Б. Спіноза та г. Лейбніц – тотожність і відмінність їх вчень про субстанцію

"Під субстанцією я розумію те, що існує салю у собі і представляється саме через себе, тобто те, явлення чого не потребує явлення іншої речі, з якої воно повинно було би утворитися.

Під атрибутом я розумію те, що розум маніфестує в субстанції як таке, що складає її сутність.

Під модусом я розумію стан субстанції, те, що існує в іншому та маніфестується через це інше.

Під богом я розумію істоту абсолютно безконечну..., тобто субстанцію, що складається з безконечно багатьох атрибутів, з котрих кожен виражає вічну та безконечну сутність.

Вільною називається така річ, яка існує з однієї лише необхідності своєї власної природи і визначається до дії лише сама собою. Необхідною .ж .. .називається така, котра чимось іншим спонукається до існування та дії за певним та визначеним образом ".

(Бенедикт Спіноза)

Поясніть своїми словами, як тлумачить субстанцію Б.Спіноза. Наведіть приклади акциденцій. Як пояснити різницю між свободою та необхідністю за Б.Спінозою?

"Монада...є... проста субстанція, що входить до складу складних; проста - значить така, що не має частин. Із необхідністю повинні існувати прості субстанції, тому що існують складні, бо складна субстанція є... зібрання або агрегат простих (монад). Кожна монада необхідно повинна відрізнятися від іншої. Бо ніколи не буває у природі двох істот,... у котрих не можна було би знайти відмінності... Всяке створене буття - а, отже, і створена монада, - підлягає зміні. І... такі зміни у монаді є безперервними. Нічого іншого неможна знайти у простій субстанції..., крім сприймань та їх змін. І тільки в них.. .є всі внутрішні дії простих субстанцій".

(Готфрід Вільгельм Лейбніц)

Чи відповідає поняття "монада" у Г.Лейбніца поняттю "атом" у Демокріта? У наведеному тексті монада тлумачиться як матеріальне утворення чи як елемент духовного світу? - Порівняйте вихідні онтологічні Б.Спінози та Г.Лейбніца: в чому вони співпадають, чим докорінно відрізняються? Якою мірою ці ідеї можна використати в наш час для пояснення дійсності?

Б.Паскаль та філософія Просвітництва про місце і роль людини у світі

Велич людини - у її здатності мислити. Людина всього лише очерет, найслабше із творінь природи, але вона - очерет мислячий. Щоб її знищити, зовсім не треба всього Всесвіту: досить віяння вітру, краплі води. Але хай навіть її знищить всесвіт, людина все одно перевищує його, бо усвідомлює, що розлучається із життям і що слабша за всесвіт, а він нічого не усвідомлює.

Отже, вся наша гідність - у здібності мислити. ... Спробуємо ж мислити гідно: в цьому основа моральності".

(Блез Паскаль)

Як Б.Паскаль тлумачить співвідношення людини із Всесвітом? Що є причиною сумного становища людини у світі? Що є можливою основою гідності людини? Яким чином (за Б.Паскалем) людина може достойно усталити своє життя? Як ви можете пояснити зв'язок гідного мислення із людською моральністю? Чи не сповідує в цьому пункті Б.Паскаль позицію Сократа?

Вихідні ідеї європейського Просвітництва.

Ознайомтесь із ідеями "теорії суспільного договору", яку обґрунтовували просвітники:

"Природа створила людей рівними як у фізичному так і духовному відношенні... З цієї рівності випливає також рівність сподівань на досягнення цілей. Ось чому, якщо двоє людей прагнуть мати одну і ту саму річ, якою вони разом не можуть володіти, вони стають ворогами. Для досягнення своєї мети вони здатні знищити або підкорити одне одного. Звідси висновок: поки люди живуть без влади яка тримає їх у страху, вони перебувають в стані війни, війни всіх проти всіх ".

