4. Особливості виконання окремих слідчих дій

Аналізуючи можливі типові ситуації початкового етапу розслідування розкрадань, ми в загальних рисах описали і зазначили коло слідчих та інших дій, що виконуються залежно від цих ситуацій. Із усіх названих дій розгляньмо особливості виконання тільки деяких: допитів свідків; оглядів і виїмок документів; проваджень інвентаризацій і ревізій; затримань розкрадачів на місці злочину; призначень судових експертиз; відтворень обстановки та обставин події; допитів обвинувачених.

Допити свідків. Як свідки допитуються:

• особи, причетні до певних виробничих або товарно-грошових операцій (представники адміністрації, які давали дозвіл на виконання операцій або ставили свої підписи на сумнівних документах; облікові чи бухгалтерські працівники; комірники; працівники охорони; водії тощо);

• особи, обов’язком яких був контроль за здійсненням відповідних операцій, зокрема ревізори;

• працівники відділів претензій та рекламацій від отримувачів продукції;

• представники місцевих відділів (відділень) державного органу, що контролює справність відповідних вимірювальних технічних засобів;

• комерційні ревізори транспортних організацій, які перевіряли повідомлення про недостачі (недопоставки) вантажів;

• родичі та знайомі розкрадачів, які можуть повідомити про факти розкрадання або спосіб життя обвинувачених.

Основні питання, що їх треба з’ясувати у ході допиту:

• обставини провадження незаконних дій (наприклад, щодо випуску, використання не облікованої продукції, приховування недостач або лишків);

• характеристика викраденого майна (наприклад, яке майно привласнено, ким, коли, в якій кількості, на яку суму тощо);

• справжність або фіктивність відповідних документів (наприклад, відомі свідкові факти підроблювання документів, одержання за його допомогою продукції тощо);

• запроваджена на підприємстві система документообігу та які ухилення від неї практикувалися (чи відповідають установленим вимогам умови зберігання, транспортування вантажів, норми природних втрат);

• стосунки допитуваного з обвинуваченим, оцінювання факту вчиненого розкрадання та ін.

Огляд, виїмка та дослідження документів. Слідчий одержує документи: а) разом із первинними матеріалами (наприклад, до акта ревізії долучаються всі сумнівні документи, або такі, що підтверджують висновки ревізора); б) від різних заінтересованих осіб (заявників, цивільних позивачів), які надають їх із власної ініціативи або на пропозицію слідчого; в) за результатами виїмки, яка дозволяє забезпечити повноту документів, що вилучаються, унеможливлює знищення чи фальсифікацію документів.

Прийоми аналізу документів, що допомагають установлювати розкрадання, ділять на декілька груп.

• Аналіз окремого документа: перевірка за формою — чи має документ усі необхідні реквізити, чи є серед них сумнівні; арифметична перевірка — контроль за правильністю кінцевих показників, підрахованих за горизонтальними рядками та вертикальними графами; нормативна перевірка — вивчення змісту документа під кутом зору відповідності його чинним нормативним актам, правилам та інструкціям, нормам витрат, розцінкам тощо.

• Аналіз декількох документів, що відображають одну й ту ж або декілька взаємозв’язаних операцій: зустрічна перевірка -зіставлення різних екземплярів одного й того ж документа; метод взаємного контролю — зіставлення різних, які з різних боків відображають одну операцію (наприклад, правильність нарахування заробітної плати можна перевірити аналізом наряду на роботу і відповідних розцінок).

• Аналіз облікових даних, що відображають рух однорідних матеріальних цінностей, — відтворення кількісно-сумарного обліку і контрольне зіставлення залишків (наприклад, інвентаризаційний опис на початок інвентаризаційного періоду, прибутково-видаткові документи (на одержання і на видачу), інвентаризаційний опис на кінець інвентаризаційного періоду).

• Методи фактичного контролю — перевірка стану засобів підприємства (вибіркова або суцільна (повна) інвентаризація, лабораторні аналізи або експертизи); фактична перевірка господарських операцій, відображених у документі,- контроль наявності в натурі продукції, зазначеної в документі.

