3. Особливості тактики проведення окремих слідчих дій

Слідчі дії плануються й проводяться залежно від того, за якої ситуації порушується кримінальна справа.

> Природно, що коли отримано інформацію про захоплення заручника, то насамперед проводиться операція з його звільнення і захоплення осіб, які його охороняють, та інших учасників злочину.

Такі операції проводяться спецпідрозділами «Беркут» чи «Сокіл» без участі слідчого чи за його участі відразу ж після затримання злочинців.

> Якщо надійшла заява про ще не закінчене чи тривке багаторазове вимагання і перевіркою це підтверджено, первинною слідчою дією буде допит заявника, у ході якого з’ясовується:

• чи відомо заявникові про здирників — хто вони, в яких відносинах із ними він був до вимагання;

• якщо їхня особистість заявникові не відома, то кого і за якими ознаками він може підозрювати;

• як і за яких обставин заявникові було передано вимоги здирників, у чому вони полягають;

• чи реальними є домагання здирників;

• чи мається в заявника предмет вимагання, як він виявився в його власності чи володінні, у чому суть його прав на майно, що виступає предметом вимагання та інші майнові права;

• яку інформацію погрожують розголосити злочинці. Потерпілий може відмовитися повідомити її зміст як із причин особистого, інтимного характеру, так і пославшись на комерційну таємницю тощо. Завдання слідчого полягає в тому, щоб, не вдаючись у цьому випадку в сутність інформації, одержати в загальній формі відомості про її характер та про причини конфіденційності;

• як і за яких обставин було захоплено заручника, хто ним був, як із ним поводилися злочинці, які засоби насильства застосовувалися, чому і як заручника було звільнено; які наслідки перебування особи як заручника;

• яким способом злочинці вимагають передати їм предмет вимагання, коли це має відбутися, де;

• як, де і за яких обставин потерпілий записав свої розмови зі злочинцями, де фонограма.

> Якщо злочин не закінчений чи ще триває, то після допиту потерпілого негайно організовується захоплення злочинців на місці злочину.

Створюється слідчо-оперативна група і проводяться такі заходи:

• готують технічні засоби контролю за діями вимагачів і фіксації факту’передачі предмета вимагання документів, що засвідчують перехід права власності;

• інструктують потерпілого про дії під час зустрічі зі здирниками, про правила поводження зі звукозаписною апаратурою, про поведінку потерпілого на момент захоплення злочинців;

• блокують шлях відходу злочинців і вживають заходи щодо їхнього можливого опору на момент затримання;

• готують предмет вимагання в натурі (переписують номери купюр, наносять невидимі мітки на предмет, відділяють частини упаковання для подальшого встановлення належності цієї частини цілому, виготовляють муляж предмета — грошової чи речової «ляльки»);

- вживають заходів для убезпечення потерпілого, його співпрацівників і членів його родини як на момент затримання, так і після, у ході розслідування.

> Затримані вимагачі обшукуються, знаряддя злочину та інші об’єкти кримінального і викривально-доказового характеру вилучаються та описуються в протоколі обшуку.

Це можуть бути не тільки предмети вимагання, а й документи, аудіокасети із записами погроз і т. ін.

Спроби здирників звільнитися від доказів припиняються, викинуті об’єкти, на яких могли залишитися сліди злочинців (сліди рук, запах, мікрооб’єкти), вилучаються, фіксуються у протоколах затримання та обшуку.

Після доставлення до місця розслідування затримані негайно допитуються, а паралельно з допитом можуть проводитись обшуки в їхньому житлі чи за місцем роботи, служби, метою яких є виявлення й вилучення вже названих вище об’єктів.

Під час допиту вимагача (вимагачів) з’ясовуються:

- його особа, місце служби, проживання;

- як і коли, за яких обставин, у кого конкретно з групи виник намір учинити злочин;

- чим, якими критеріями керувалися злочинці у виборі жертви, в яких відносинах із нею перебували (персонально);

• якщо ділових чи інших зв’язків із жертвою раніше не було, тоді якою інформацією керувалися злочинці, готуючи вимагання; від кого було одержано цю інформацію;

• який матеріальний зиск розраховували отримати злочинці; яким був намір щодо розподілу здобутого злочинним способом; якщо предметом вимагання було право на майно, то кому конкретно воно мало бути передане, яким способом; якщо предметом вимагання було вчинення жертвою визначених дій, тоді в чому вони виражалися і конкретно на користь кого зі злочинної групи мали бути зроблені;

• як було задумано, сплановано вимагання — як одноразовий акт чи як триваючий; чи передбачалося в останньому випадку систематично підвищувати свої вимоги, посилювати примусові заходи;

• у чому полягали погрози здирників, чи були вони виконані, ким, коли, за яких умов, які були їхні наслідки; як ці погрози доводилися до відома жертви;

• якщо планувалося захоплення жертви чи інших заручників, то чи було воно здійснене; хто був захоплений, де містився, в яких умовах, як довго; хто охороняв заручника, чи мав він можливість як-небудь зв’язатися з потрібними йому людьми, як, за допомоги кого це відбувалось; як було виконано саме захоплення, як і де було задоволено вимоги злочинців;

• хто і за яких обставин передав злочинцям необхідне майно, цінності, де є па момент допиту це майно, цінності;

• чи вчиняв затриманий раніше одноосібно чи у співучасті вимагання, розкрадання, коли, у кого, де і т. ін.

