12.9. Ресурсне забезпечення виробничої програми підприємства

 

При розробці виробничої програми підприємства потрібно дотримуватися умови, що запланований обсяг виробництва продукції не повинен перевищувати планову величину виробничої потужності підприємства.

Виробнича програма будь-якого підприємства повинна бути обґрунтована наявними виробничими ресурсами (виробничими фондами, трудовими і матеріальними ресурсами), а також виробничою потужністю підприємства.

Наприклад, обсяг виробництва товарної продукції (ТП), може бути обчислений через величину згаданих ресурсів таким чином:

ТП = ОФ_{сер.річ} * Ф_в,                                (12.9)

де ОФ_{сер.річ} - середньорічна вартість основних виробничих фондів підприємства (гр. од.);

Ф_в - фондовіддача основних виробничих фондів підприємства;

ТП = Ч * П_п,                                        (12.10)

де Ч - чисельність працівників підприємства (осіб);

П_п - продуктивність праці, яка може бути виражена показником виробітку (грн./особу).

Тоді на підставі планових показників товарної продукції підприємства, фондовіддачі його основних виробничих фондів та продуктивності праці можна обчислити потребу у цих фондах та у трудових ресурсах на плановий період.

Обсяг виробництва продукції в натуральних вимірниках (N) може бути також обчислений, виходячи із величини матеріальних ресурсів, поставлених підприємству в плановому році (М_заг), і норми їх витрат на одиницю продукції (q):

N = M_заг / q.                                            (12.11)

Від рівня використання виробничої потужності підприємства (тобто максимально можливого обсягу випуску продукції при встановленій величині виробничих фондів та організації виробничого процесу) залежить обсяг випуску продукції (Q):

Q = ВП * К_вп,                                       (12.12)

де ВП - виробнича потужність підприємства;

К_вп - коефіцієнт використання виробничої потужності.

Тема 13 Витрати підприємства та собівартість продукції

 

13.1. Поняття витрат підприємства та собівартості продукції

 

  Для здійснення своєї виробничо-господарської діяльності підприємство повинно купувати матеріали, виплачувати заробітну плату працівникам, замінювати застаріле обладнання на нове тощо, тобто нести витрати. Отже витрати – це грошовий вираз використання виробничих факторів, внаслідок якого здійснюється виробництво продукції, надання прослуг, виконання робіт та їх реалізація. Згідно з Національними стандартами бухгалтерського обліку витрати – це зменшення економічних вигод протягом облікового періоду у вигляді вибуття активів або збільшення зобовязань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками), за умов, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

До витрат, що виникають у зв’язку із зменшенням активів, відносять наприклад, списання матеріалів у виробництво та нарахування амортизації; а до витрат, що збільшують зобов’язання – нарахування зарплати та податків.

Витрати підприємства, віднесені на конкретні види продукції, складають її собівартість. Собівартість продукції – це виражені в грошовій формі су­купні витрати на підготовку і випуск продукції (робіт, послуг). Со­бівартість характеризує ефективність усього процесу виробництва на підприємстві, оскільки в ній відображаються рівень організації виробничого процесу, технічний рівень,продуктивність праці та ін. Чим краще працює підприємство, ефективніше використовує виробничі ресурси, тим нижча собівартість одиниці продукції (робіт, послуг).

Слід зауважити, що з різних причин на практиці немає повної відповідності між справжніми витратами на виробництво та собівар­тістю продукції. Так, наприклад, до собівартості включаються витрати на оплату часу працівникам, які залучаються для виконання держав­них або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час; оплата працівникам-донорам днів обстеження, здавання крові та відпочинку та ін. Разом з тим до собівартості не входять загальногосподарські (адміністративні) витрати та витрати на збут продукції (робіт, послуг).