Філософія й.Г. Фіхте та ф. Шеллінга

Ознайомтесь з деякими положеннями філософії Й.Г. Фіхте; прокоментуйте їх, звертаючи увагу на відношення Й.Г.Фіхте до вчення І.Канта про "річ у собі", на дальший розвиток ідеї активності суб'єкта пізнання та ідеї свободи як принципу практичного розуму.

Девіз Й. Фіхте: "Яка людина, така її філософія.". "Діяти! Діяти! - ось для чого ми існуємо."

"Якщо б науковченню було поставлене питання: які речі самі по собі (речі-в-собі), то воно змогло б відповісти тільки так: такими, якими ми їх повинні зробити. Від цього науковчення аніскільки не стане трансцендентним тому, що ми знаходимо в нас все те, що ми при цьому встановлюємо; ми виносимо це із нас самих назовні..."

(Й.Г.Фіхте)

"Джерелом будь-якої реальності постає Я, оскільки воно є безпосереднім. Тільки через посередництво Я і разом з ним надається і поняття реальності.... Я має розглядатися не як чистий суб'єкт, як його дотепер майже всюди розглядали, а як суб'єкт-об'єкт ...Я покладає необхідно саме себе, і тому суб'єктивне та об'єктивне складають в ньому єдине ціле... Моя система - це перша система свободи; як та нація (французька.) звільнила людину від зовнішніх кайданів, так і моя система звільняє від речей самих по собі. "

(Й.Г.Фіхте)

Спробуйте пояснити, як пов'язані наведені твердження Й.Г.Фіхте із поняттям творчості. Якою мірою виправдані намагання виводити всі аспекти реальності із активності Я? Яка характеристика філософії Й.Г.Фіхте є більше виправданою: це є філософія активності, творчості чи активізму?

Подумайте над змістом наведених нижче положень трансцендентального ідеалізму Ф.Шеллінга. Спробуйте визначити, чим філософія Ф.Шеллінга відрізняється від філософії Й.Г.Фіхте, які характерні особливості системи Ф.Шеллінга; в яких положеннях філософії Ф.Шеллінга можна побачити елементи ірраціоналізму.

"... Кінцевою метою усіх моїх праць був перехід від роз'єднаності часткових знань, до повноти знання тому, що я бажав пізнати істину у всіх часткових напрямках, щоб вільно і без перепон дослідити глибину абсолютного. "

(Ф.Шеллінг)

"А бо немає суб'єкта, а є абсолютний об'єкт, або немає об'єкта, а є абсолютний суб'єкт. Як же розв'язати цю суперечку?.. (Лише) досягаючи абсолюту, усі принципи, які борються один проти одного, усі суперечливі системи стають тотожними. Це абсолютне є дійсною основою гармонії між об'єктивним та суб'єктивним у вільному діянні не тільки індивіда, але й усього (людського) роду. "

(Ф.Шеллінг)

"... (Абсолютно тотожне)... ніколи не може бути об'єктом знання, але тільки об'єктом... віри... Як високо ми не підносимо розум, ми все ж вважаємо, що ніхто через чистий розум не став доброчесним, або взагалі великою людиною... Тільки в особистості - життя, а все особистісне базується на темній основі. "

(Ф.Шеллінг)

Філософія г. Гегеля

Поясніть: а) як розуміє Г.Гегель засади дійсності - натуралістично чи метафізично? б) якими є ці засади - рухливими, динамічними чи сталими, незмінними? в) як ці засади пов'язані із істиною?

"На мій погляд, який можна виправдати тільки викладанням самої системи, вся справа в тому, щоб зрозуміти і виявити істинне не тільки як субстанцію, але так само і як суб'єкт... Жива субстанція... є буття, яке справді є суб'єкт або, що те ж саме, яке справді є дійсне буття лише остільки, оскільки... вона є опосередковування становлення для себе іншою... Мислення становить не тільки субстанцію зовнішніх речей, але також: і всезагальну субстанцію духовного ..."

(Г.Гегель)

"Істина не є викарбувана і покладена до кишені монета. Вона-процес... Все, що розумне, те є дійсне, а що дійсне, те є розумне. "

(Г.Гегель)

Спробуйте визначити, які саме суттєві риси знання вимагають його систематизації? Чому вимога системності знання є дуже важливою саме для філософії?

"Те, що істинне є дійсним тільки як система, або те, що субстанція по суті є суб'єкт, відбито в уявленні, яке проголошує абсолютне духом, - найвеличніше поняття... яке належить новому часу та його релігії."

(Г.Гегель)

"Філософствування без системи не може містити в собі нічого наукового. Окрім того, що це філософствування саме по собі виражає скоріше суб'єктивний умонастрій, воно також: постає випадковим за своїм змістом. Усілякий зміст отримує виправдання лише як момент цілого, поза яким він постає як необґрунтоване припущення або суб'єктивне переконання. Істинною формою, в якій існує істина, може бути лише її наукова система... Внутрішня необхідність того, щоби знання постало наукою, полягає в природі самого знання, проте задовільне пояснення цьому дається лише у викладенні самої філософії. "

(Г.Гегель)

"Оскільки наука філософії є коло, кожна ланка якого має свою попередню та наступну ланку, а в "Енциклопедії" філософія природи виступає лише як одне коло цілого, то походження природи із вічної ідеї, її створення... дано раніше в "Логіці"... Природа не просто є зовнішнє відносно цієї ідеї, але характер зовнішнього є визначенням, в якому вона (абсолютна ідея) існує як природа... Природа с відчужений від себе дух... Справжню сутність світу складає в собі і для себе суще поняття, і світ, отже, сам є ідея. У живому природа завершується, переходячи у вище. Дух виходить, отже, із природи... Розумовий розгляд природи має збагнути, як природа є в самій собі процес становлення духом, процес зняття свого інобуття. Субстанція духу є свобода...

(Г.Гегель)

В чому можна побачити найвиразніші особливості гегелівського тлумачення світу, природи? Як пов'язані між собою природа та дух? Чим вони докорінно відрізняються одне від одного?

Ознайомтесь також із особливим - діалектичним - тлумаченням логіки Г. Гегелем:

"Логіка є наука про чисту ідею, тобто про ідею в абстрактній стихії мислення. Наука логіки розглядає мислення в його діяльності та в його продуктах (а мислення не є беззмістовна діяльність)... її змістом взагалі є надчуттєвий світ. З точки зору попередньої метафізики вважалось, що якщо пізнання впадає в протиріччя, то це лише помилка... Протиріччя - ось що насправді рухає світом, і безглуздо говорити, що протиріччя не можна мислити.

Пізнання... предмета в поняттях... означає пізнання його як конкретної тотожності протилежних визначень."

(Г.Гегель)

Що значить мислити предмети як тотожність протилежностей? Якою мірою можна виправдати таке мислення? Де і як можна використовувати логіку протиріч? - Уважно перечитайте думки Г.Гегеля, що стосуються людини та її життєвих завдань; спробуйте полемізувати із позицією автора.