> Які свідки у справі можуть фігурувати:

• особи, на адресу яких, окрім жертви, також висловлювалися погрози вимагачами: а) члени родини потерпілого, б) інші особи, з якими потерпілий перебував у ділових, дружніх чи інтимних зв’язках, розголосити котрі погрожували злочинці;

• особи, в яких потерпілий позичав гроші, призначені для здирників, чи ті, хто на прохання потерпілого повинен був виконати які-небудь дії на користь вимагачів;

• боржники потерпілого, змушені раніше за обумовлений термін повернути йому борг чи відсотки за позикою;

• випадкові особи, яким злочинці заподіяли матеріальну чи фізичну шкоду, попереджаючи чи демонстративно лякаючи їх (підпалами, вибухами і т. ін.);

• очевидці: а) захоплення заручника, б) передання цінностей та інших предметів вимагання;

• посередники між злочинцями і потерпілим;

• за умов силового звільнення заручника свідками залучатимуться учасники цієї операції та особи, які затримали злочинця, якщо той зумів сховатись у ході звільнення заручника.

> Важливе доказове значення часто мають і результати огляду місця, де утримувався заручник. Тут можуть бути виявлені:

• предмети, що слугували знаряддями, інструментами катувань і пристосування для цього;

• сліди, за допомогою яких можна відтворити минулі події, встановити кількість і особистість тих, хто охороняв заручника чи брав участь у застосуванні до нього фізичного впливу;

• предмети, залишені злочинцями, і т. ін.

• Якщо вимагачі тільки висунули свої вимоги і переговори з жертвою ще тривають, тоді можна організувати їх прослухову-вапня і звукозапис.

• Якщо потерпілий вів запис переговорів, які вже відбулися, аудіокасета (інший посій) повинна бути оглянута, фонограма прослухана і процесуально оформлена для приєднання до справи як речовий доказ.

Згодом носій та фонограма можуть стати об’єктом експертного фонографічного (фоноскопічного) дослідження.

На вирішення фонографічної експертизи ставляться питання:

1. скільки чоловік брало участь у розмові, які особливості їхніх голосів і мови;

2. в яких умовах перебували особи, що телефонували потерпілому, розмова велась із приміщення чи з вуличного телефо-на-автомата або по мобільному зв’язку; які джерела і характер звуків, що супроводжували цю розмову;

3. чи мав телефонний апарат, з якого злочинці вели розмову, які-небудь дефекти, які саме;

4. чи не використовували злочинці які-небудь засоби, пристосування, щоби змінити свій голос, які саме; в якому емоційному стані вони перебували під час розмови, на момент пред’явлення своїх вимог, висловлення погроз на адресу потерпілого тощо (цс властиво для фоноскопічного дослідження).

Подальші слідчі дії

На цьому етапі проводиться допит обвинуваченого, за змістом аналогічний допиту підозрюваного.

Якщо потерпілий не бачив злочинця, оскільки переговори велися по телефону, за допомоги листів, через посередника і через посередника ж передавався предмет вимагання, тоді є можливим виконати пред’явлення для впізнання вимагача за голосом і мовою.

Потерпілому можуть пред’являтися для впізнання ділянки місцевості чи приміщення, де відбувалися його зустрічі зі злочинцями, чи де він утримувався як заручник, або ж де передавався предмет вимагання.

Посередникові, якщо ним була випадкова особа, яка не виступала в ролі співучасника і не припускала, що вчиняється злочин (була використана «втемну»), також можуть бути пред’явлені для впізнання: вимагачі, предмети, приміщення і ділянки місцевості.

Окрім фоноскопічної, фонографічної експертиз у таких справах можуть бути призначені й проведені інші різновиди судових експертиз:

• дактилоскопічні (для дослідження слідів рук на предметах вимагання);

• трасологічні (для дослідження слідів зубів на харчових продуктах за місцем утримання заручника);

• судово-хімічігі (для дослідження різних мікрооб’єктів тощо);

• почеркознавчі, авторознавчі, техніко-криміналістичного дослідження документів (за наявності листування між жертвою і злочинцями);

• ґрунтознавча та біологічна експертизи (коли необхідно встановити факт перебування особи на тій чи іншій ділянці місцевості, або з цією ж метою необхідно дослідити які-небудь біологічні об’єкти).

Література

Кримінальний кодекс України,- К., 2001.

Кримінально-процесуальний кодекс України.- К., 2001.

Бажанов С. В., Лацигин М. В., Ледащее С. В. Расследование вымогательства.- Владимир, 1997.

Біленчук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001.

Быков А. Г. Первоначальный этап расследования вымогательства, совершенного группой лиц.- СПб., 1994.

Осип В. В., Константинов В. И. Расследование дел о вымогательстве.- М., 1991.

Серова Е. Б. Методика расследования вымогательства.- СПб., 1991. Скригонюк М. І. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.