(Т. Гоббс)

Зверніть увагу на те, як доводиться рівність усіх людей та до чого вона може привести суспільство. Як ви вважаєте, наскільки виправданою є думка про панування в стихійно сформованому суспільстві "війни усіх проти усіх"?

Оскільки просвітники робили наголос на розумі, на шляхах і засобах приведення суспільства у відповідність з вимогами розуму, то вони намагались виявити умови, за яких людина і суспільство можуть взаємодіяти гармонійно. Уважно перечитайте і прокоментуйте характерні твердження на цю тему.

"У кожної тварини є свій інстинкт. Інстинкт людини, підкріплений розумом, тягне її до суспільства так само, як до їжі та пиття. Потреба у суспільстві не лише не спотворила людину, але, навпаки, її спотворює занадто велика віддаленість від суспільства ".

(Ф.Вольтер)

"Вихідним джерелом моральних ідей постає міркування про інтереси людського суспільства".

(Д.Юм)

"Якщо досі етика (наука про мораль) мало сприяла щастю людства,... то це тому, що вони не так часто, як треба, розглядали вади народів,... а етика може стати дійсно корисною людям лише тоді, коли буде розглянута з цієї позиції".

(К.-А.Гельвецій)

Виходячи із наведених міркувань, поясніть, в чому полягала особливість підходу просвітників до людини та її моральності; аргументуйте своє ставлення до даних думок.

"Перший, хто відгородив ділянку землі, придумав оголосити: "Це моє" - і знайшов достатньо довірливих людей, які цьому повірили, був справжнім засновником громадського суспільства. Тобто поняття "власність", що залежить від понять, які йому передували і які могли виникати лише поступово, не відразу виникло в людському розумі. Перш ніж: досягнути цієї останньої межі природного стану, необхідно було досягнути значних успіхів, придбати багато навичок і знань, передавати їх і збільшувати з покоління в покоління... Як тільки власність була визнана, повинні були з'явитися норми правосуддя, оскільки, щоб визначити кожному його, потрібно, щоб кожний міг чим-небудь володіти".

(Ж.-Ж. Руссо)

"Наші сподівання на покращення стану людства в майбутньому можуть бути приведені до трьох основних положень: знищення нерівності між націями, розвиток рівноправ'я між: різними класами того самого народу і врешті, справжнє вдосконалення людини... ".

(Ж. А. Кондорсе)

Перечитавши наведені рядки, визначте, що саме вважали просвітники найпершими перешкодами до суспільного благополуччя? Наскільки, на ваш погляд, думки їх були виправдані та справедливі? Якою мірою може бути прийнятним їх трактування людини та її зв'язків із суспільством?

Основна література:

3, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 13, 17, 18, 19, 20, 21, 22, 23.

Хрестоматії, антології:

5, 20, 31, 32, 33, 34, 36.

Додаткова література:

8, 27. 28, 39, 51, 55, 87, 88, 90, 91, 92, 93, 94, 98, 105, 112, 115.

Т. 5: Класична німецька філософія

Мета: розглянути Німецьку класичну філософію як вершину світової філософії доби модерну, її місце в історії філософської думки. З’ясувати особливості філософських поглядів І. Канта на природу і свободу, теоретичний та практичний розум, людину як "громадянина двох світів". На прикладі філософії Й.Г. Фіхте та Ф.В. Шеллінга проаналізувати філософію абсолютного суб’єкта та філософію тотожності й одкровення. Дослідити діалектичну методологію, вчення про людину, абсолютний Дух та історію Г.В.Ф. Гегеля. Опрацювати специфіку антропологічного матеріалізму Л. Фейєрбаха, його вчення про любов як основу спілкування.

Основні поняття: об’єктивний ідеалізм, суб’єктивний ідеалізм, абсолютний Дух, об’єктивний Дух, суб’єктивний Дух, антиномії розуму, практичний розум, категоричний імператив, гіпотетичний імператив, трансцендентальна філософія, академізм, діалектика, антиномії, система, прогрес, апріоризм, річ в собі, феномен, ноумен.