Проведення інвентаризацій і ревізій. Інвентаризація (перевірка фактичної наявності товарно-матеріальних цінностей і грошових коштів, а також усіх рахунків суб’єкта господарювання на певний часовий момент) провадиться на вимогу прокурора, слідчого інвентаризаційною комісією, спеціально утвореною за вказівкою вищої організації. Слідчий не входить до її складу, але може бути присутнім під час виконання інвентаризації. Вельми доцільно залучати до інвентаризації працівників УБЕЗ або, принаймі, дільничного інспектора, які можуть слідкувати за дотриманням усіх правил її провадження.

У тих випадках, коли в ході інвентаризації треба перевірити значну кількість облікових одиниць, можна використати допомогу громадськості (громадських помічників слідчих, прокурорів тощо).

Ревізія провадиться для перевірки дотримання всіх правил фінансового обліку та фінансової дисципліни в діяльності ревізованої організації. Вона передбачає контроль правильності ведення операцій бухгалтерського обліку, матеріального обліку складського господарства, оперативного обліку у сфері виробництва з метою виявлення ознак привласнень і розтрат майна.

Приводами для провадження ревізії слугують затримання на місці злочину службової, матеріально відповідальної або іншої особи, якій ввірено під звіт цінності; повідомлення про факти розкрадань; припуіцення, що крім установлених фактів, конкретні особи вчинили інші розкрадання. Приводами можуть бути також: мотивоване клопотання обвинуваченого; потреба перевірити його показання щодо вчинених розкрадань; повідомлення експерта-бухгалтера про неможливість дати висновок без попередньої ревізійної перевірки. Спеціалістів, які проводитимуть ревізію, найчастіше призначають керівники вищої щодо ревізованої організації (відомча ревізія) або керівництво КРУ (позавідомча ревізія) тощо.

У ході ревізії досліджують або виконують:

• первинні документи і записи в облікових реєстрах;

• повну або часткову (вибіркову) інвентаризацію;

• спостереження за операціями, які провадяться на ревізованому об’єкті;

• організовують лабораторний аналіз сировини, матеріалів, напівфабрикатів і готової продукції.

Ревізія провадиться за постановою слідчого, в якій зазначається організація чи особа, чия діяльність підлягає ревізії; ревізований період діяльності; завдання ревізії та строк (тривалість) її виконання; суб’єкти, яких необхідно залучити до участі в ревізії; допустимість і порядок зустрічних перевірок і звернень ревізора із запитами в інші організації тощо.

Затримання з краденим. Враховуючи уявний спосіб учинення розкрадання, слідчий та оперативні працівники, зазвичай з УБЕЗ вирішують, чи можливо затримати розкрадача на місці злочину (це характерно для ситуації, коли кримінальна справа порушується за матеріалами оперативно-розшукової діяльності). Виконати це треба так, щоби слідство одержало предмети і документи, що в подальшому слугуватимуть у справі доказами. Володіючи інформацією про таку можливість, визначають час і місце здійснення затримання.

Затримання з краденим виконують: у момент збуту викраденого; під час його транспортування; коли виготовляється не облікована продукція; під час обману покупців або замовників -це момент продажу чи доставки товарів тощо.

Успіх затримання гарантує ретельне його готування. Чітко визначають склад оперативної групи; розподіляють обов’язки між її учасниками; визначають час і місце затримання з тим, щоб забезпечити його раптовість; вирішують питання щодо одночасного затримання всіх розкрадачів злочинної групи. Затримання необхідно зафіксувати за допомоги фото- і відео-зпімання, забезпечити оперативну групу потрібними транспортними засобами.

Під час затримання необхідно вилучити у підозрюваних всі предмети й документи, що є при них, викрадене майно, сировину, напівфабрикати, готову продукцію, гроші та інші цінності тощо.

Факт затримання з краденим чинить на затриманих певний психологічний вплив. Під загрозою очевидного викриття їхньої злочинної діяльності вони можуть дати правдиві показання не тільки про наявний факт розкрадання, а й про інші, поки що не відомі слідству епізоди злочинної діяльності, про співучасників і т. іп.

Призначення судових експертиз.

