Особливості некласичного розуміння буття

Е. Гуссерлю належить заслуга осмислення свідомості через поняття інтенціональності:

"Під інтенціональністю ми розуміємо властивість переживань "бути свідомістю чого-небудь". У будь-якому дійсному акті свідомості погляд, як промінь, що випромінює із чистого Я, спрямовується до предмета, що постає співвідносним свідомості, здійснюючи численні усвідомлення чогось. Ця чудова властивість свідомості виступає перед нами у коленому проясняючому акті: сприйняття є сприйняттям чогось, скажімо - речі; судження є судженням про якийсь стан справ; оцінювання - оцінюванням якоїсь ціннісної ситуації; бажання - бажаної обставини іт. ін.".

(Е. Гуссерль)

Зверніть увагу на те, що явище інтенціональності дозволяє характеризувати свідомість як форму представлення (репрезентації) певного буттєвого змісту.

Специфіка людського буття. Буття і мислення

Як Ви розумієте наступне визначення людського буття? Як називається подібний світоглядний підхід? Для якої епохи європейської філософії він характерний?

"Людина - фокус, в якому сходяться всі шари буття".

(М. Бердяєв)

"Людина - істота, яка не тільки є, але й знає, що вона є. Впевнена в своїх силах, вона досліджує довколишній світ і змінює його за певним планом. Вона вирвалась із природного процесу, який завжди залишався лише неусвідомленим повторенням незмінного; вона - істота, яка не може бути повністю пізнана як буття, але ще вільно вирішує, що воно є; людина — це дух, ситуація справжньої людини — Ті духовна ситуація".

(К.Ясперс)

На якій зі сторін людського буття акцентує К.Ясперс? Яким, на Вашу думку, є специфічно людське буття (матеріальним, духовним, єдністю першого та другого тощо)? Обґрунтуйте Вашу відповідь.

Як Н. Аббаньяно за допомогою категорії буття окреслює таку специфічну рису людського буття, як свобода? Чи можна сказати, що світоглядна позиція, яку обирає собі людина - це вільна можливість обрати своє ставлення до буття? Обґрунтуйте свою відповідь.

"Незалежно від того, як трактується буття (як світ цілей, абсолютна суб'єктивність, або як щось інакше), людина не тотожна з ним. Людина конституюється лише при допущенні можливості відношення людини до буття. Можливість відношення до буття - єдина можлива основа для розуміння людини як свободи. І якщо ця можливість визначає спосіб буття, притаманний людині, тобто екзистенцію, то з цього випливає, що екзистенція - єдиний можливий горизонт для розуміння людини як свободи ".

(Н.Аббаньяно)

Сучасна наука про рівні та форми проявів буття.

Які фактори, згідно з В. Вернадським та А. Печчеї, впливають на формування середовища на сучасному етапі розвитку людського суспільства? Які ще, на Вашу думку, фактори можна додати до вказаних? Чи можна сказати, що тепер не буття володіє людиною, а людина - буттям?

"... Біосфера в наш історичний момент геологічна швидко переходить в новий стан - в ноосферу, тобто в такого типу стан, в якому повинні знаходити прояв розум та скеровувана ним робота людини як нова небувала на планеті геологічна сила... [Цим] встановлюється якнайтісніший зв'язок між геологічними явищами та історією людства ".

(В.Вернадський)

"Ще кілька десятків років тому світ людини спрощено можна уявити собі як три взаємопов'язані, але достатньо стійкі елементи: Природа, Людина та суспільство. Тепер у цю систему ввійшов четвертий і потенційно неконтрольований елемент-техніка...".

(А.Печчеї)

Основна література:

1, 2, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 16, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

17, 19, 20, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

11, 23, 24, 25, 27, 41, 46, 83, 90, 91, 92, 93, 94, 115, 116, 117.

Т. 9.: Гносеологія (філософія пізнання)

Мета: ознайомити студентів з основами теорії пізнання, дати уявлення про природу, особливості, функції та властивості пізнавального процесу. З’ясувати основні підходи та концепції пізнання. Студент повинен розуміти специфіку чуттєвого, раціонального та інтуїтивного пізнання. Особливо значення набуває розуміння проблеми істини та її концептуальних бачень. Треба вміти порівняти філософські та наукові методи.

Основні поняття: гносеологія, епістемологія, знання, віра, агностицизм, релятивізм, скептицизм, емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм, інтуїтивізм, чуттєве пізнання, раціональне пізнання, інтуїтивне пізнання, форми пізнання, істина, абсолютна істина, відносна істина, методи пізнання, інформація.

План лекції:

1. Пізнання як предмет філософського аналізу.

2. Рівні та форми пізнання.

3. Проблема істини в філософії та науці.

4. Методологія наукового пізнання.