7.3. Групування основних фондів підприємства у бухгалтерському та податковому обліку

 

У бухгалтерському обліку основні фонди поділяються на такі групи:

- земельні ділянки;

- капітальні витрати на поліпшення земель;

- будівлі, споруди та передавальні пристрої;

- машини та устаткування;

- транспортні засоби;

- інструменти, прилади, інвентар (меблі);

- робоча і продуктивна худоба;

- багаторічні насадження;

- інші основні засоби (зокрема, бібліотечні фонди, інвентарна тара тощо).

У податковому обліку, зокрема з метою розрахунку амортизаційних відрахувань, основні фонди підприємства поділяються на чотири групи (табл. 7.1).

Таблиця 7.1

Класифікація груп основних засобів та інших необоротних активів і мінімально допустимих строків їх амортизації згідно

Податкового кодексу України

Групи	Мінімально допустимі строки корисного використання, років
група 1 - земельні ділянки
група 2 - капітальні витрати на поліпшення земель, не пов’язані з будівництвом	15
група 3 - будівлі, споруди, передавальні пристрої	20 15 10
група 4 - машини та обладнання з них: електронно-обчислювальні машини, інші машини для автоматичного оброблення інформації, пов’язані з ними засоби зчитування або друку інформації, пов’язані з ними комп’ютерні програми (крім програм, витрати на придбання яких визнаються роялті, та/або програм, які визнаються нематеріальним активом) інші інформаційні системи, комутатори, маршрутизатори, модулі, модеми, джерела безперебійного живлення та засоби їх підключення до телекомунікаційних мереж, телефони (у тому числі стільникові), мікрофони і рації, вартість яких перевищує 2500 гривень	5   2
група 5 - транспортні засоби	5
група 6 - інструменти, прилади, інвентар (меблі)	4
група 7 - тварини	6
група 8 - багаторічні насадження	10
група 9 - інші основні засоби	12
група 10 - бібліотечні фонди
група 11 - малоцінні необоротні матеріальні активи
група 12 - тимчасові (нетитульні) споруди	5
група 13 - природні ресурси
група 14 - інвентарна тара	6
група 15 - предмети прокату	5
група 16 - довгострокові біологічні активи	7

 

 

7.4. Види вартості основних виробничих фондів підприємства

 

У переважній більшості випадків ОВФ характеризуються вартісними показниками.

Розрізняють такі основні види вартості ОВФ:

1) Первісна вартість – це фактична вартість ОВФ у момент введення їх в експлуатацію. Вона, зокрема, включає суми коштів, що сплачуються постачальникам обладнання або будівельним організаціям за виконані роботи з будівництва об’єкта, податок на додану вартість та інші непрямі податки (якщо тільки вони не відшкодовуються підприємству),  витрати на установку, монтаж, налагодження ОВФ та інші витрати, безпосередньо пов’язані з доведенням ОВФ до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

2) Відновна вартість – сума коштів, необхідна для придбання ОВФ, які було придбано раніше,  у сучасних умовах та цінах (наприклад, внаслідок науково-технічного прогресу у машинобудівельній галузі той самий верстат через деякий проміжок часу може бути вироблений з меншими витратами і відповідно реалізований за меншою ціною, або, наприклад, внаслідок інфляції відбулося зростання цін на ОВФ і такі ж самі ОВФ внаслідок цього подорожчають і для їх придбання потрібно буде володіти більшими коштами).

3) Залишкова вартість – це частина первісної вартості ОВФ, яку ще не перенесено на вартість продукції, тобто не віднесено на витрати з її виготовлення. У бухгалтерському обліку ця вартість визначається як різниця між первісною вартістю та сумою зносу ОВФ.

4) Ліквідаційна вартість – сума коштів, яку підприємство очікує отримати від реалізації ОВФ після закінчення строку їх корисного використання за вирахуванням витрат, пов’язаних з їх продажем (ліквідацією) (наприклад, вартість окремих деталей та вузлів верстату, які можна використати після закінчення їх експлуатації, вартість металобрухту тощо).

5) Справедлива вартість – сума, за якою ОВФ можуть бути продані у результаті операцій купівлі-продажу між усвідомленими, поінформованими, зацікавленими та незалежними сторонами.

6) Балансова вартість – по суті вона збігається із залишковою вартістю ОВФ, але розраховується вона не за кожним окремим елементом ОВФ, а відразу за їх групами. Цей вид вартості ОВФ використовується, насамперед, у податковому обліку при обчисленні амортизаційних відрахувань. При цьому основні засоби, як вже зазначалося вище, поділяються на 16 груп, балансова вартість кожної з яких розраховується щоквартально за такою формулою:

 

 Б(а) = Б(а – 1) + П(а – 1) – В(а – 1) – А(а – 1),                   (7.1)

де   Б(а) – балансова вартість групи основних засобів на початок розрахункового кварталу;

Б(а –1) – балансова вартість групи основних засобів на початок кварталу, що передував розрахунковому;

П(а –1) – сума витрат, понесених на придбання основних фондів, здійснення капітального ремонту, реконструкції, модернізації та інших поліпшень основних фондів, що підлягають амортизації, протягом кварталу, що передував розрахунковому;

В(а –1) – сума виведених з експлуатації основних фондів протягом кварталу, що передував розрахунковому;

А(а –1) – сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у кварталі, що передував розрахунковому.