Філософські ідеї в літературі та в громадсько-політичних рухах

Уважно перечитайте філософсько-світоглядні міркування І.Я.Франка.

"Ціла історія нашої цивілізації, матеріальної і духовної, се не що інше, як поступове систематичне і ненастанне відсування, віддалення границь неможливого ".

(І.Франко)

"Людина споконвіку прагне до однієї мети - до щастя. Того щастя вона досягне аж тоді, коли наука і праця зіллються для неї воедино, коли всяка Ті наука буде корисною працею для суспільства, а всяка праця буде виявом її розвинутої думки, розуму, науки. І народи тільки тоді зможуть досягнути щастя і свободи, коли всі будуть вченими працівниками...".

(І.Франко)

Які чинники людської діяльності вважає автор найпершими чинниками суспільного поступу? Якою мірою виправдані такі думки?

"Ідеал національної самостійності в усякім погляді, культурнім і політичнім, лежить для нас поки що... поза межами можливого. Та не забуваймо ж, що тисячні стежки, які ведуть до його здійснення, лежать просто-таки під нашими ногами, і що тільки від нашої свідомості того ідеалу, від нашої відданості йому буде залежати, чи ми підемо тими стежками до нього, чи може звернемо на якісь інші стежки ".

(І.Франко)

Який орієнтир для індивідуальної діяльності висуває І.Я.Франко? Що він означає на практиці? Якою мірою це міркування можна використати для покращення сучасної ситуації в Україні?

Українська філософія XX ст.

Вихідні пункти вчення В. Вернадського про ноосферу:

"Еволюційний процес... набуває нового геологічного значення завдяки тому, що він створив нову геологічну силу - наукову думку соціального людства. Ми якраз переживаємо Ті яскраве входження у геологічну історію планети. В останні тисячоліття спостерігається інтенсивне зростання впливу одного виду живої речовини - цивілізованого людства - на зміну біосфери. Під впливом наукової думки і людської праці біосфера переходить в новий стан в ноосферу... Людина вперше реально зрозуміла, що вона є мешканцем планети і може-навіть повинна -мислити та діяти в новому аспекті... Історія розумової культури людства... привела до сучасного всесвітнього життя. Зараз від нього нікуди не заховатись... І темпи укріплення всесвітньості настільки стрімкі, що сперечатись з цього приводу немає сенсу ".

(В.Вернадський)

Якщо врахувати те, що подані тут ідеї сформувались у 30-х роках XX ст., то можна оцінити проникливість думки мислителя. Чи виправдала подальша історія цивілізації передбачення та твердження В.Вернадського? Чи справді в наш час функціонує особлива складова біосфери - ноосфера (розумо-сфера)? Що приніс сучасному людству науково-технічний прогрес?

Особливості розвитку української філософії у 30-90-х роках XX ст.

"Зміцнювати нашу волю до життя, до влади, до експансії, - так означив я першу підставу націоналізму... До емоційності і фанатизму великих ідей, які рухають масами, треба додати ще одну їхню прикмету: "аморальність "... Коли я говорю про "аморальність " тих ідей, то розумію їх суперечність з буденною мораллю... Історія не знає рівності, як і природа; є там здібні і нездібні. Хто хоче забезпечити собі місце під сонцем, мусить довести свою здібність до цього. Права кожної нації на життя не існує, а коли б існувало, це було б найбільш неморальною річчю у світі...".

(Д.Донцов)

Уважно вчитайтесь у наведені фрагменти і визначте, прихильником яких філософів був Д.Донцов. Якою мірою можна вважати його міркування виправданими? Оцініть їх історичну і сучасну значущість.

"Щоб успішно поборювати зовнішні напасти й розривну роботу відосередніх сил суспільного організму зсередини, мусить член провідної касти вміти сам не піддатися ніяким шкідливим впливам, які підточували б, ослабили або знищили його основну чесноту — його мужність... Бути невблаганним і твердим до себе, щоб бути невблаганним і твердим до ворожих спільнот зовнішнього світу і власної спільноти ".

(Д.Донцов)

Кого має на увазі Д.Донцов, говорячи про провідну касту? Яким сучасним політичним терміном можна позначити таку касту? Чи є ви прихильником такого бачення суспільного життя?

Основна література:

3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

7, 14, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

2, 7, 34, 54, 61, 90, 91, 92, 93, 94, 96, 113, 115.

ЗМ.: 2. ТЕОРЕТИЧНА ФІЛОСОФІЯ

Т. 8: Онтологія (філософія буття)

Мета: ознайомити студентів з основною проблематикою онтології. Дати уявлення про поняття субстанції, її види та роль в філософських системах. Студент повинен зрозуміти різницю між концептами буття, суще, реальність, дійсність. Для оволодіння науковими уявленнями про буття, необхідно з’ясувати зміст основних категорій онтології: сутність і явище, простір і час, причина і наслідок, рух і спокій. Сконцентрувати увагу на проблемі світу та сфер його буття, а також проблему матерії та її властивостей.

Основні поняття: онтологія, буття, суще, природа, світ, субстанція, дух, матерія, атрибут, акциденція, ідеалізм, матеріалізм, нова онтологія, діалектика, метафізика, релятивізм, категорії буття, рух, розвиток простір, час, причина, наслідок, зміст, форма, сутність, явище, закон.