Судово-бухгалтерська експертиза призначається і провадиться для вирішення таких питань:

• перевірки і встановлення факту і розмірів недостачі або надлишків товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і виявлення інших зловживань, часу й місця їх здійснення;

• перевірки обгрунтованості витрат сировини, матеріалів і готової продукції;

• виявлення випадків порушення фінансової дисципліни;

• визначення правильності методики обліку на суб’єкті господарювання;

• встановлення порушень правил обліку та звітності;

• визначення шкідливих (суспільно небезпечних) наслідків від учинених розкрадань, їх розмірів;

• встановлення кола осіб, відповідальних за виявлені зловживання.

Криміналістичні експертизи. Найпоширеними (характерними) криміналістичними експертизами у кримінальних справах про розкрадання, вчинювані привласненнями, розтратами чужого майна та заволодіиня ним через зловживання службовим становищем виступають експертизи документів, що призначаються для ідентифікації та діагностування особи за письмовою мовою і почерком (авторознавча і почеркознавча), а також тех-иіко-криміналістична експертиза документів, що необхідна для ідентифікації чи розпізнавання (діагностування чи класифікування) печаток, штампів, друкарських машинок, приладів, установлення повного або часткового підроблення документів, виявлення в них записів, закритих плямами, прочитання малови-димих і невидимих текстів, а також вирішення інших питань.

Провадять у таких справах і трасологічні експертизи для вирішення питання про те, чи не утворювали раніше єдине ціле окремі частини (заготовки шкіри, тканини, клаптики документів тощо). Інколи завдяки трасологічній експертизі можна встановити, чи не виготовлялися досліджувані вироби (взуття, металічні деталі та ін.) за допомогою наданих експертові для вивчення інструментів і пристосувань тощо.

Судово-технологічна експертиза може встановити правильність застосовуваних па підприємстві норм витрачання сировини, встановити справжню її кількість, потрібну для виготовлення конкретного виробу, вирішити питання про вплив змін технологічного процесу на економію матеріалів, визначити можливі розміри такої економії і т. д.

У справах про розкрадання на підприємствах громадського харчування часто призначають і проводять технологічну (кулінарно-технологічну) експертизу, завдання якої — дослідження технології приготування різноманітних страв. Експерти-техно-логи можуть дати відповіді на питання: чи обґрунтовані норми витрат харчових продуктів на одиницю виробу конкретного виду; чи відповідають установленим ті норми, згідно з якими провадилося списання продуктів; які фактично витрати сировини і напівфабрикатів мають місце під час приготування відповідних страв; які розміри можливої економії продуктів тощо.

Судово-хімічна експертиза призначається тоді, коли, зокрема, виникає потреба дослідити якість спиртних напоїв. Перед фахівцями^хіміками можна ставити на вирішення питання щодо процентного співвідношення компонентів конкретного напою та відповідність його вмісту встановленому стандарту. Крім цього, можуть бути вирішені також питання, пов’язані зі списанням сировини та виробів, що значились як зіпсовані від дії на них хімічних речовин (бензину, гасу, мастильних матеріалів тощо).

Товарознавча експертиза дозволяє одержати відповіді на питання щодо якості готових виробів, їх відповідності вимогам стандартів або технічних умов, установленим зразкам, їх правильному найменуванню, сорту, артикулу й ціні, відповідність тари чи упаковки встановленим вимогам і т. ін.

Під час розслідування розкрадань на підприємствах громадського харчування може бути призначена також санітарно-харчова експертиза. До її компетенції відносять одержання відповіді па запитання: чи доброякісний конкретний харчовий продукт (або партія продуктів); чи не є він фальсифікованим, і якщо так, тоді яким є спосіб цієї фальсифікації.

Судово-технічна експертиза вирішує питання про справжні обсяги фактично виконаних робіт, фактичні витрати і списання матеріалів, застосування норм і розцінок під час оплати праці. Така експертиза зазвичай ґрунтується на результатах контрольних оглядів і замірів, звірок актів приймання і здавання виконаних робіт на всіх об’єктах.

Під час розслідування розкрадань у будівельних організаціях часто призначається інженерно-будівельна експертиза. Вона провадиться в тих випадках, коли є дані, що розкрадання було вчинено з використанням безпосередньо процесу будівельних робіт. Перед експертом можуть бути поставлені такі питання: чи правильно визначено кошторисну вартість споруди; чи згідно з кошторисом визначено обсяг будівельних робіт і вартість матеріалів; чи мали місце у ході будівництва відступи від кошторису і чи обумовлювалися вони технічною необхідністю; на яку суму завищено вартість будівництва тощо.

