4. Фіксація перебігу і результатів слідчої дії та їх оцінка

Згідно з кримінально-процесуальним законом основним способом фіксації перебігу і результатів будь-якої слідчої дії, зокрема й відтворення обстановки та обставин події, є протоколювання.

Як відомо, протокол за своєю структурою передбачає три частини: вступну, описову, завершальну (за умов проведення відтворення обстановки та обставин події в суді — це протокол судового засідання).

Вступна частина відтворення повинна містити:

1. Назву протоколу, дату, місце проведення відтворення обстановки та обставин події, час початку і завершення слідчої дії.

2. Відомості:

• про особу, яка проводила відтворення і склала протокол (посада, звання, класний чин, прізвище, ім’я, по батькові);

• про посадових осіб, що брали участь чи були присутніми на відтворенні (працівники міліції, прокуратури тощо);

• про спеціалістів (спеціаліста);

• про понятих: прізвище, ім’я, по батькові, адреси проживання;

• про інших учасників: адвокатів, перекладача та ін., участь яких передбачено законом;

• про підозрюваного, обвинуваченого, потерпілого, свідка, показання яких перевіряються, або ж коли вони присутні на дослідних діях.

3. Посилання на закон, де регламентовано процесуальні умови проведення відтворення із зазначенням конкретної мети його проведення.

Коли мова йде про перевірку показань на місці конкретної особи, називається ця особа і короткий опис цих показань. У цих випадках свідок або потерпілий попереджається про відповідальність за дання завідомо неправдивих показань.

4. Факт роз’яснення всім учасникам їхніх прав та обов’язків. У разі потреби роз’яснюють недопустимість розголошення результатів відтворення з відібранням відповідної підписки.

5. Факт доведення до відома учасників слідчої дії про застосування технічних засобів.

Описова частина містить:

1. Відомості про умови проведення відтворення:

• точне місце проведення слідчої дії;

• метеорологічні, звукові та інші умови (видимість, освітлення);

• розміщення учасників перед початком дослідів і дій;

• які речові докази або їх замінники використовувались у слідчій дії;

• якщо перевірялися чиїсь показання і ця особа є присутньою, то в протоколі відображають, чи підтверджує вона відповідність умов проведення слідчої дії заданим (реальним).

2. Послідовний опис змісту і результатів дослідних дій, зокрема:

• із зазначенням конкретних учасників — виконавців дослідів чи дій;

• із відображенням застосовуваних тактичних прийомів, зокрема повтори однорідних дослідів і дослідів зі зміненими умовами;

• детально описують досліди, їх зміст із зазначенням результатів кожного з них;

• якщо для відтворення мав певне значення чинник раптовості, то ця вимога також відображається в протоколі;

• що ж до перевірки показань на місці, то в описовій частині потрібно зазначити: звідки почався маршрут прямування до місця перевірки, як він проходив, які показання давав обвинувачений чи інший суб’єкт, які дії він виконував на місці події, які запитання ставилися до особи, показання якої перевірялись, які вона давала відповіді, які сліди чи предмети було виявлено в ході перевірки показань на місці.

У завершальній частині протоколу фіксується інформація про таке:

1. Які схеми або плани було складено, чи долучаються вони до протоколу.

2. Чим і що сфотографовано, відзнято на кіно- чи відеокамері.

3. Зауваження або заяви учасників, якщо вони мали місце або робиться позначка про те, що таких не надходило. Якщо у ході відтворення обстановки та обставин події використовувалися речові докази, вказується їхній стан після дослідів і де вони перебуватимуть.

4. Запис про прочитання протоколу, підтвердження його правильності й підписи учасників відтворення.

Оцінка результатів дослідних дій слідчим або судом має доволі складний і різноаспектний характер: по-перше, повинна бути впевненість у тому, що всі необхідні умови, які існували у реальній дійсності, під час перевірюваної дії були відтворені або дотримані; по-друге, повинно бути зрозуміло, що суттєвих змін в обстановку не вносилось і що наявні відхилення жодного впливу на результати слідчої дії не спричинили. Тільки після цього можна оцінювати відповідні результати.

Результати відтворення обстановки та обставин події можуть бути:

• позитивними (припущення підтвердилось);

• негативними (припущення не підтвердилось);

• нейтральними (коли у ході відтворення не було ні спростовано, пі підтверджено те чи інше припущення).

Коли внаслідок відтворення встановлюється, що дії, про які дав показання обвинувачений, неможливо відтворити саме вказаним способом, робиться категоричний висновок про неможливість учинення вказаних обвинуваченим дій (категорично негативний висновок). Але тут можна розраховувати на винятки, коли все залежить від особисто-індивідуальних якостей виконавця (зокрема коли перевіряються його професійні або інші навички, фізичні дані).

У тих випадках, коли можливо повно та об’єктивно перевірити певний перебіг чогось (наприклад, можливість перемістити щось крізь отвір, пролом у стіні і т. ін.), висновок матиме категорично позитивний характер.

Завжди треба враховувати всі обставини перевірюваного факту, ретельно їх аналізувати; пам’ятати про можливість неправдивих показань і про спроби спотворити результати відтворення обстановки та обставин події.

Коли внаслідок відтворення встановлюється, що перевірю-вана подія (сприйняття чи діяння) могла відбутися саме так, як про це каже допитувана особа чи припускає слідчий, ця обставина ще не означає, що саме так було насправді. У цьому випадку можна стверджувати лише про те, що таке було можливим у принципі.

Для категоричного висновку є необхідною сукупність доказів.

Висновок може бути категоричним тільки за умови встановлення за результатами відтворення того, що певна подія, явище, діяння могли відбутися лише у певний спосіб, а не якось по-іншому.

Щодо наведеної вище діяльності слідчого (оцінювання результатів) застосовується лише логічна форма (не процесуальна), тобто, жодні висновки, резолютивні завершення у протоколі слідчої дії відображенню не підлягають.