Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка підприємства.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
573.88 Кб
Скачать

9.4. Особливості патентно-ліцензійної діяльності

Власники об’єктів промислової власності отримують виключні права на їх використання за допомогою патентів на винахід, промисловий зразок, корисну модель, а також свідоцтва на товарний знак.

Патентом називається виданий державним органом (патентним відомством) документ, який дає особі або організації виключне право використовувати зазначене в патенті технічне вирішення. В Україні державним органом, який здійснює патентування, є Державний департамент з питань інтелектуальної власності.

Патент має дві частини – патентну грамоту та патентний описПатентна грамота містить ім’я патентовласника і автора, найменування технічного вирішення, що є об’єктом патенту, та інші відомості, які визначають характер і обсяг виключного права. У патентному описінаводиться характеристика технічного вирішення. Обсяг інформації у патентному описі має бути достатнім для того, щоб практично застосовувати об’єкт патенту.

Ноу-хау, раціоналізаторські пропозиції, гудвіл, які є власністю підприємства, не мають спеціального правового захисту. Але їх розголошення може нанести шкоду інтересам власника. Тому вони є складовою частиною так званої комерційної таємниці підприємства. Склад, перелік, обсяги відомостей, які складають комерційну таємницю, та порядок їх захисту визначаються керівництвом підприємства. За розголошення комерційної таємниці передбачається сурова (аж до кримінальної) відповідальність. Проте, коли комерційна таємниця стала надбанням іншої особи, вона може вільно нею користуватися.

Реалізація права власності на нематеріальні активи можлива або шляхом їх використання самим власником, або з його дозволу наданням такого права іншій зацікавленій стороні шляхом укладення ліцензійної угоди.

Ліцензією називається дозвіл використовувати технічне досягнення або інший нематеріальний ресурс протягом певного строку за обумовлену винагороду.

Ліцензійна угода – це договір, у відповідності з яким власник винаходу, промислового зразка, корисної моделі, товарного знаку, комерційної таємниці (ліцензіар) передає іншій стороні (ліцензіату) ліцензію на використання в певних межах своїх прав на патенти, ноу-хау, товарні знаки тощо.

За користування ліцензією ліцензіат сплачує ліцензіару певну винагороду. Ця винагорода може виступати або у формі періодичних виплат – на протязі строку дії ліцензійної угоди, або у формі одноразового платежу, розмір якого встановлюється за домовленістю сторін. Періодичні платежі дістали назву роялті, а одноразовий платіж – паушального платежу.

Ставки роялті можуть виступати у різних формах, зокрема:

- у вигляді відсотка від вартості виробленої за ліцензією продукції;

- у вигляді відсотка від вартості реалізованої ліцензованої продукції;

- у вигляді твердої ставки з одиниці продукції;

- у вигляді відсотка від ціни продукції;

- у вигляді відсотка від прибутку від реалізації ліцензованої продукції;

- у вигляді ставки з одиниці встановленої потужності запатентованого обладнання;

- у вигляді ставки з одиниці ваги (об’єму) переробленої за новим запатентованим способом сировини тощо.

Періодичні платежі виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу, обумовлені ліцензійною угодою (наприклад, щорічно, щоквартально, щомісячно або на визначену дату).