у формуванні структурних еле-ментів деформації хребта.

Виникнення основної кривизни зумов-лює формування компенсаторного проти-скривлення або перекосу таза. Все це при-зводить до структурних і функціональних

змін у паравертебральних м’язах як по уві-гнутій, так і по випуклій стороні.

У перебігу сколіотичної хвороби

В. Д. Чаклін виділяє 4 ступені. До І ступеня

належать сколіози з кутом деформації до

10 °, до II — до 25 °, до III — до 50 ° і IV —

понад 50 °.

Для І ступеня сколіозу характерні такі

клінічні прояви (рис. 8.25). Під час огля-ду ззаду в положенні стоячи визначають

асиметричне положення надпліч і лопа-ток. Нижній кут лопатки на випуклому боці

розміщений вище від нижнього кута іншої

лопатки. Якщо діамантовим зеленим намі-тити остисті відростки, то чітко вимальову-ється ступінь їх відхилення на рівні вигину

хребта. Визначається виражена асиметрія

трикутників талії (на випуклому боці він

менший, а на увігнутому — більший). М’язи

спини гіпотрофічні. При нахилах тулуба

у поперековому відділі хребта з’являється

м’язовий валик. Таз не перекошений. Під

час огляду спереду відзначають асиметрію

надпліч, сосків і ребрових дуг.

Деформацію неможливо усунути ні па-сивно (витягнення за голову чи укладання

хворого у горизонтальному положенні),

ні активно. Для II ступеня характерне ви-ражене S-подібне викривлення хребта

з утворенням ребрового горба. Під час

огляду хворого ззаду привертає увагу

знач на асиметрія надпліч, трикутників та-лії, лопаток. Лопатка на випуклому боці,

особ ливо її нижній кут, відстає від грудної

клітки. При нахилі тулуба вперед чітко ви-ступає ребровий горб. У поперековій ді-лянці контурується м’язовий валик. При

витягненні за голову зменшується ком-пенсаторна дуга, але основне викривлен-ня хребта не змінюється. Ромб Міхаеліса

і таз перекошені, відносне вкорочення

кінцівки на боці перекосу. На рентгено-грамі на висоті вигину відзначається кли-ноподібність хребців у фронтальній пло-щині, кут первинної дуги викривлення

в межах 20–25 °.

Для III ступеня характерні фіксована

S-подібна деформація хребта, укорочення

тулуба. Грудна клітка значно деформова-на. На випуклому боці сформований горб

у бік основної деформації. Наростає аси-Рис. 8.25. Сколіотична хвороба: А — І ступеня, Б — ІІ ступеня, В — ІІІ ступеня, Г — IV ступеня

А Б В Г

334 334

метрія надпліч, трикутників талії, тулуб від-хилений від вертикальної осі хребта. Шия

укорочена, голова нахилена вперед. Обме-жена максимальна амплітуда рухів у плечо-вих суглобах. На увігнутому боці нижче від

протилежного і ближче до остистих відрос-тків розміщена лопатка, нижній кут її ви-ступає під шкірою і не прилягає до грудної

клітки. На випуклому боці лопатка віддале-на від остистих відростків, вертебральний

край і нижній кут її значно відстають від

грудної клітки, що нагадує крилоподібні

лопатки (scapula alata). Визначається знач-ний перекос таза і ромба Міхаеліса, віднос-не вкорочення ноги з тієї сторони, де груд-на клітка випукла.

При витягненні за голову ні первинна, ні

вторинна дуга викривлення не змінюються,

що вказує на наявність фіксованої дефор-мації. Площина надпліч не співпадає з пло-щиною таза. На рентгенограмах деформа-ція основної дуги становить 30–50 °, хребці

мають клиноподібну форму, а міжхребцеві

простори деформовані: на увігнутому боці

звужені, а на випуклому — розширені.

Четвертий ступінь характеризується

тяжкою S-подібною деформацією хребта,

грудної клітки з великим гострим горбом,

укороченням тулуба, який відхилений у бік

основної дуги. Сколіоз фіксований, знач-ний перекос і деформація таза. Відносне

укорочення нижньої кінцівки на боці пере-косу таза. Обмеженість рухів хребта, гіпо-трофія м’язів спини та хребта.

На рентгенограмі виражена клиноподіб-на деформація хребців, кут викривлення

хребта більший ніж 60 °, виражений дефор-мівний спондильоз, спондилоартроз. Між-хребцеві простори звужені асиметрично:

на боці увігнутості значне звуження, а на

випуклому боці — розширення.

Отже, при сколіозі виникають тяжкі ана-томічні зміни не тільки хребта, грудної кліт-ки, а й таза, нижніх кінцівок. Крім того, про-гресуючі анатомо-функціональні порушен-ня обумовлюють наростання патологічних

змін органів грудної клітки, погіршення за-гального стану хворого. На цій підставі ско-ліоз розглядають не лише як захворювання

хребта, а як сколіотичну хворобу організму.

Як тільки починає прогресувати торсія

хребців, відбувається поступове скручу-вання грудної клітки, один бік якої западає,

а другий стає випуклим.

Внаслідок такої деформації виникають

анатомо-функціональні порушення органів

грудної клітки: насамперед наростає підви-щення внутрішньолегеневого тиску за ра-хунок стиснення легень на увігнутому боці

і компенсаторного розширення на випукло-му боці з розвитком емфізематозних явищ.

Це стає причиною наростання у малому

колі внутрішньосудинного тиску, який обу-мовлює перевантаження правої половини

серця, м’яз якого слабший, ніж на лівій по-ловині.

У міокарді правої половини серця спо-чатку розвивається гіпертрофія, яка на

фоні гіпоксії прогресивно призводить до

виникнення міокардіодистрофії зі знижен-ням функціональної можливості правої по-ловини серця. Виникає дефіцит зовнішньо-го дихання, розвивається хронічна гіпоксія.

Зміщується вісь серця у випуклий бік. Під-вищення внутрішньолегеневого тиску при-зводить до наростання гіпотрофії правого

серця, а зміщення осі серця — до пору-шення виходу судин з серця, що збільшує

навантаження на функцію лівої половини

серця, де теж розвивається гіпертрофія.

Через розвиток недостатності зовнішньо-го дихання, незважаючи на компенсаторне

включення в акт дихання діафрагми, орга-нізм функціонує в умовах постійної гіпоксії,

що зумовлює не тільки швидку втомлюва-ність хворого, зниження активності, сон-ливість, але й призводить до розвитку про-гресуючої міокардіодистрофії, легеневого

серця (cor pulmonaleабо cor Bovinus), функ-ціональні можливості якого знижуються,

особливо при приєднанні інтеркурентних

захворювань.