3. Тактика відтворення обстановки та обставин події

Тактичні прийоми відтворення обстановки та обставин події багато в чому обумовлюються видом і змістом дослідних дій.

Водночас існує комплекс процесуальних і тактичних правил (рекомендацій) щодо проведення цієї слідчої дії. Частково про них уже зазначалося.

До процесуальних правил належать такі:

1) у проведенні відтворення обстановки та обставин події обов’язковою є участь понятих. Як уже було зазначено, їхня кількість визначається характером дослідів і просторовим розташуванням учасників слідчої дії;

2. необхідною є участь фахівця у випадках, коли їхні спеціальні знання можуть бути використані для відтворення, а також для визначення місця розташування учасників або їхніх поз — у разі визначення пози потерпілого під час його поранення тощо;

3. доцільною є присутність осіб, показання яких перевіряються дослідами; якщо перевіряються їхні показання на місці чи коли експериментом перевіряється можливість певних осіб бачити або чути щось, їхня участь у слідчій дії є обов’язковою;

4. хід і результати проведення відтворення обов’язково протоколюються та фіксуються іншими допоміжними способами, як це передбачено КПК України;

5. у ході перевірки показань на місці чи у спосіб дослідів неприпустимо відтворювати цинічні дії чи дії, що загрожують безпеці присутніх осіб, принижують їхні честь і гідність. Про такі дії особа може тільки розповісти у ході відтворення обстановки та обставин події;

6. слідчий не повинен допускати у своїх діях чи запитаннях навідних указівок чи слів.

До тактичних правил проведення відтворення обстановки та обставин події належать такі.

1. Відтворення має бути проведено в умовах, максимально наближених до умов реального перебігу досліджуваної події (діянь):

• у тому ж місці, особливо якщо це, як уже наголошувалось, обумовлено ситуацією події, а зміна місця призведе до спотворення перебігу і результатів дослідів;

• за тієї ж або реконструйованої обстановки;

• у той же час (період року, доби тощо);

• за таких самих умов освітлення (вид та інтенсивність);

• за таких самих погодних і кліматичних умов (сонце, дощ, спека, мороз). Наприклад, у ході перевірки характеру, швидкості зміни властивостей різних речовин (перебіг хімічних реакцій), слідів (крові, взуття тощо) та ін.;

• за аналогічних (наближених) звукових умов (зокрема: сигнал, розмова; рівень голосу, тембр, частота, наявність перешкод для розповсюдження звуку). Наприклад перевірка на можливість почути розмову, розрізнити зміст слів, крик, постріл, сигнал тощо крізь стіну за умов сторонньої музики, шуму з вулиці та ін.;

• із використанням тих самих приладів, механізмів, матеріалів або їх замінників;

• за такої ж величини та напряму прикладення сили. Наприклад, перевірка можливості взагалі щось перемістити (перекантувати), зламати тощо;

• за такого ж темпу і послідовності дій. Наприклад, під час перевірки можливості отримання певних результатів за заданих умов;

• за участі тих самих осіб, що фігурували в досліджуваній події (діях), або ж інших осіб, які за фізичними та іншими даними схожі з ними (статисти).

Ось чому існує рекомендація щодо залучення до проведення відтворення максимально обмеженої (тобто оптимальної) кількості учасників.

Треба мати на увазі, що необумовлено велика кількість учасників ускладнює проведення дослідних дій, збільшує можливість розголошення результатів слідства, коли це небажано;

• з урахуванням умов, що не можуть бути відтворені повністю. Наприклад, у ході перевірки дій особи, яка на час слідчої дії частково втратила зір, слух, рухливість тощо.

2. Для унеможливлення випадковості в результатах дослідних дій їх треба проводити неодноразово (кілька разів їх повторювати).

Кількість повторів обумовлюється настанням стабільних результатів і можливістю з’ясування з максимальною достовірністю певних фактів.

3. У тих випадках, коли слідчий недостатньо володіє інформацією про потрібні умови, відповідні параметри дії (події), що перевіряється (наприклад, недостатньо інформації про тривалість впливу чи силу впливу або силу удару), доцільно не лише повторювати досліди, а й змінювати умови дослідів, тобто застосовувати різповаріантиі умови експериментів (ускладнені або спрощені).

Не рекомендується здійснювати досліди слідчому або понятим, це не їхнє завдання.

4. Досліди, особливо складні, тривалі за часом, повинні проводитись у декілька етапів, черговість яких і специфіку визначає слідчий.

Таке розчленування може бути умовним (подумки), але може бути й реальним. Воно полегшить сприйняття, аналіз, фіксацію дій та результатів; сприятиме покращеному спостереженшо за підданим експерименту явищем, подією, процесом на всіх його стадіях.

Крім того, є можливість корегувати хід відтворення або ж припинити його за певних умов.

5. Після прибуття на місце перевірки показань на пропозицію слідчого, перевірювана особа, йдучи попереду інших учасників, без сторонньої допомоги і втручання визначає напрямок руху і спочатку розповідає про відомі їй обставини злочину, після чого вказує, де вони мали місце, і демонструє окремі свої дії та дії інших учасників події.

6. Показання повинні перевірятися лише на тому місці, де відбувалася досліджувана подія, де було ним або підозрюваним (обвинуваченим), свідком (потерпілим) залишено сліди чи знаряддя злочину тощо.

7. У разі потреби слідчий оглядає вказані перевірюваною особою місця та об’єкти.

8. Якщо перевіряються показання на місці кількох осіб, кожна з них виводиться на нього окремо, іншим складом понятих, водія тощо.

Групова перевірка суперечить сутності цього різновиду слідчої дії та втрачає доказове значення.

Тактика перевірки показань па місці як різновиду відтворення обстановки та обставин події передбачає використання специфічних тактичних прийомів, зокрема:

• постановку уточнюючих, доповнюючих чи конкретизуючих запитані);

• аналіз відповідей особи, показання якої перевіряються;

• зіставлення показань, що були одержані на допиті, з реальною картиною місця події;

• падання свідкові (обвинуваченому) можливості пояснити розбіжності між показаннями і даними місця події.

Якщо особи, показання котрих перевіряються дослідами чи на місці події, заявляють клопотання про проведення тих чи інших дослідів або дій, такі клопотання задовольняються.

Під час дослідів чи перевірки слідчому доцільно робити позначки про їх результати, а в разі потреби — фотографувати чи іншим способом фіксувати окремі моменти перебігу слідчої дії, незалежно від фіксації її в цілому.

Суттєвою вимогою є те, що незалежно від того, хто є учасниками, хто керує дослідними діями (спеціалісти, керівники чи помічники слідчого), обов’язковим є постійний та безпосередній за ними контроль з боку слідчого.