1 Кориев с.А. Крнмипалистика. Методика.- сПб., 2000.- с. 625-626.

- вбивства, за яких на початку розслідування не є зрозумілими мотиви злочину¹;

• вбивство вчинено таємно. Кримінальну справу порушено за фактом виявлення невпізнаного трупа;

• вбивство — таємне і давнє, але поки що ймовірне або виявлено останки — череп і кістки людини зі шматками одягу, причина смерті невідома, тощо¹.

Видається, що названі ситуації, так чи інакше, охоплюються початково наведеними вісьмома варіантами ситуацій, що можуть виникати на першому етапі розслідування вбивств, а тому окремо їх розглядати не потрібно.

У кожному разі, за будь-якої ситуації на початковому етапі розслідування вбивств обов’язково конструюються і перевіряються ще й окремі версії щодо кожної обставини, яка підлягає встановленню у справі.

3. Обставини та завдання, що підлягають установленню й виконанню у ході розслідування вбивств

Обставини, які підлягають доказуванню у кожній кримінальній справі, перелічені у статтях 23, 64 та інших КПК України. Для методики розслідування вбивств вони конкретизуються, деталізуються та уявляються у вигляді програми -основи плану розслідування. У цю програму входять такі обставини:

1) особа загиблого — соціальна і психологічна характеристика жертви;

2. причина смерті;

3. наявність тілесних ушкоджень, ступінь їхньої тяжкості;

4. що мало місце: вбивство, самогубство, нещасний випадок, природна смерть;

5. місце вчинення злочину (місце нападу, нанесення ушкоджень, настання смерті тощо) — на місці виявлення трупа або в іншому місці;

6. час учинення злочину (рік, місяць, дата, день тижня, свято, будній день, період доби, час);

7. спосіб учинення злочину: яким знаряддям спричинені смертельні поранення, який механізм нанесення ударів, в якому положенні був потерпілий, нападник і знаряддя на момент заподіяння ним ушкоджень;

1 Корпев с. А. Криминалистика. Методика.- сПб., 2000.- с. 625-626.

8) що зникло (з’явилось) на місці події після злочину;

9) чи намагався злочинець приховати злочин або його сліди;

10. яким шляхом прийшли на місце події злочинець і жертва, скільки часу там перебували, що робили, яким шляхом злочинець покинув це місце;

11. які мета і мотиви вбивства; особа винна в умисному вбивстві чи вбивстві з необережності; які пом’якшувальні та обтяжливі обставини, зокрема чи наявні прояви дійового каяття; чи не вчинено вбивство у стані необхідної оборони, з перевищенням її меж або раптово виниклого сильного душевного хвилювання (афекту) тощо;

12. хто вчинив вбивство, особа винного (вік, судимості, сімейний стан тощо), його співучасники, роль кожного із них;

13. який розмір шкоди, заподіяної злочином; як винна особа використала результати посягання;

14) які обставини сприяли вчиненню і прихованню вбивства;

15) хто перебував на місці чи поблизу місця вчинення злочину, які події можуть бути пов’язані з убивством.

Названі обставини з’ясовуються протягом усього розслідування злочину, однак вони конкретизуються, диференціюються конкретними завданнями, які вирішуються специфічними способами і засобами, залежно від етапу розслідування та виду тієї чи іншої його криміналістичної ситуації. Ось наближений перелік завдань, що вирішуються на початковому етапі розслідування.

> За умов очевидного вбивства (ситуація 1); вбивства в умовах неочевидності, коли особа потерпілого відома або встановлюється без особливих складностей (ситуація 2); коли мало місце вбивство, замасковане інсценуванням (ситуація 7), треба;

• Установити місце вчинення вбивства.

• Установити, які зміни сталися на місці події (від часу злочину до прибуття слідчо-оперативної групи).

• Установити причину смерті.

• Установити час настання смерті (який не завжди збігається з часом спричинення тілесних ушкоджень).

• З’ясувати механізм злочину, тобто встановити, як і чим було спричинено смерть, а також спосіб підготовки вбивства і спосіб приховання його слідів.

• Установити особу жертви.

• Установити, хто перебував (міг перебувати) на місці вбивства чи поблизу нього.

• З’ясувати суб’єктивний бік злочину.

• Установити, хто вбивця.

> За ситуації, коли особу жертви не встановлено, труп не впізнано, але обличчя трупа не дуже спотворено або наявні інші підстави для сподівання на успішне встановлення особи потерпілого:

• Описують ознаки зовнішності (під час огляду трупа на місці події та проведення судово-медичного огляду).

• Оглядають одяг, взуття, особисті речі, після чого направляють для експертного дослідження.

• Заповнюють карту невпізнаного трупа і направляють запит для перевірки за обліком зниклих безвісти осіб; з’ясовують, чи не було заяв про зникнення людей.

• Установлюють, як і коли потерпілий з’явився в конкретному районі (де його було вбито), як він себе поводив, із ким спілкувався, хто його бачив або міг бачити.

