Тема 16 розслідування вбивств

Право людини на життя є невід’ємним, і посягання на нього за всіх часів і народів вважалось особливо небезпечним злочином, який жорстко карався — чи багаторічним ув’язненням, каторгою, чи стратою, яку часто влаштовували публічно, для остраху іншим.

Вбивство — не особливо тяжкий злочин проти життя та здоров’я людини.

КК України передбачає кримінальну відповідальність:

• за умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, в тому числі за обтяжуючих обставин (ст. 115);

• за вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116);

• за вбивство матір’ю своєї новонародженої дитини під час пологів або відразу після пологів (ст. 117);

• за умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118);

• за вбивство через необережність (ст. 119);

• за погрозу вбивством (ст. 129).

1. Криміналістична характеристика вбивств

У методиці розслідування вбивств, як системі наукових положень, тактичних прийомів, методичних правил і рекомендацій, сукупності технічних засобів, що використовуються у процесі розкриття, розслідування й попередження цього виду злочинів, одне із центральних місць належить їх криміналістичній характеристиці.

Криміналістична характеристика вбивств — система взаємопов’язаних узагальнених даних про найбільш типові ознаки, які проявляються у способі та механізмі вбивства, обстановці його вчинення, особі вбивці й жертви та в інших аспектах цього злочину, відомості про які є важливими для практичного вирішення завдань кримінального судочинства під час провадження у кримінальних справах про вбивства.

Основою криміналістичної характеристики вбивств вистутіають об’єктивні пронеси вчинення і приховання цього злочину, певні закономірності відображення ознак учиненого в реальному навколишньому середовищі.

Структурними елементами криміналістичної характеристики вбивств є узагальнені дані про:

1. найбільш типові способи вчинення вбивств;

2. способи приховання злочину;

3. час, місце, обстановку вчинюваних убивств;

4) сукупність найбільш характерних слідів цього злочину (слідова картина);

5. типові особистісиі характеристики вбивці;

6. типові особистісиі характеристики жертв.

> Очевидно, що одним із основних елементів криміналістичної характеристики вбивств виступають узагальнені дані про способи вчинення та приховання цих злочинів.

Людину позбавляють життя різними способами і засобами. Для цього використовують вогнепальну, холодну, вибухову зброю, електричну енергію. Завдають удари по тілу різноманітними тупими знаряддями (предметами), руками, ногами. Отруюють, здушують, топлять у рідинах, розчиняють у кислотах, скидають із висоти, з рухомого транспорту і т. д. (людська фантазія у цьому не знає меж).

Отже, спосіб убивства — це сукупність методів, знарядь і засобів, а також провадження з їх використанням діянь щодо підготування і вчинення вбивства.

Знання способів учинення вбивства допомагає слідчому або працівникові органу дізнання:

A. Встановити вид зброї або знаряддя, що використовувалися для злочину.

Б. Визначити коло осіб, серед яких слід шукати підозрюваного. Адже спосіб убивства може вказувати на стать злочинця, його фізичну силу, інші фізичні дані; спеціальні навички; рід занять; військовий чи інший досвід; вміння володіти певними знаряддями тощо.

B. Відшукати і виявити сліди та інші докази на місці події. Г. Викрити інсценування самогубства, нещасного випадку,

завчасної (раптової) смерті чи окремих обставин злочину (місце, час, мотив тощо).

> Із способом учинення вбивства нерозривно пов’язаний такий елемент криміналістичної характеристики — узагальнені дані про спосіб приховання вбивства.

Як зазначав Р. С. Бєлкін, «приховання злочину — діяльність

(елемент злочинної діяльності), що має на меті перешкодити розслідуванню через заховування, знищення, маскування або фальсифікацію слідів злочину і злочинця та їх носіїв»¹.

У криміналістичній літературі існує багато класифікаційних рубрик різновидів способів приховання злочинів узагалі та вбивств зокрема. Однак, найпоширеною є класифікація способів приховання злочинів за змістом виконуваних для цього дій. Така класифікація передбачає:

1) приховування (замовчування або завідомо неправдиві показання) інформації та/або її носіїв;

2. знищення інформації та/або її носіїв;

3. фальсифікація інформації та/або її носіїв;

4) змішані (комплексні) способи — поєднують у собі різні способи або їх елементи².

Якщо говорити про конкретні способи приховання вбивств, то варто назвати такі:

• дії щодо знищення чи приховання трупа або його частин;

• переміщення трупа з місця вбивства на інше місце;

• розчленування або спотворення трупа;

• заховання знарядь убивства, одягу і взуття вбивці, речей жертви;

• знищення слідів на місці вбивства;

• інсценування події під самогубство, нещасний випадок, природну смерть тощо.

Спосіб приховання слідів убивства може вказувати на зв’язок злочинця і жертви. Так, убивства, що маскуються інсценуваннями, зазвичай вчиняються або особами, які знайомі з потерпілими і саме в яких щонайперше з’ясовують причину смерті людини, або найманими вбивцями. Сторонні вбивці (зокрема не наймані) частіше за все тільки переміщають труп на незначну віддаль від місця вбивства, закидають гіллям, землею, скидають у провалля тощо.

> Подальшим елементом криміналістичної характеристики вбивств є слідова картина, тобто узагальнені дані про комплекс слідів, що відображають картину події злочину (труп, сліди його розчленування або знищення, знаряддя вбивства, зброя і т. ін.).