Тема 12 тактика пред’явлення для впізнання

1. Поняття, завдання і види пред’явлення для впізнання

Пред’явлення для впізнання — слідча дія, що полягає у пред’явленні особі будь-якого об’єкта з метою його ототожнення або встановлення групової належності з об’єктом, який раніше спостерігався цією особою у зв’язку з обставинами, що мають значення для розслідуваної справи.

Іншими словами, потреба у проведенні цієї слідчої дії виникає тоді, коли необхідно встановити, чи є людина або певний об’єкт тими, яких свого часу бачила особа з огляду на факти, що мають зв’язок із розслідуваним злочином і щодо яких вона давала попередні показання.

Наприклад, потерпілий, даючи показання про злочин і нападника, повідомляє, що запам’ятав злочинця, називає його зовнішні ознаки і властивості та заявляє про можливість упізнати цю особу.

Отже, метою розглядуваної слідчої дії є встановлення, чи був упізнаваний об’єкт тим, кого, впізнаючи, особа раніше спостерігала у зв’язку з розслідуваною подією.

Безпосередніми завданнями пред’явлення для впізнання може бути встановлення:

1. чи цю людину раніше, за обставин, які є важливими для слідства, бачив свідок (потерпілий, підозрюваний, обвинувачений);

2. чи належать особі, яка впізнає, пред’явлені їй об’єкти (речі, предмети, знаряддя злочину) або чи бачила вона їх раніше за певних умов;

3) кому належить труп людини, особу якої не встановлено. За суттю ця слідча дія є одним із видів криміналістичної

ідентифікації — ідентифікації за ідеальним відображенням, тобто за уявним образом. У цьому випадку об’єкт, який впізнається, є ідентифікованим об’єктом, а уявний образ цього об’єкту, ідо зберігся у пам’яті людини,- ідентифікувальним.

Відповідно до вимог статей 174-176 КПК України, суб’єктами впізнавання можуть бути:

• свідки,

• потерпілі,

• підозрювані,

• обвинувачені,

• підсудні.

Об’єктами, що пред’являються для впізнання, можуть бути будь-які об’єкти матеріального світу, що становлять інтерес для слідчого та допускають їх пред’явлення для впізнання суб’єкта з дотриманням процесуальних вимог.

Такими об’єктами можуть бути:

A. Особи: свідки, потерпілі, підозрювані, обвинувачені, підсудні. Б. Трупи людей, тварин.

B. Предмети. Г. Документи.

Д. Ділянки місцевості. Е. Приміщення.

Науковою основою впізнавання є філософське вчення стосовно індивідуальності ознак об’єктів матеріального світу і принципової можливості пізнати його.

Процес пред’явлення для впізнання має елементи психологічної діяльності, а тому здійснюється на базі загальної та юридичної психології, яка досліджує психічний механізм формування у людини уявного образу певного об’єкта та формування показань щодо нього у цієї особи.

Процес впізнавання має дві стадії:

1. Формування образу — стадія сприйняття та пізнання образу предмета чи особи.

2. Впізнавання — відтворення в натурі групи об’єктів, оживлення в пам’яті раніше сприйнятого об’єкта і вирішення питання про тотожність чи нетотожність (відмінність).

Процес формування показань упізнаючої особи, своєю чергою, складається з таких етапів:

• сприйняття об’єкта за допомогою органів чуття,

• запам’ятовування і збереження (забування) в пам’яті сприйнятої інформації,

• відтворення уявного образу в пам’яті та передача інформації про нього,

• впізнання (ототожнення чи навпаки) об’єкта.

Сприйняття — психічний процес виникнення у свідомості людини більш або менш цілісної картини (відношення) предметів, ситуацій і подій за безпосереднього впливу фізичних подразників на рецепторні поверхні органів чуття.