У ході розслідування розкрадань сільгосппродукції в різноманітних сільськогосподарських і заготівельних організаціях призначаються судові агротехнічна, зоотехнічна і ветеринарна експертизи.

Відтворення обстановки та обставин події — доволі часто така потреба виникає у процесі розслідування розкрадань. Крім експериментальних дій, з метою встановлення здатності відповідним способом сприймати (бачити, чути тощо) у таких справах може проводитися відтворення для встановлення можливості вчинення певної дії (наприклад, виготовлення, випуск відповідної кількості продукції протягом робочого дня). Такий експеримент потрібен тоді, коли в ході розслідування перевіряється версія про виготовлення необлікованої продукції внаслідок штучного заниження на підприємстві виробничих завдань.

Допити обвинувачених. Основними питаннями, що підлягають з’ясуванню допитами обвинувачених, є:

• факти участі б незаконних операціях і розкраданнях (наприклад, чи визнає висновки ревізії, результати інвентаризації правильними, якщо ні, тоді чому; чи правильно встановлено розміри виявленої недостачі або надлишків; які причини цього та ін.);

• учасники розкрадання (наприклад, хто ще, крім допитуваного, брав участь у незаконних операціях, хто керував, яка роль кожного члена злочинної групи);

• особливості структури й функціонування підприємства та обставини, що сприяли розкраданню;

• умови та спосіб життя допитуваного (наприклад, сімейний, матеріальний стан, характер і розміри придбаних за певний період матеріальних благ);

• стосунки допитуваного з іншими працівниками (наприклад, характер взаємовідносин із співпрацівниками — керівниками й підлеглими, іншими обізнаними особами (знайомими, родичами тощо);

• можливі джерела додаткової інформації (наприклад, які аргументи висуває допитуваний на своє виправдання, їхні джерела (бажано документи), хто ще може підтвердити показання обвинуваченого та ін.).

Якщо показання обвинуваченого містять суттєві суперечності, доцільно проведення очної ставки. Втім, інколи очна ставка може бути використана розкрадачами з метою змови, висловлення чи демонстрації погроз, залякування тощо, а тому варто слідчому вирішити, чи можна іншим способом усунути наявні в показаннях суперечності. Часто суперечності виникають як результат незнання слідчим обставин справи, слабкого орієнтування його в системі документообігу тощо. Тільки тоді, коли слідчий бачить, що суперечності суттєві, іншого способу їх усунення не існує за ситуацією справи, слід проводити очну ставку, вживши заходів до унеможливлення змови, залякування, висловлення погроз і т. ін.

Література

Волобуев А. Ф. Проблеми методики рослідування розкрадань майна в сфері підприємництва.-Х., 2000.

Джакиев Е. Г., Нурмагометов К. Т. Криминалистика в борьбе с хи-щениями / В сферо сельскохозяйственного производства.- Алма-Ата, 1990.

Криминалистика: Расследование преступлений в сфере зкономи-кп / Под рсд. В. Д. Грабовского, А. Ф. Лубина.- Н. Новгород, 1995.

Лубни А. Ф. Криминалистическая характеристика преступлений в сфере экономики: понятие, формирование, использование.- Н. Новгород, 1991.

Мельник П. В. и др. Расследование преступлений в сфере экономики.- К, 1998.

Мадогоев А. А., Цветков С. И. Организация и криминалистическая методика расследования экономических преступлений: Учебн. пособие.- М., 1990.

Науменко М.Д., Новиков С. И. Расследование хищений на предприятиях общественного питания и торговли.- К., 1991.

Расследование преступлений в сфере экономики: Руководство для следователей / Под ред. И. Н. Кожевникова.- М., 1999.

Сатуев Р. С. и др. Экономическая преступность в финансово-кредитной сфере.- М., 2000.

Сидоров В. Е. Начальный этап расследования хищений. Организация, взаимодействие, тактика.- М., 1992.

Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.

Стрельцов Е. Л. Экономическая преступность в Украине: Курс лекций.- Одесса, 1999.

Яии П. С. Экономические и служебные преступления.- М., 1997.