• За допомогою З МІ передають повідомлення з проханням надати допомогу в установленні особи загиблого (із використанням фотографій або фоторобота тощо).

• Виконати, в разі потреби, реставрацію голови та обличчя (відновлення елементів зовнішності)¹.

> За ситуації виявлення частин (частини) розчленованого трупа необхідно:

• Виконати цілеспрямований пошук інших частин трупа.

• Виявити осіб, які зникли безвісти, але ще не взятих на відповідний облік.

• За виявлення кожної нової частини трупа — виконати огляд місця події та частини трупа, після чого вона передається до судово-медичного закладу для дослідження й консервування.

• Судово-медичному експертові на вирішення поставити такі завдання:

• встановити стать, вік, расу і національність померлого;

• які причина і давність смерті;

- чи є зажиттєві ушкодження, їх характер, розташування і походження;

- якою є група крові;

- яким знаряддям було розчленовано труп і чи є ознаки професійного вміння таких дій;

• ¹ Такі ж завдання вирішують під час виявлення не спотвореного, але ске-летовапого трупа. Відмінність лише в тому, що перевіряється не тільки версія про вбивство, а й версія про самогубство, смерть від хвороби, від дії стихійних сил природи тощо.

  яку їжу вживав потерпілий перед смертю;

• чи наявні сліди алкоголю, отрут і наркотиків тощо.

• Установити спосіб убивства і побудувати версії щодо часу та можливих місць розчленування.

• Сконструювати й перевірити версії про особу вбивці.

> Для розкриття вбивства «без трупа» (ситуація 4) треба:

• Зібрати детальну інформацію про зниклу особу:

• ознаки і властивості зовнішності;

• спосіб життя;

• взаємовідносини з родичами та знайомими;

• наявність чи відсутність серйозних конфліктів у сім’ї;

• плани на майбутнє;

• наміри кудись поїхати чи виїхати на постійне мешкання, кудись піти з дому тощо;

• інтимні стосунки;

• адреси родичів і знайомих зниклого;

• міста відпочинку чи відряджень за останні роки;

• наявність захворювань, що могли спричинити раптову смерть;

• амнезію або втрату орієнтування у просторі;

• отримати фотографію зниклої особи, зразки її почерку, дактилослідів тощо.

• Встановити час зникнення:

• в який час, де, за яких обставин зниклого бачили востаннє;

• які події цьому передували в його особистому, сімейному житті чи на роботі;

• які цінності, речі, документи, одяг тощо були у зниклого, а які залишились у нього вдома, на роботі тощо.

• Виконати розшукові дії:

• перевірити наявні дані за обліком невпізнаних трупів і поставити зниклого на такий облік;

• установити, чи не перебуває зниклий у лікарнях, моргах, слідчих ізоляторах; чи не звільнявся з місця роботи (або пішов у відпустку) і чи не знімався з можливих обов’язкових обліків (військового, адміністративного тощо);

• перевірити, що відомо про зниклу особу, за всіма адресами його родичів і знайомих;

• з’ясувати, чи не було в період зникнення особи транспортних та інших катастроф, стихійних лих, масових бійок і зникнень, чи є відомості про зв’язки зниклого зі злочинним світом; чи мали місце погрози в адресу зниклого тощо.

• Шукати сліди вбивства або його приховання в помешканні зниклого та в місцях, де його останній раз бачили, або в уявних місцях вбивства і заховання трупа.

> Для розкриття дітовбивства необхідно:

• З’ясувати механізм настання смерті.

• Установити час настання пологів, обставин, що свідчать про пологи в умовах лікарні, тривалості проживання дитини після пологів, час смерті дитини тощо.

• Установити місце настання смерті.

• Установити матір дитини:

- визначити коло жінок, що звертались у медичні заклади щодо майбутніх пологів, а також таких, що бажали аборту;

- вивчити матеріал, у який було одягнуто чи загорнуто дитину. Досудове слідство у справах про вбивства провадиться слідчими прокуратури.

Кримінальні справи про такі злочини порушуються, зазвичай, за наявності таких приводів:

• заяви і повідомлення громадян (очевидців злочину або осіб, яким відомі певні його обставини);

• повідомлення про зникнення людини та наявність обставин, що вказують на можливість її вбивства;

• безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або суддею (судом) ознак злочину;

- явка з повинною.

Підставами для порушення кримінальних справ про вбивства є достатні дані, які засвідчують факт учинення злочину. Такими частіше за все виступають: а) виявлення трупа з ознаками насильницької смерті або частин розчленованого трупа; б) зникнення безвісти людини за обставин, що вказують на можливість її вбивства.

Типовими загальними версіями під час розслідування вбивств можуть бути:

• мало місце вбивство;

• мало місце самогубство;

- смерть настала з інших причин (нещасний випадок, природна (віком обумовлена) смерть, до смерті призвело захворювання тощо);

- має місце інсценування смерті, вбивства, самогубства.