5. Особливості розслідування грабежів і розбоїв

Порушенню кримінальної справи про грабіж або розбій слугують такі джерела (приводи):

• заява потерпілого;

• заяви, повідомлення осіб, у підпорядкуванні або під охороною яких перебувають матеріальні цінності;

• заяви, повідомлення службових осіб підприємств, установ, організацій, звідки було викрадено майно;

• заяви очевидців грабежів чи розбійницьких нападів;

• затримання з речовим доказом у момент вчинення злочину;

• повідомлення працівників медичних закладів, які надавали допомогу потерпілим від таких злочинів;

• інші джерела.

Для порушення кримінальної справи про грабіж або розбій є необхідною наявність у первинних матеріалах інформації про характер та обставини події (достатні дані).

Наповнення початкового етапу розслідування цих, як і будь-яких інших злочинів, у кожному конкретному випадку визначається слідчою ситуацією, яка так чи інакше пов’язана з обставинами, що характеризують злочин, тобто з часом, що минув од моменту грабежу чи розбою, споживчою вартістю викрадених предметів, поведінкою потерпілого, свідків і осіб, причетних до вчинення злочину.

З урахуванням зібраних і задокументованих відомостей слідчий визначає їх достовірність і достатність для початку розслідування і вирішує, чи забезпечать вони судову перспективу кримінальної справи. Якщо наявних відомостей недостатньо або вони викликають сумнів, то згідно зі ст. 97 КПК України проводиться попередня перевірка. Така перевірка передбачає встановлення додаткових обставин через отримання пояснень від потерпілого, очевидців, уточнення окремих елементів на місці злочину. У процесі перевірки необхідно звертати увагу на конкретні ознаки, притаманні цьому виду злочину. До них можна віднести:

• наявність ознак старанного підготування, зухвальства, проявленого нападниками;

• ретельне спостереження за жертвою, про що свідчать сліди, залишені на місці спостереження;

• характер спрямованості діянь: напад на людину, квартиру, дачу, вчинений з метою заволодіння грошима, цінним майном, документами або утаєння більш тяжкого злочину;

• спосіб зникнення з місця події;

• способи приховання і реалізації злочинно придбаного майна і цінностей;

• дані про осіб, які раніше вчинили подібні злочини, їхні зв’язки. Встановлення названих ознак здійснюється як на стадії до-

слідчої перевірки, так і на початковому етапі розслідування. Виявлення вказаних ознак проводиться поетапно, оскільки вони тісно пов’язані між собою.

Отже, грабіж чи розбійницький напад характеризується певною слідчою ситуацією, а також особливостями, що дозволяє сформулювати типові основні напрями розслідування, тобто визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Прийнявши рішення про порушення кримінальної справи за ознаками статей 186 або 187 КК України, слідчий дає ретельну процесуально-криміналістичну оцінку наявної початкової інформації. Наявність необхідних відомостей про злочин, осіб, які вчинили напад, місце їх перебування, товарну цінність і значущість викраденого, місця приховання і збування забезпечує не тільки слідчу і судову перспективу, а й дозволяє визначити комплекс слідчих дій та оперативно-розшукових заходів¹.