2. Процесуальні та організаційні питання призначення судових експертиз. Система судово-експертних установ в Україні

Судові експертизи провадяться за призначенням слідчого, судді (суду), тобто тих осіб, у провадженні яких перебуває кримінальна справа. Рішення про призначення судової експертизи ці особи приймають на свій розсуд або на підставі прямої вказівки на це у законі (ст. 76 КПК):

- для встановлення причин смерті;

• для встановлення тяжкості й характеру тілесних ушкоджень;

• для визначення психічного стану підозрюваного (обвинуваченого) за наявності у справі даних, які викликають сумнів щодо його осудності;

• для встановлення статевої зрілості потерпілої у справах про злочини, передбачені ст. 155 КК України;

• для встановлення віку підозрюваного (обвинуваченого), якщо це має значення для вирішення питання про його кримінальну відповідальність, якщо про це немає відповідних документів і неможливо їх одержати.

За проектом нового КПК цей перелік є значно більшим. Не призначення судової експертизи у випадках, передбачених законом, оцінюється як неповнота дізнання або досудового слідства і тягне за собою повернення справи на додаткове розслідування.

Окрім цього, треба з’ясувати, що є предметом судової експертизи.

Це — специфічні факти (обставини справи), що досліджуються і встановлюються на досудовому та судовому слідстві з допомогою відповідних спеціальних знань (наприклад, причина смерті загиблого, характер і тяжкість ушкоджень тіла потерпілого тощо).

Також треба знати, що є об’єктом судової експертизи — це наявні у справі носії інформації про факти і події, що підлягають дослідженню з використанням спеціальних знань. Такими можуть виступати матеріальні предмети будь-якої природи (зокрема люди), будь-які явища, процеси тощо.

Судова експертиза призначається і проводиться лише щодо порушеної кримінальної справи.

Кримінально-процесуальне законодавство регламентує правовий статус експерта, встановлює вимоги щодо нього. Судовими експертами можуть бути особи, які мають необхідні знання для того, щоб дати висновок із досліджуваних питань. Згідно з вимогами ст. 10 Закону України «Про судову експертизу», фахівці державних спеціалізованих установ і відомчих служб, що проводять судову експертизу, повинні мати вищу освіту, пройти відповідну підготовку та атестацію як судові експерти певної спеціальності.

Судовими експертами не можуть бути:

• визнані недієздатними і ті, що мають судимість (ст. 11 Закону України «Про судову експертизу»);

• особи, які перебувають у службовій або іншій залежності від обвинуваченого, потерпілого або які раніше були ревізорами у справі (ст. 75 КПК).

У певних випадках експерт може бути відведений з підстав, передбачених статтями 54, 62 КПК:

- якщо він брав участь у цій справі як свідок, експерт, фахівець, перекладач, особа, яка проводила дізнання, слідчий, обвинувач, захисник або представник... або розглядав у цій справі скаргу в порядку статей 232, 234, 236 КПК (однак попередня участь цієї особи у справі як експерта не є підставою для його відведення);

- якщо він особисто або його родичі заінтересовані в результатах справи;

- за наявності інших обставин, які викликають сумнів в об’єктивності експерта;

- якщо буде виявлено некомпетентність цієї особи з тих питань, які підлягають вирішенню через проведення експертизи.

Закон передбачає права та обов’язки експерта, зокрема:

• ознайомлюватися з матеріалами справи, які стосуються предмета судової експертизи;

• клопотати про падання нових (додаткових) матеріалів, необхідних для даиня висновку;

• вказувати в акті судової експертизи на виявлені в ході її проведення факти, які мають значення для справи і з приводу яких йому не було поставлено слідчим питань (експертна ініціатива); головне, щоб експерт не вийшов за межі предмета дорученої йому експертизи і тих спеціальних знань, якими він як фахівець належно не володіє;

• з дозволу слідчого... бути присутнім на допиті чи інших слідчих діях і ставити учасникам слідчих дій запитання щодо предмета дорученої йому експертизи;

• подавати скарги на дії особи, у провадженні якої перебуває справа, якщо ці дії порушують права судового експерта;

• отримувати винагороду за проведення судової експертизи, якщо її виконання не є службовим завданням (ст. 13 Закону України «Про судову експертизу», ст. 77 КПК).

Судовий експерт має певні обов’язки:

• з’являтися за викликом слідчого і давати правильний висновок на поставлені питання;

• відмовитися від дання висновку з питань, що виходять за межі його компетенції, письмово повідомити про це орган, який призначив експертизу;

• аналогічно діяти, коли наданих йому матеріалів недостатньо для дання висновку (ст. 77 КПК);

• дослідження проводити повно, давати обґрунтований та об’єктивний письмовий висновок;

• па вимогу органу розслідування чи суду в разі потреби дати роз’яснення щодо даного ним висновку;

• заявляти самовідвід за наявності для цього законних підстав.

За злісне ухиляння або відмову без поважних причин від виконання своїх обов’язків або за завідомо неправдивий висновок експерт несе кримінальну відповідальність.

