13.9. Фінансові витрати, втрати від участі в капіталі, інші витрати та надзвичайні витрати

 

         Перелічені у заголовку даного пункту витрати не включаються у собівартість реалізованої продукції, а враховуються безпосередньо у процесі обчислення чистого прибутку  (збитку) підприємства шляхом зменшення на їх величину фінансових результатів діяльності підприємства.

         Фінансові витрати – це проценти (за користування отриманим кредитом, за облігаціями, випущеними підприємством, за фінансовою орендою тощо) та інші витрати підприємства, пов’язані із залученням позикового капіталу.

         Витрати від участі в капіталі – це збитки даного підприємства від інвестицій, вкладених ним в асоційовані, дочірні або спільні підприємства, які обліковуються за методом участі в капіталі.

         До складу інших витрат включають витрати, які виникають під час звичайної діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані безпосередньо з виробництвом та (або) реалізацією продукції. До таких витрат належать:

-         собівартість реалізованих фінансових інвестицій (балансова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

-         собівартість реалізованих необоротних активів (залишкова вартість та витрати, пов’язані з реалізацією необоротних активів);

-         витрати від неопераційних курсових різниць

-         сума уцінки необоротних активів та фінансових інвестицій;

-         витрати на ліквідацію необоротних активів (розбирання, демонтаж тощо);

-         інші витрати звичайної діяльності.

         До надзвичайних витрат відносяться як прямі витрати за наслідком надзвичайних подій,так і витрати на здійснення заходів, пов’язаних із запобіганням та ліквідацією таких наслідків (наприклад, заробітна плата працівників, зайнятих на відновлюваних роботах).

  

13.10. Види собівартості продукції та її структура

 

Залежно від часу та способу розрахунку собівартості розрізняють: планову собівартість, яку визначають перед початком планового періоду на основі прогресив­них норм витрат ресурсів та цін на ресурси, що склались на момент скла­дання плану;фактичну собівартість, яка відображає фактичні витра­ти на виробництво продукції за даними бухгалтерського обліку; нор­мативну собівартість, що відбиває витрати на виробництво та реалізацію продукції, розраховані на основі поточних норм витрат ресурсів; кош­торисну собівартість, яка характеризує витрати на окремий виріб або замовлення, що виконується в разовому порядку.

За тривалістю розрахункового періоду розрізняють собівартість місячну, квартальну, річну, а за об’єктом розрахунку індивідуальну собівартість і середньогалузеву. Індивідуальна собівартість відбиває витрати на виготов­лення продукції в умовах окремого конкретного підприємства, а середньогалузева — відображає витрати на виготовлення однотипної продукції в середньому по галузі. Індивідуальна собівартість використовується для планування, аналі­зу та порівняння витрат виробництва окремих підприємств, а середньогалузева — головним чином для ціноутворення, вона визначається за формулою:

                                                                                                  (13.1)

де С_сг – середньо галузева собівартість одиниці продукції, грн.;

С_і  - собівартість певного виду продукції на і-ому підприємстві, грн.;

ОВ_і  - кількість виготовленої продукції певного виду на і-ому підприємстві, натур.один.;

п – кількість підприємств у галузі, що виготовляють даний вид продукції.

Залежно від обсягу витрат, що входять до собівартості, розрізняють виробничу собівартість (сума прямих і загальновиробничих витрат); собівартість реалізованої продукції ( сума виробничої собівартості продукції, яка була реалізована протягом звітного періоду,  нерозподілених раніше постійних загальновиробничих витрат та понаднормативних виробничих витрат); повна собівартість (включає виробничу собівартість продукції, адміністративні витрати, витрати на збут та інші операційні витрати).

Структура собівартості - це поелементний її склад, обчис­лений у відсотковому відношенні до загальної суми витрат, тобто це пито­ма вага різних елементів витрат на виробництво продукції.

На основі аналізу структури собівартості розрізняють:

а) матеріаломісткі виробництва, у собівартості продукції яких значну питому вагу займають витрати на сировину іматеріали (підприємства чорної металургії, машинобудування, легкої та харчової промис­ловості);

б) енергомісткі виробництва, у собівартості продукції яких знач­ною є частка витрат на енергію (підприємства кольорової металургії, органічного синтезу);

в) фондомісткі (капіталомісткі) виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка амортизаційних відрахувань (підприємства нафтопереробної промисловості, виробництво електроенергії);

г) трудомісткі виробництва, у собівартості продукції яких значною є частка витрат на оплату праці (підприємства вугільної та металооб­робної промисловості, машинобудування, точне приладобудування).