6.7. Форми та системи заробітної плати

Існує дві основні форми оплати праці на підприємстві – погодинна та відрядна. Кожна з цих форм має декілька різновидів, які називаються системами заробітної плати.

Слід відзначити, що на підприємстві, як правило, одночасно працюють робітники з різним рівнем кваліфікації. При цьому більш кваліфіковані робітники можуть виконувати певну роботу більш швидко та якісно, а також виконувати більш складні види робіт, ніж менш кваліфіковані робітники. У зв’язку з цим робітники з вищою кваліфікацією повинні отримувати за  одиницю  робочого часу вищу оплату праці, тобто із збільшенням рівня кваліфікації, який характеризується розрядом робітників, повинна зростати заробітна плата за кожну годину їх роботи.

Величина заробітної плати за годину роботи робітника певного розряду має назву тарифної ставки. Найменшою є тарифна ставка робітника першого розряду; вона встановлюється, виходячи з того, щоб місячна заробітна плата такого робітника була не меншою від встановленого законодавством розміру місячної мінімальної заробітної плати.

Відношення годинної тарифної ставки робітника певного розряду до годинної тарифної ставки робітника першого розряду називається тарифним коефіцієнтом, а сукупність кваліфікаційних розрядів і відповідних їм тарифних коефіцієнтів має назвутарифної сітки.

Тарифну ставку і-того розряду (С_рі) визначають множенням тарифної ставки першого розряду (С_р1) на тарифний коефіцієнт відповідного тарифного розряду (К_і):

                                   С_рі  = С_р1  × К_і,   грн./год.                                    (6.15)

Підприємства самостійно встановлюють форми, системи і розміри оплати праці, а державні тарифні ставки можуть служити орієнтиром у процесі організації оплати праці.

6.7.1. Погодинна форма оплати праці

Погодинна оплата праці робітників здійснюється за годинними (денними) тарифними ставками із застосуванням нормованих за­вдань. Погодинна оплата застосовується за таких умов:

-  виробничий процес характеризується частою зміною операцій;

-  відсутня можливість збільшення випуску продукції, тобто робітник не може вплинути на збільшення випуску (конвеєрний або поточний тип виробництва із заданим ритмом);

-  виробничий процес є строго регламентованим.

Перевагами застосування погодинної форми оплати праці є підвищен­ня ефективності використання ресурсів робочого часу, створення нових робочих місць, що стає особливо актуальним під час зростан­ня безробіття, циклічних коливань та реструктуризації економіки. Погодинну систему оплати праці доцільно застосовувати на підприємствах та організаціях виробничої сфери, для яких основ­ним критерієм ефективності виробництва є вимоги до якості продукції при обмеженій її кількості.

Передумовою застосування погодинної оплати повинен бути облік фактично відпрацьованих робочих годин та систематичний контроль за виконанням нормованих завдань.

Погодинна форма оплати праці передбачає оплату праці залежно від відпраць­ованого часу і рівня кваліфікації. Ця форма має такі системи:

1. Пряма погодинна. Заробіток при цій системі (З_п.пог) обчислюється за формулою:

                                                      З_{п.пог =}  Ф_міс ×  С_г,                                            (6.16)

де  Ф_міс - фактично відпрацьований робітником за місяць час, год./міс.;

С_г - годинна тарифна ставка згідно з розрядом робітника, грн. /год.

2. Погодинно-преміальна система, за якою окрім тарифного за­робітку робітник одержує премію за досягнення певних кількісних або якісних показників, тобто сукупний заробіток робітника (З_п.прсм) обчислюється за формулою:

                                                      З_п.прсм = З_тар + Д,                                      (6.17)

де З_тар - сума заробітку, нарахованого за прямою погодинною системою оплати праці (тарифний заробіток);

Д - сума преміальних доплат за досягнення певних якісних або кількісних показників, яка може визначатися у відсотках до тарифного заробітку робітника.