Тема 20 розслідування вимагань

1. Криміналістична характеристика злочину

Вимагання в останні роки стало одним з найбільш поширених злочинів.

У криміналістичній характеристиці вимагань, насамперед, варто вирізнити узагальнену інформацію про:

• суб’єкт злочину;

• жертву злочину;

• способи вчинення вимагання;

• обставини та слідову картину;

• предмет злочинного посягання.

Вимагачів, за соціальним статусом, можна поділити на такі категорії:

• кримінальні елементи, члени злочинних угруповань, тобто особи, що вчиняють вимагання у вигляді промислу і розглядають цей вид злочинної діяльності як засіб існування — ви-магачі-професіонали (члени організованих злочинних угруповань);

• зовні законослухняні громадяни — працівники комерційних та охоронних структур, банків, АТ (вартові, експедитори, інколи й керівники вказаних структур); студенти вишів, учні технікумів, коледжів та училищ; робітники підприємств; представники спортивних товариств (тренери, інструктори); працівники правоохоронних органів.

Вимагання часто:

- вчиняється організованою злочинною групою,

- може супроводжуватися захопленням заручників. Організовані злочинні угруповання мають специфічну

структуру, яка полягає в тому, що вона найчастіше складається з декількох відносно самостійних підгруп — «бойових загонів», діяльність яких координують організатор і наближені до нього активні члени злочинного угруповання.

Вони розробляють плани злочинних акцій (оцінюють матеріальний стан потерпілого, визначають суму, яку слід із нього зажадати, і порядок її передання, здійснюють добір виконавців виходячи з можливого опору з боку потерпілого та ін.), розподіляють злочинний прибуток, координують злочинну діяльність учасників, виробляють правила поводження учасників групи і стежать за їхнім виконанням, установлюють потрібні зв’язки.

Зазвичай вони пі в яких злочинних акціях безпосередньої участі не беруть, у випадку провалу рядові вимагачі, тобто виконавці, їх не виказують, а якщо лідери відомі правоохоронним органам, то не дають проти них ніяких показань. Через це лідери та основне ядро групи залишаються непокараними і продовжують злочинну діяльність.

Функціональні ролі учасників «бойових загонів» розподіляються так:

• бригадир — суб’єкт, який реалізує план, розроблений організатором (визначає, хто має піти на контакт із наміченою жертвою, якого роду погрози слід висловити і здійснити);

• навідники — особи, що поставляють вимагачам інформацію про гадані об’єкти вимагання. Наприклад, про прибутки підприємця, вдалі угоди або, навпаки, їхній зрив тощо. Серед них можуть бути підприємці, які такою інформацією прагнуть відкупитися від вимагачів і водночас завдати шкоди діяльності конкурента; «завербовані» організаторами працівники об’єкта вимагання, наприклад, працівники банку, а також укорінені в комерційні структури члени злочинних груп. У деяких випадках організатори одержували потрібну їм інформацію, використовуючи свої зв’язки в органах влади, де реєструються приватні підприємці, видаються ліцензії, а також через працівників податкових служб і правоохоронних органів;

• «розвідники» — особи, які здійснюють збір інформації про можливий об’єкт вимагання: фінансовий стан; компроментуючі дані — про різноманітні незаконні угоди, приховання прибутків від оподатковування, слабкості та пороки (наркоманія, пияцтво, нерозбірливість у статевих стосунках, гомосексуалізм тощо), про спосіб життя (хто є близькими друзями, яким маршрутом їздить па роботу і додому, який розпорядок дня та ін.);

• «бойовики» — особи, які безпосередньо виконують акт вимагання, для них характерні гарна фізична підготовка, агресивність, знання психології «супротивника»;

• особи, які забезпечують доставку групи на місце вчинення злочину;

• особи, які забезпечують спостереження й охорону «бойовиків» під час учинення злочинної акції.

В організовані злочинні групи об’єднуються перевірені, надійні люди, ті, хто добре знають один одного по спільному проживанні у мікрорайоні, заняттям спортом (характерно для «бойовиків») або на підставі бізнесу чи злочинних зв’язків (організатори та лідери).

Жертви вимагання також можуть бути розділені на декілька груп:

• законослухняні громадяни, частіше ті, які зайняті комерційною діяльністю, інколи державні службовці, чиї функції пов’язані з управлінням майном, розподілом квот на експортно-імпортні операції, виділенням земель, орендою приміщень і под.;

• особи, діяльність яких має протиправний характер: хабарники, учасники незаконних і сумнівних угод, організатори фінансових «пірамід», посередники в обготівкуванні і «відмиванні» грошей та ін.

Предметом вимагання можуть бути:

• майно,

• гроші,

• цінності,

• право на майно,

• вимога вчинити інші дії майнового характеру. Засоби вимагання:

• погроза фізичним насильством чи знищенням майна;

- погроза розповсюдити ганебні відомості чи іншу небажану інформацію щодо потерпілого чи його близьких родичів або людей, яка може заподіяти істотну шкоду їхнім правам і законним інтересам.

