3. Взаємодія у ході розслідування контрабанди

Економічна і суспільна небезпека контрабанди, а також труднощі, з якими найчастіше пов’язане її розслідування, вимагають об’єднання зусиль органів досудового слідства, оператив-по-розшукових підрозділів і відділів дізнання Державної митної служби України з різноманітними оперативно-технічними підрозділами інших правоохоронних органів, а часто і з правоохоронними органами зарубіжних держав.

Під об’єднанням зусиль необхідно розуміти не просту суму (поєднання) сил, а взаємодію уповноважених службових осіб з чітким розмежуванням передбачених законом їхніх прав та обов’язків.

Митні органи, відповідно до чинного КПК України виступають органом дізнання у справах про контрабанду.

Порушивши кримінальну справу, вони проводять у ній невідкладні слідчі дії, спрямовані на встановлення і закріплення слідів злочину, і не пізніш як за десять діб передають її через прокурора слідчому (ч. 2 ст. 108 КПК України), незалежно від установлення чи невстановлення особи винного.

Органи досудового слідства (а в справах про злочини, передбачені статтями 201, 305 КК України, досудове слідство провадиться слідчими органів СБУ) та органи дізнання, незважаючи на спільність завдань боротьби з контрабандою, діють незалежно один від одного, вирішуючи ці завдання своїми специфічними засобами.

На митні органи закон покладає обов’язок провадження необхідних оперативно-розшукових та інших заходів, передбачених кримінально-процесуальним кодексом і Законом України «Про оперативно-розшукову діяльність», для зупинення й виявлення контрабанди, а також установлення осіб, що вчинили її.

Окрім цього, вони реалізують ще й адміністративну функцію.

Митним, кодексом України визначено адміністративні повноваження цих органів, а також порядок притягнення ними до адміністративної відповідальності за митні правопорушення юридичних осіб, за одночасної адміністративної та кримінальної відповідальності їхніх посадових осіб чи інших працівників.

Тут законодавець застосував підхід, коли за одне митне правопорушення настає відповідальність відразу кількох суб’єктів — посадових осіб, інших працівників юридичної особи та безпосередньо юридичної особи.

Внаслідок цього щодо одного й того ж митного правопорушення, зокрема контрабанди, провадяться дві справи: одна -кримінальна, інша — адміністративна.

Кримінальну справу розслідують спочатку працівники відділу дізнання митних органів (чи регіонального митного управління), а потім передають, як уже зазначалося слідчому СБУ.

Якщо працівник відділу дізнання одночасно з розслідуванням у кримінальній справі здійснює й адміністративне провадження, то взаємодія з оперативно-розшуковими підрозділами буде максимально тісною.

Це обумовлено тим, що під час порушення митним органом кримінальної справи у всіх випадках створюється оперативно-дізнавальна група, яка здійснює в ній дізнання та адміністративне провадження.

У більшості випадків керівник обох підгруп — працівник відділу дізнання, а всі введені в них оперативні працівники і працівник митних органів йому підконтрольні. Але така форма взаємодії практикується тільки в період проведення дізнання у кримінальній справі.

Після закінчення дізнання матеріали справи спрямовуються слідчому. Адміністративне ж провадження за відсутності ознак складу злочину контрабанди передається з відділу дізнання до відділу митних розслідувань відповідного митного органу, і оперативно-дізнавальна група скасовується.

Досвід показує: що скоріше слідчий прийме до свого провадження справу про контрабанду, досконально вивчить її матеріали і результати адміністративного провадження, вчасно одержуючи під час цього від органу дізнання криміналістично значущу інформацію, а митні органи, своєю чергою, матимуть можливість знайомитися з фактичними даними, отриманими слідчим, то з більшою переконаністю можна говорити, що обидві сторони погоджують свої дії та взаємодіють між собою.

Лише тісна ділова взаємодія органів досудового слідства з митними органами забезпечує позитивний рух справ.

Від моменту прийняття кримінальної справи до свого провадження тільки слідчий — ініціатор і організатор взаємодії з іншими підрозділами та органами в інтересах найбільш повного виявлення всіх обставин розслідуваної справи про контрабанду.

Відштовхуючись від наявної у справі слідчої ситуації, він визначає форми, способи та інші аспекти взаємодії.

За результатами такої взаємодії він вносить корективи і доповнення в план розслідування, приймає рішення про виконання додаткових чи повторних слідчих дій (обшуків, виїмок, затримань, допитів, призначення судових експертиз і т. д.), а також проведення оиеративно-розшукових заходів.

Усі суб’єкти взаємодії зобов’язані сприяти слідчому в розслідуванні контрабанди.

Аналіз практики взаємодії слідчих СБУ з працівниками митних органів і прикордонниками показує, що найбільш поширеними є такі форми взаємодії:

• взаємообмін інформацією про факти контрабанди;

• інформування про застосування злочинцями нових способів приховання товарів від митного контролю;

• проведення спільних дій щодо припинення групової злочинної діяльності контрабандистів;

• виконання доручень і запитів слідчого як у межах держави, так і поза ними.

Взаємодія з іноземними правоохоронними органами потрібною є тоді, коли у кримінальній справі треба перевірити:

• факт існування закордонних фірм;

• укладення ними з українськими суб’єктами господарювання відповідних зовнішньоторговельних контрактів;

• з’ясувати ті чи інші обставини порушення митних правил закордонними постачальниками.

У таких випадках взаємодія з правоохоронними органами «далекого» та «ближнього» зарубіжжя провадиться в установленому порядку: через Генеральну прокуратуру України способом спрямування окремих слідчих доручень про надання відповідної допомоги у кримінальній справі, або через Державну митну службу України запит спрямовується до закордонної митної служби.

Результативність боротьби з контрабандою залежить від своєчасної інформовапості відповідних служб митних органів, СБУ, прокуратури, міліції про вчинену контрабанду чи таку, що готується. Коли надходить інформація про підготування до контрабанди, вона скеровується до митних органів і КПП прикордонних служб. Останні в офіційному порядку вживають заходів до виявлення ознак контрабанди та її припинення.

У розслідуванні контрабанди виявляються нестандартні різновиди способів приховання її предметів, підроблення документів та інші хитрощі контрабандистів. У рамках взаємодії слідчі органи повинні негайно інформувати зі свого боку про це митні органи і прикордонні КПП.

Ефективність взаємопогоджуваних дій щодо виявлення і припинення контрабанди є найбільш очевидною, коли виявляється великий безгосподарний контрабандний товар на транспортних засобах міждержавного сполучення. Для боротьби з такими випадками контрабанди, збирання доказів, виявлення винних і застосування до них передбачених законом заходів впливу є необхідними спільні зусилля представників правоохоронних органів багатьох держав у рамках існуючих міжнародних договорів про надання правової допомоги. Наприклад, розслідування у кримінальних справах щодо контрабанди великих партій товарів вимагає обов’язкової зустрічної перевірки митних документів, оформлених в Україні, з аналогічними митними документами, оформленими щодо тих самих товарів у державах, звідкіля вони імпортувалися чи куди експортувалися, або через кордон і території яких здійснювалося їхнє транзитне переміщення.