Чинники, які впливають на цілісність сприйняття об’єктів:

А) Об’єктивні:

• відстань від спостерігача до об’єкта,

• тривалість сприйняття,

• дія побічних подразників,

• наявність чи відсутність перепон,

• освітленість,

• погодні умови,

• обмежені можливості органів чуття людини. Б) Суб’єктивні:

- індивідуальні властивості та якості особи (спостережливість, уважність, здатність відтворити і описати сприйняте),

• стан людини на момент сприйняття або до нього,

• вік людини.

Запам’ятовування — процес, скерований на збереження в пам’яті сприйнятого.

Види пам’яті (у психології):

• моторна (на рухи),

• емоційна (на емоції),

• словесно-логічна або мнемонічна (запам’ятовування й відтворення прочитаного чи почутого у словесній формі),

• образна чи, по-іншому, предметна (здатність зберігати зорові, слухові та інші уявлення, отримані за безпосереднього сприйняття об’єкта).

Відтворення — один із процесів пам’яті, що здійснюється у формі згадування або впізнавання.

Згадування — відтворення, яке відбувається без повторного сприйняття (споглядання) об’єкта.

Впізнавання — відтворення за повторного сприйняття (споглядання, спостереження об’єкта).

Доречно зазначити, що на формування показань щодо уявного образу про раніше сприйнятий об’єкт також впливають певні чинники:

А) Об’єктивні:

• загальний рівень розвитку людини,

• здатність викласти свої думки, вади сприйняття, пам’яті. Б) Суб’єктивні:

• психоемоційний стан допитуваного на момент сприйняття інформації,

• темперамент особи, яка відтворює інформацію про раніше сприйняту подію.

Отже, психологічну основу впізнавання, як головного елемента слідчої дії пред’явлення для впізнання, складають:

A) можливість адекватного відображення органами чуття людини об’єктивної реальності;

Б) можливість запам’ятовування та збереження в пам’яті сприйнятого образу (ознак і властивостей об’єктів);

B) можливість адекватного відтворення сприйнятого, тобто уявного образу (сліду пам’яті), що ґрунтується на уявному аналізі, синтезі та порівнянні ознак об’єкта.

Є випадки, коли не рекомендовано проводити пред’явлення для впізнання:

• в особи, яка мала би впізнавати, наявні фізичні чи психічні вади, що перешкоджають проведенню конкретного виду пред’явлення для впізнання;

• у впізнаваного об’єкта бракує властивостей, які дозволили б його впізнати;

• впізнаюча особа брала участь у процесуальних діях, під час яких уже сприймала відповідний об’єкт;

• впізнаючи, особа вже до порушення кримінальної справи або в ході розслідування у справі, так чи інакше, випадково або під час оперативпо-розшукових заходів упізнала об’єкт;

• впізнаюча, особа добре знає об’єкт пред’явлення для впізнання, чітко називає ознаки, які не викликають сумніву в індивідуальності цього об’єкта;

• є відомості про об’єкт, які очевидно встановлюють його тотожність (номер на годинник і відповідний номер у паспорті на цей годинник) та ін.

Класифікація пред’явлення для впізнання на види здійснюється за багатьма критеріями:

> Залежно від суб’єкта впізнавання — пред ‘явлення для впізнання:

а) свідком;

б) підозрюваним;

в) обвинуваченим;

г) потерпілим;

д) підсудним.

^ За формою проведення впізнавання:

а) пред’явлення об’єкта в натурі (безпосереднє впізнавання);

б) пред’явлення об’єкта, зображеного чи іншим способом зафіксованого на фотографії, кіно-, відеострічці чи аудіокасеті (опосередковане впізнавання).

