7.8. Розрахунок середньорічної вартості овф підприємства. Система показників використання основних виробничих фондів підприємства

 

         Розрахунок середньорічної вартості ОВФ підприємства є подібним до розрахунку середньорічної величини виробничої потужності підприємства і здійснюється за формулою:

 

                           ,                             (7.16)

 

де  - середньорічна вартість ОВФ;

Ф_о - вартість ОВФ на початку року;

Ф_введ - вартість введених ОВФ, за кожним випадком їх введення;

t_введ - кількість місяців від моменту введення ОВФ до кінця року;

Ф_виб  - вартість вибулих ОВФ, за кожним випадком вибуття;

t_виб - кількість місяців від моменту вибуття ОВФ до кінця року.

Під вартістю ОВФ у формулі (7.16) розуміють, як правило, первісну вартість, а сумування здійснюється за кожним випадком введення (вибуття) ОВФ.

Для того, щоб оцінити, наскільки ефективно використовуються основні засоби підприємства необхідно розрахувати низку відносних показників. Ці показники також можна використати при аналізі динаміки використання ОВФ. Дані показники поділяються на кілька груп:

І. Коефіцієнти, що характеризують рух ОВФ:

- коефіцієнт оновлення ОВФ – відношення вартості введених протягом року ОВФ до вартості ОВФ підприємства на кінець року;

- коефіцієнт вибуття ОВФ – вартість виведених протягом року ОВФ поділена на вартість ОВФ підприємства на початку року;

- відносне збільшення ОВФ – відношення різниці між введеними та вибулими ОВФ протягом року до вартості ОВФ на кінець року.

ІІ. Узагальнюючі показники ефективності використання ОВФ:

- загальна фондовіддача – відношення виробленої за рік підприємством продукції у вартісному виразі до середньорічної  вартості ОВФ підприємства;

- фондовіддача за активною частиною ОВФ – відношення виробленої за рік продукції у вартісному виразі до середньорічної величини активної частини ОВФ підприємства;

- прибутковість ОВФ - відношення річного прибутку (фінансового результату) підприємства до середньорічної вартості ОВФ;

- фондомісткість продукції – показник, обернений до фондовіддачі;

- фондоозброєність праці – відношення середньорічної вартості ОВФ до середньорічної чисельності промислово-виробничого персоналу підприємства. Фондоозброєність праці можна розрахувати також і за активною частиною ОВФ, поділивши її середньорічну вартість на середньорічну чисельність робітників.

Між показниками виробітку В, фондовіддачі Ф_в та фондоозброєності праці Ф_о існує такий зв'язок:

В = Ф_в * Ф_о .

Наприклад, товарна продукція (ТП) підприємства становить 30 млн. грн. за рік, середньорічна первісна вартість ОВФ - 10 млн. грн.., у т.ч. активної частини ОВФ – 5 м.лн. грн.; середньорічна чисельність промислово-виробничого персоналу 300 осіб, в т.ч. робітників 200 осіб.     Тоді:

-  виробіток на одного працівника становить:

В = 30 / 300 = 100 тис. грн. / чол. (за рік);

- виробіток на одного робітника становить:

В_р = 30 / 200 = 150 тис. грн. / чол. (за рік)

- фондовіддача ОВФ становить:

Ф_в = 30/10 = 3 грн. ТП в рік на 1 грн. ОВФ

- фондовіддача активної частини ОВФ становить:

Ф_ва = 30 / 5 = 6 грн. ТП за рік на 1 грн. вартості активної  частини ОВФ

- фондомісткість продукції становить:

Ф_о = 10 / 30 = 0,33 (0,33 грн. вартості ОВФ на 1 рік ТП за рік)

- фондоозброєність праці працівників становить:

Ф_о = 10/300 = 33,3 тис. грн./чол.

- фондоозброєність праці за активною частиною ОВФ становить:

Ф_ор = 5 / 200 = 25 тис.грн./роб

ІІІ. Показники технічного стану ОВФ, до яких зокрема відносяться:

-         коефіцієнт зносу - відношення зносу ОВФ до їх первісної вартості.

-         коефіцієнт придатності – відношення залишкової вартості до первісної вартості ОВФ.

Наприклад, якщо первісна вартість машини становить 100 тис.грн., знос - 40 тис.грн., а залишкова  вартість - 60 тис.грн., токоефіцієнт зносу буде становити 40 / 100 = 0,4 = 40%, а коефіцієнт придатності 60 / 100 = 0,6 = 60%.

Коефіцієнт зносу та придатності можна розрахувати як за окремими елементами ОВФ, так і за їх загальною масою.

Технічний стан ОВФ характеризує також вікова структура ОВФ, а також частка вартості найбільш прогресивних ОВФ у їх загальній вартості.

ІУ. Показники ефективності використання обладнання та виробничих площ. Ці показники рахуються за окремими групами однотипного обладнання або за окремою одиницею обладнання. До них, зокрема, належать:

-   коефіцієнт змінності роботи обладнання – відношення загальної кількості відпрацьованих машинозмін до кількості відповідного устаткування.

Наприклад, є десять однакових верстатів, чотири з яких за день відпрацювали – одну зміну; а шість – півтори зміни. Тоді коефіцієнт змінності становить

Кзм = (4 * 1 + 6 * 1,5) / 10=1,3 (зміни в день);

-   коефіцієнт екстенсивного завантаження обладнання – відношення фактично відпрацьованого часу роботи обладнання за рік на режимний час роботи обладнання за рік;

Наприклад, верстат за рік відпрацював 1700 годин, а режимний (нормативний) час роботи для нього становить 2000 год (нормативний). Тоді коефіцієнт екстенсивного завантаження буде становити 1700/2000 = 0,85.

-   коефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання – відношення кількості виготовлених виробів за одиницю часу до технічної (паспортної) продуктивності відповідного обладнання;

-   інтегральний коефіцієнт завантаження обладнання – добуток коефіцієнта екстенсивного завантаження обладнання накоефіцієнт інтенсивного завантаження обладнання (цей коефіцієнт не перевищує одиницю);

-   напруженість використання обладнання (виробничих площ) – випуск продукції за певний проміжок  часу в розрахунку на одиницю устаткування ( на одиницю виробничої площі).

Перелічені показники використання ОВФ підприємства згруповано у табл. 7.2.

 

Таблиця 7.2

Показники використання основних виробничих фондів (ОВФ)  підприємства