Семінарське заняття 4

План

1. Стиль керівництва: сутність і види.

2. Кадри управління. Класифікація та характеристика.

3. Функції та структура діяльності керівника.

4. Критерії та показники ефективності управлінської діяль­ності.

Теми рефератів

1. Вибір оптимального стилю управління: ситуаційний під­хід.

2. Багатовимірні моделі стилів управління.

3. Функції керівника: наукові підходи.

4. Критерії ефективності управління за Д. Кайдаловим, Є. Суїмен­ком.

Питання для самостійного вивчення

1. Результативність функціонування системи господарюван­ня.

2. Загальні психологічні особливості управлінської діяльності.

Завдання для самостійної роботи студентів

Виконайте практичні завдання та тест «Ваш стиль управ­лін­ня» (тестування проводиться під час семінарського заняття).

Визначте стиль управління керівника в поданих нижче си­туаціях.

1. Керівник приймає рішення, які можна здійснити. Бореть­ся за свої ідеї і стиль поведінки. Якщо виникають конфлікти, усуває їх або проводить свою лінію. Якщо справа зривається – висуває контраргументи. Може бути цинічним, підганяє себе й інших.

2. Приймає рішення, Враховуючи думки інших, приєдну­ється до сти­лю поведінки інших. Якщо виникають конфлікти, намагається бути осторонь або займає нейтральну позицію. Працює, не док­ладаючи надмірних зусиль.

3. Намагається, щоб рішення, які приймаються, були твор­чими, перспективними, ефективними, щоб їх підтримували і за­довольняли. Вміє слухати і завжди шукає ідеї, думки, які відріз­няються від його особистих. Якщо виникають конфлікти, нама­гається розібратися в їх причинах і усунути наслідки. Якщо роз­дратований, то стримується, хоч його нетерпіння помітне. На­віть у важкий момент спроможний оцінити жарти. Всі сили від­дає роботі, а співробітники згуртовано йдуть за керівником.

4. Уміє зберігати добрі стосунки з людьми. Замість того, щоб реалізувати власний підхід, поважає погляд, стиль пове­дінки і відданість своїх співробітників. Намагається не допуска­ти виникнення конфліктів, якщо справа доходить до конфлікту, то намага­ється виявити його причини, нейтралізувати конфлікт­ну ситуацію і сприяє поліпшенню відносин у колективі. Має по­чуття гумору. Йому вдається зберігати дружні відносини з ко­лективом. Рідко займає керівну роль, завжди допомагає співро­бітникам.

5. Для керівника важливе завдання – досягнення цілі. Якщо з’являються ідеї, які відрізняються від його власних, шукає «золоту середину». У разі виникнення конфліктів намагається бу­ти справедливим, твердим і чесним. Підтримує добрий, рівно­мірний темп роботи.

6. Упевнений, що більшість співробітників не реагують на мотивації і позитивні стимули. Змусити їх напружено працю­ва­ти можна тільки за рахунок контролю і детальних інструкцій.

7. Контроль здійснюється на базі прямих і зворотних зв’язків. Цілі розробляються і приймаються спільно з колекти­вом. Кожний знає, як і чому ставляться, виконуються завдання для досягнення мети. Кожний володіє інформацією, виконує завдання і займається самоконтролем.

8. Управління націлене на покращення виробництва, яке ба­зується на детальних завданнях і детальних звітах, інспекціях, контролі. Персонал конкретно знає своє завдання.

9. Знає сильні та слабкі сторони кожного співробітника та стежить за ходом виконання завдань, щоб ніхто не відхилявся від загального напряму поставленої задачі.

10. Вважає, що конфліктів не повинно бути, тому що керів­ни­ки і підлеглі намагаються усунути все, що призводить до кон­фліктів.

11. Сам розслідує конфлікт. Приймає рішення, обов’язкове для усіх, – ліквідувати конфліктну ситуацію. При цьому кон­флікт може проходити приховано.

12. Не хвалити і не сварити співробітників, він ніби осторонь від групи. Не дає жодних вказівок. Справи в групі йдуть самі собою. Розподіл роботи проводиться із урахуванням інтересів кожного члена колективу або лідерів підгруп.

13. Разом визначається мета, її вирішення планується в групі, за реалізацію рішень відповідальний весь колектив. Усі розділи (дільниці) роботи пропонуються, обговорюються і виконуються. Позиція керівника – разом із колективом. Завдання він ставить у формі пропозицій, які узаконюються колективом. Похвала і засудження поєднуються з порадами, розпорядження – з диску­сіями.

2. Ознайомтеся з методикою оцінювання управлінської діяль­ності Л. Сватушко.

Реальний рівень роботи керівника визначають шляхом оці­нювання в балах різних елементів діяльності, які містяться в пи­таннях. Набір питань охоплює десять великих тематичних груп. Для кожного питання вказаний максимально можливий бал, який не завжди однаковий. Його величина відповідає значенню певного виду діяльності в роботі керівника. Оцінюючи свою діяльність, менеджер повинен уважно прочитати кожне питання і самокритично оцінити свої дії відповідно до максимально мож­ливого балу. Таким чином, здійснюється всебічне оцінювання управлінської діяльності.