9.2. Підходи до оцінювання вартості підприємства та сутність його нематеріальних активів

При здійсненні оцінювання сукупної вартості майна підприємства можна використовувати, зокрема, два такі підходи:

- оцінювання майна підприємства за його балансовою вартістю, коли за основу беруться дані про фактично витрачені кошти на придбання кожного елементу основних засобів підприємства у поточних цінах з корегуванням на поточний рівень їх зносу та про кошти, вкладені у кожну групу оборотних активів підприємства, з наступним сумуванням балансової вартості усіх елементів та груп активів підприємства;

- оцінювання майна підприємства за його ринковою вартістю, для чого робиться прогноз сподіваних фінансових результатів діяльності підприємства (прибутку підприємства) з наступною їх капіталізацією, тобто визначенням величини капіталу, яка генерує прогнозний потік прибутку підприємства.

Досить часто результати оцінювання сукупної вартості майна підприємства за двома описаними підходами не збігаються, що зумовлено суттєво різною інформаційною базою, на підставі якої отримуються ці результати: за першим підходом за основу беруться витрати, понесені на придбання активів підприємства (тобто ретроспективна інформація), а за другим – сподівані показники діяльності підприємства (тобто прогнозна інформація).

Якщо результат оцінювання вартості підприємства за балансовою вартістю його майна перевищує результат оцінювання вартості підприємства за його ринковою вартістю, то це означає, що вкладення інвестицій в активи цього підприємства виявилося не дужеефективним.

Якщо ж результат оцінювання вартості підприємства за балансовою вартістю його майна (основних засобів та оборотних активів) є меншим за результат оцінювання вартості підприємства за його ринковою вартістю, то це означає, що на підприємстві існує певна складова його потенціалу, яка здатна приносити економічну користь (додатковий прибуток), хоча й на відміну від основних засобів та оборотних активів не має явно вираженої матеріальної форми. Ця складова загального потенціалу підприємства зумовлена наявністю у його розпорядженні специфічного виду активів, які мають назву нематеріальних.

Таким чином, нематеріальні активи – це частина основного капіталу підприємства, яка немає матеріального виразу, але здатна приносити прибуток.

 

9.3. Види нематеріальних активів підприємства

До складу нематеріальних активів підприємства належать:

1) права користування природними ресурсами;

2) права користування майном (право користування земельною ділянкою, право на оренду приміщень тощо);

3) товарні знаки, товарні марки та фірмові назви. Товарними знаками вважаються оригінальні позначки (ім’я, термін, малюнок або їх сполучення), які мають правовий захист та призначені для виділення даного товару серед інших подібних товарів;

4) права на об’єкти промислової власності. До цих об’єктів, зокрема, відносять:

- винаходи – позначені істотною новизною вирішення технічного завдання в будь-яких галузях національної економіки, які дають позитивний ефект;

- корисні моделі – це нові за виглядом, формою, розміщенням частин та побудовою моделі;

- промислові зразки – нові, придатні для здійснення промисловим способом художні вирішення виробів, у яких досягаються єдність технічних та естетичних властивостей;

- сорти рослин, породи тварин тощо;

5) авторські та суміжні з ними права (комп’ютерні програми, бази даних тощо);

6) гудвіл (goodwill), який характеризує групу чинників, що зумовлюють частку загальної ринкової вартості підприємства як цілісного майнового комплексу, яка формується під впливом декількох чинників, найважливішими серед яких є імідж, досвід ділових зв’язків, стала клієнтура, доброзичливість та прихильність споживачів продукції тощо.

7) інші нематеріальні активи (право на здійснення певних видів діяльності, використання економічних та інших привілей тощо).

Отримати додаткові переваги по відношенню до конкурентів підприємство може також від володіння ноу-хау. Ноу-хау – не захищені охоронними документами та не оприлюднені (повністю чи частково) знання чи досвід науково-технічного, виробничого, управлінського, комерційного, фінансового або іншого характеру, що можуть бути практично використані у наукових дослідженнях та розробках, при виготовленні, реалізації та експлуатації конкурентноздатної продукції.