Імунологічні дослідження.

У хворих інфарктом міокарду імунні порушення розвиваються з першого дня захворювання — формується інфарктний для поста аутоіммунний синдром. Ішемія і пошкодження|ушкодження| міокарду супроводяться|супроводжуються| змінами білкових структур, вони набувають|придбавають| властивостей антигена. У організмі починають|зачинають| накопичуватися антикардіальні аутоантитіла — збільшується кількість циркулюючих імунних комплексів (ЦІК), підвищуються титри циркулюючих і фіксованих протикардіальних антитіл, змінюється| співвідношення між фракціями Т- і В-лімфоцитів.

Коронарна ангіографія|

Одним з найбільш важливих досягнень в діагностичній кардіології за останні десятиліття є впровадження в клінічну практику методу селективної коронароангіографії який дозволяє дати візуальну (кіноангіографічну) оцінку судин діаметром до 0,5 мм.

Селективне введення|вступ| рентгеноконтрастних розчинів в коронарні артерії дозволяє отримати|одержувати| інформацію про наявність або відсутність стенозів, пристіночного| тромбозу або оклюзії в коронарному руслі, про локалізацію і поширеність звуження коронарних артерій, про наявність колатералей.

Візуалізація міокарду.

Радіонуклідна візуалізація міокарду при гострому ІМ дає лікарю|лікареві| інформацію, яку неможливо отримати|одержувати| при коронароангіографії|. За допомогою радіонуклідних методів можна визначити, чи відповідають анатомічні порушення, виявлені при ангіографії|, функціональним порушенням перфузії міокарду; визначити локалізацію некротичних змін міокарду і до певної міри дати кількісну оцінку величини некрозу; зареєструвати вентрикулограму по зображенню внутрішньошлуночкової ємкос|місткості|ті крові неінвазивним способом.

Для візуалізації ІМ запропоновано два методи: із застосуванням технецію-99 пірофосфата|, який накопичується в зонах свіжого (до 3-4 діб) ГІМ, або талія-201, який акумулюється в клітка|клітинах|х життєздатного міокарду подібно до калія, а в тканинах розподіляєть­ся| відповід|відповідно до|но кровотоку. |однак|Проте радіоізотопна візуалізація - дорогий метод, що вимагає значного часу і пов'язаний з опромін|опромінюванням|енням.

Ехокардіографія

Значення ехокардіографії для діагностики гострого ІМ полягає головним чином у виявленні локальних порушень рухливості (скоротності) ішемізованих| ділянок міокарду і|із|з зниженням сегментарної скоротності.

Діагностичні критерії.

При типовому інфаркті міокарду діагноз з|із| очевидністю витікає з|із| даних анамнезу, що підтверджуються |початковою| електрокардіографічною картиною і її динамікою, а також змінами активності ферментів в крові.

Таблиця 4. Динаміка лабораторних маркерів інфаркту міокарду.

Маркер	Час від розвитку ГІМ
	Початок підвищення (години)	Пік підвищення (години)	Нормалізація (години)
МФ-фракція КФК	3 - 6	12 – 24	1,5 - 3
ЛДГ	12 - 24	24 – 72	7 -14
АСАТ	8 - 12	24 - 48	3 - 5
Тропоніни Т і I.	3 - 12	12 – 48	3 - 16
Міоглобін	1 - 4	6 – 7	1

Таблиця 5. Час якнайкращого|найкращого| визначення маркерів ураження|поразки| міокарду. (Браунвальд Е., 1998)

Міоглобін	Часто; через 1 – 2 годину після появи болю в грудях
Креатинкіназа	Кожні 12 годин – 3 рази.
МВ изоензім креатінкінази	Кожні 12 годин – 3 рази. Чутливість зростає при визначенні кожні 6 – 8 годин.
Ізоформи MB	Через 60 – 90 хвилин після появи болю в грудях
Лактатдегідрогеназа	Однократно, через 24 годин після появи болю в грудях.
Серцевий тропонін Т	Однократно, через 12 годин після появи болю в грудях.
Серцевий тропонін I	Однократно, через 12 годин після появи болю в грудях.

У інших випадках упевнено поставити діагноз ІМ не вдається, і тоді говорять про «можливий», або «вірогідний» ІМ, при цьому клінічна картина зазвичай|звично| типова або вельми|дуже| нагадує картину ГІМ; але|та| ЕКГ і показники активності ферментів не дають об'єктивного підтвердження діагнозу.