3. Форми, сфери застосування та види криміналістичної ідентифікації

Перед тим як назвати види криміналістичної ідентифікації, тобто навести її класифікацію (а щодо цього питання, як і щодо багатьох інших, серед криміналістів немає загальноприйнятої позиції) потрібно зазначити, що ідентифікацію можна класифікувати з двох позицій:

• як вид діяльності;

• як загальнонауковий метод.

Враховуючи, що метод є складовим елементом і важливим інструментарієм процесу (процедури) криміналістичної ідентифікації (під якою, нагадаємо, розуміють спеціальні дослідження тотожності конкретного об’єкта за його відображеннями), доцільно навести спільну (змішану) класифікацію ідентифікації за різноманітними рубриками.

Ідентифікацію як загальнонауковий метод у криміналістиці прийнято поділяти:

За рівнем досягнутої індивідуальності на:

• родову;

• видову;

• групову;

• індивідуальну (або власне криміналістичну).

• За природою ідентифікувальних об’єктів на:

• загальну;

• знакову.

За способом відображення ідентифікаційної інформації на:

• ідентифікацію цілісних структур;

• ідентифікацію розділеного цілого;

• ідентифікацію джерела пошкодження.

Залежно від форм відображення матеріальних об’єктів під час їхньої взаємодії (а таких форм дві) на:

• матеріально фіксовану, коли ознаки відображеного об’єкта закріплюються в матеріальних об’єктах (слідах, кресленнях, описаннях тощо);

• психофізіологічну, коли уявний образ фіксується в пам’яті конкретної людини. У цьому випадку суб’єктом ідентифікації, тобто особою, яка може здійснити ототожнення, може бути тільки ця конкретна особа — свідок, потерпілий, обвинувачений (наприклад, свідок бачив злочинця, запам’ятав його зовнішність і в змозі впізнати його за уявним образом; на відміну від цього, ідентифікацію за матеріально фіксованим відображенням може виконати інша особа, наприклад, слідчий, суддя, експерт).

Криміналістичну ідентифікацію як дослідницьку діяльність поділяють на два види:

• ідентифікація за матеріально фіксованим відображенням;

• ідентифікація за ідеальними (не матеріальними) слідами відображення (уявними образами, слідами пам’яті).

Розрізняють такі сфери застосування криміналістичної ідентифікації.

Сфера процесуальної діяльності, що охоплює:

- дізнання і досудове слідство;

• судовий розгляд кримінальної справи. Сфера непроцесуальної діяльності, що охоплює:

• оперативно-розшукову діяльність;

• адміністративну діяльність.

Для кожної сфери застосування ідентифікації є характерними відповідні її форми.

Так, формами ідентифікації під час процесуальної діяльності можуть бути:

• пред’явлення для впізнання;

• ідентифікаційні експертизи;

• слідчі та судові огляди, освідування;

• обшуки і виїмки;

• очні ставки, допити;

Формами ідентифікації для непроцесуальної діяльності є:

• криміналістичні та оперативні обліки;

• ідентифікаційні дослідження за оперативними матеріалами;

• перевірка (встановлення) особи за документами;

• різноманітні оперативно-розшукові міроприємства та заходи.

Людину можна ідентифікувати за:

• слідами рук, ніг, зубів та іншими частинами тіла;

• фото-, відео- і рентгенівськими зображеннями;

• уявним образом;

• описом ознак;

• рукописними текстами і підписами;

• текстами, що виготовлені розмножувальною технікою;

• за фонограмами;

• за кістковими залишками;

• за біологічними виділеннями.