Судові експертизи проводяться здебільшого у спеціальних експертних установах або відомчих службах. Окрім цього, за наявності причин, про які згодом, проведення судових експертиз може бути доручено фахівцям і за межами цих установ та служб.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу», судово-експертну діяльність провадять державні спеціалізовані установи, що є у складі таких відомств: Міністерство юстиції України (далі — МЮ), Міністерство внутрішніх справ (далі -МВС), Міністерство охорони здоров’я (далі — МОЗ), Служба безпеки України (далі — СБУ).

У системі МЮ на сьогодні діють п’ять Науково-дослідних інститутів судових експертиз (далі — НДІСЕ) та чотири їхні філіали.

1. Київський НДІСЕ обслуговує правоохоронні органи Вінницької, Житомирської, Київської, Тернопільської, Хмельницької, Черкаської, Чернігівської областей та м. Київ. У м. Тернополі є філія КНДІСЕ, що також обслуговує Тернопільську, Хмельницьку та Вінницьку області.

2. Львівський НДІСЕ — Волинську, Закарпатську, Івано-Франківську, Львівську, Рівненську, Чернівецьку області.

3. Харківський НДІСЕ — АРК, Дніпропетровську, Запорізьку, Полтавську, Сумську, Харківську області. Має Дніпропетровську філію, яка обслуговує Дніпропетровську область, а також має Кримський філіал, що обслуговує АРК.

4. Донецький НДІСЕ — Донецьку та Луганську області.

5. Одеський НДІСЕ обслуговує правоохоронні органи у Кіровоградській, Миколаївській, Одеській, Херсонській областях. ОНДІСЕ має Миколаївський філіал, що обслуговує Миколаївську область.

Відділення та лабораторії більшості з названих судово-експертних установ МЮ провадять усі традиційні та нетрадиційні криміналістичні експертизи, а також судово-бухгалтерські, автотехнічні, будівельно-технічні, товарознавчі, ґрунтознавчі, біологічні та багато інших видів. У цих інститутах діють такі лабораторії: 1) судово-почеркознавчих і комп’ютерних досліджень, 2) судово-трасологічних, балістичних досліджень і технічного дослідження документів, 3) криміналістичних досліджень матеріалів, речовин і виробів, біологічних досліджень, 4) судово-автотехнічних досліджень, 5) судово-товарознавчих досліджень, 6) судових будівельно-технічних, будівельно-пожежних досліджень, 7) судово-економічних досліджень.

МВС має свою структуризовану мережу експертних установ у державі (тобто в центрі та в кожній області України). У міністерстві існує Державний науково-дослідний експертно-криміналістичний центр (ДНДЕКЦ). При УМВС в областях діють обласні науково-дослідні експертно-криміналістичні центри (НДЕКЦ). При міських і районних відділах внутрішніх справ діють експерт-по-криміналістичні відділення, групи експертів або експерти.

У ДНДЕКЦ та ИДЕКЦ проводять різні види криміналістичних експертиз, а також певні види автотехнічних експертиз, пожежотехнічні тощо; експерти РВС — тільки деякі види криміналістичних.

У системі МОЗ зосереджено судово-медичні та судово-психі-атричпі експертні установи (обласні бюро судово-медичних експертиз, судові відділення обласних психоневрологічних лікарень) із мережею міжрайонних (районних) відділень і центрів. До проведення судово-медичних і судово-психофізіологічних експертиз, окрім штатних експертів, залучаються і працівники кафедр судової медицини та психіатрії вищих навчальних закладів.

У цих експертних установах проводять дослідження трупів і живих осіб, криміналістичні експертизи речових доказів, судово-хімічні, біологічні та багато інших експертиз.

Систему експертних установ СБУ також побудовано з урахуванням адміністративно-територіального поділу України. До центрального апарату СБУ входить науково-експертний криміналістичний відділ із відділеннями криміналістичних експертиз і криміналістичної техніки. В обласних центрах діють криміналістичні групи. Спеціалісти експертної служби СБУ проводять більшість криміналістичних і деякі інші види судових експертиз.

Прокуратура України своєї відомчої експертної служби не має, але майже в кожній прокуратурі передбачено штатну посаду прокурора-криміналіста, професійний обов’язок якого надавати слідчим криміналістичну допомогу у проведенні слідчих дій, вести аналітичну та облікову роботу (йдеться про криміналістичні обліки), сприяти впровадженню технічних і тактичних прийомів у розслідування злочинів.

Як уже зазначалося, судово-експертна діяльність може також здійснюватися поза спеціалізованими експертними установами, а саме: на підприємницьких засадах спеціалістами інших відомств (на підставі спеціального дозволу — ліцензії), а також громадянами за разовими договорами. Це може мати місце у випадках:

• коли судові експертизи конкретних видів у державних експертних закладах України або конкретного регіону не виконуються;

• коли такі експертизи в державних експертизних закладах виконуються, але штатні експерти завантажені проведенням інших експертиз або відсутні в потрібний момент (відпустка, хвороба, неукомплектованість штату) і можуть почати дослідження тільки через певний час, а справа не терпить зволікання;

- коли слідчий чи суд хочуть призначити експертизу конкретній особі — відомому спеціалістові в конкретній сфері спеціальних знань, фаховість якого — поза конкуренцією тощо.