Погрози, що їх висловлюють вимагачі, різноманітні за характером і пов’язані¹, головним чином, із застосуванням насильства (95% випадків): від побоїв до вбивства потерпілих та їхніх близьких, зґвалтувань, викрадення, взяття в заручники.

При цьому виконання погроз, пов’язаних із насильством, має жорстокий характер: потерпілих б’ють, приковують наручниками до бампера автомашини, що рухається, підвішують униз головою, надівають на голову поліетиленові пакети, припікають паяльною лампою, праскою та ін.

Вимагачі погрожують потерпілим знищенням майна: підпалом дверей квартири або офісу, спаленням дачі або торгового об’єкта, вибухом автомобіля, знищенням товару, а також роз-

Журавель В. А. Вказана праця.- С. 576-605.

голошенням ганебних для потерпілих та їхніх близьких відомостей (дані з особистого життя, їхньої діяльності у сфері бізнесу).

Способи вчинення вимагання — дуже різноманітні, інколи витончені, незвичні.

Намітивши жертву злочину, вимагателі висувають їй свої вимоги. Це може бути:

- пропозиція «взяти під охорону» належний жертві об’єкт із виплатою вимагачам щомісячної винагороди;

- пропозиція фіктивно зарахувати на посаду;

- вимога передати пакет акцій, доручення на розпорядження рахунком у банку і т. ін.

За відмови жертва одержує «попередження»:

- підпалюють належний потерпілому чи його близьким торговий або інший матеріальний і вартісний об’єкт,

• за допомогою вибухівки знищують автомобіль жертви;

• вчиняють безпосереднє побиття жертви і т. ін.;

- зрештою, можуть захопити заручників — безпосередньо потерпілого чи кого-небудь з його близьких, поєднавши це з їх катуванням і навіть убивством для залякування потенційних жертв.

Найбільш поширеними способами вчинення вимагання (залежно від способу впливу злочинців на потерпілого) є:

• погрози психологічного характеру (демонстрація мордувань, знарядь і результатів насильства — від побоїв до вбивства;

• пряме передання коштів, цінних паперів на пред’явника або майна потерпілого;

• переведення коштів на визначений вимагачами рахунок у банку;

• переоформлення на ім’я зазначених вимагачами осіб і передання їм документів, що дають право на майно: доручень на керування автомобілем із правом його продажу, заповітів, дарчих, договорів купівлі-продажу, генеральних доручень на право вчинення угод із нерухомістю тощо;

• оформлення на користь вимагачів строкових розписок або анулювання боргових розписок, отриманих потерпілим від третіх осіб;

• переадресування на ім’я зазначених вимагачами осіб цінних паперів, наприклад, векселів (індосамент);

• оплата нав’язаних послуг, виконуваних організаціями, що їх контролюють вимагачі, у сумі, що явно перевищує обсяг виконаних робіт;

• вимога на постачання сировини, матеріалів або встановлення каналів збуту готової продукції, виробленої потерпілими, на умовах вимагачів;

• прийняття на роботу зазначених вимагачами осіб за умови одержання ними зарплати без виконання роботи;

• здача в оренду приміщення за невисоку плату;

• злочинці можуть втягнути майбутню жертву в азартну гру, фінансувати її ризиковану угоду, а потім, висунувши завідомо неможливі для виконання умови повернення боргу, зажадати від жертви передання майна, прав на майно, поєднуючи це з погрозами фізичної розправи чи розголошенням ганебних відомостей.

Найбільш витончені способи вчинення цього виду злочину є характерними для діяльності організованих злочинних груп, коли вимагають величезні суми грошей або значні цінності, потерпілих викрадають, а їхніх близьких беруть в заручники, зав’язують корумповані зв’язки з працівниками правоохоронних органів, органів влади та управління.

Специфіка вимагання визначає і коло типових обставин, які підлягають установленню в ході розслідування злочину:

• за суб’єктом — хто вчинив злочин, його співучасники (організатор, виконавці, пособники), чи вчинялися ним (ними) раніше крадіжки або вимагання, як характеризується особистість вимагателів;

• за суб’єктивною стороною — наявність попередньої змови, належність до організованої групи, яка систематично вчиняє умисні злочини проти власності;

• за об’єктом злочину — хто став жертвою, у чому полягали вимоги вимагателів, чи були вони виконані, чи не тягли вони за собою порушення жертвою закону; розмір і характер заподіяної шкоди, шкоди здоров’ю жертви чи його близьким; у чому виразилося посягання, обмеження особистих і майнових прав жертви в результаті вимагання;

• за об’єктивною стороною — спосіб вимагання: характер і зміст погроз, форма і ступінь їх реалізації; зміст злочинних вимог, умови їх задоволення; чи мало місце захоплення заручників, кого саме, де і як довго вони були заручниками, чи піддавалися насильству, якому і як, як були звільнені.

У процесі розслідування конкретної кримінальної справи ці обставини уточнюються, деталізуються.