> За кількістю проведення дослідних дій щодо одного й того ж об’єкта впізнання:

а) первинне (тобто основне),

б) повторне. Допускається лише у випадках:

• коли спершу проводили пред’явлення для впізнання об’єкта за фотографіями тощо (тобто не в натурі);

• коли впізнавач після безрезультатного проведення слідчої дії заявляє, що насправді впізнав об’єкт, але з тих чи інших причин злякався сказати про це;

• коли на момент проведення пред’явлення для впізнання у суб’єкта впізнавання був тимчасовий дефект зору (слуху) або умови, за яких проводилася слідча дія, не дозволили йому належно розглянути (почути тощо) пред’явлені об’єкти.

> За кількістю осіб, які одночасно впізнають об’єкт:

а) одностороннє впізнавання;

б) зустрічне впізнавання (про цей різновид ще йтиме мова згодом).

> Залежмо від рецепторів органів чуття, якими, власне, здійснюється впізнавання:

а) на слух, тобто за голосом;

б) з використанням інших органів чуття: на дотик, на нюх, на смак (дегустування);

- в інший спосіб.

> За видом психічного процесу впізнавання об’єкта:

а) симутивне (або ще називають «синтезоване», коли висновок про тотожність чи нетотожність роблять із сприйняття об’єкта в цілому, тобто має місце загальне сприйняття без зауважень на окреме);

б) сукцесивие («аналітичне» — висновок роблять із аналізу окремих ознак об’єкта, а вже потім — загальний висновок про сам об’єкт).

> І за найбільш розповсюдженим критерієм проведення впізнавання можна поділяти за характером об’єкта впізнавання:

а) людей;

б) предметів, речей, документів;

в) трупа людини або частин розчленованого трупа;

г) тварин чи їхніх трупів;

д) ділянок місцевості та приміщень.

Можливо, в літературі ви знайдете ще й інші класифікації (поділ за іншими класифікаційними рубриками), але й названого, як вилається, достатньо, щоб зауважити на багатогранність розглядуваної слідчої дії.

І на завершення варто сказати, що треба відрізняти слідчу дію «пред’явлення для впізнання» від:

• оперативно-розшукового впізнавання — заходу, що проводиться відповідними підрозділами у ході розшуку і викриття злочинців (розшук за фотографіями, портретами, композицією, або ж коли має місце впізнавання затриманого як запідозреного у злочині, що проводиться без дотримання процесуальної процедури очевидцями злочину, потерпілими тощо);

• очної ставки;

• пред’явлення об’єктів на ознайомлення з ними під час проведення окремих слідчих дій, найперше допиту, очної ставки, відтворення обстановки та обставин події з метою реалізації певних тактичних або доказувальних завдань.

2. Підготовка до проведення пред’явлення для впізнання

Забезпечення повноти й достовірності отриманої проведенням пред’явлення для впізнання інформації досягається належним підготуванням цієї слідчої дії.

До підготовчих заходів (системи процесуальних, тактичних та організаційно-допоміжних дій) відносять:

• попередній допит особи (осіб), яка буде впізнавати;

• аналіз наявної слідчої ситуації та внесення тактичного рішення щодо потреби в проведенні пред’явлення для впізнання та визначення його завдань;

• підбір і підготування об’єктів для пред’явлення для впізнання;

• підбір учасників слідчої дії — понятих, осіб, разом з якими буде пред’являтися впізнаваний об’єкт (надалі називатимемо їх статистами), а також групи забезпечення: працівників міліції (у разі потреби), спеціалістів тощо;

• вибір місця, часу, визначення й забезпечення інших умов проведення пред’явлення для впізнання;

• вибір і підготування необхідного комплексу технічних засобів (зв’язку, транспорту, фіксації ходу та результатів слідчої дії та ін.);

• у разі потреби провести консультації з відповідними спеціалістами без запрошення або із запрошенням їх до участі у слідчій дії, обумовивши умови прибуття на місце її проведення;

• у разі потреби передбачити забезпечення охорони підозрюваного (обвинуваченого), який перебуває під вартою, або щодо якого передбачаються її застосування негайно після завершення слідчої дії та інші заходи.

Розгляньмо детальніше деякі з названих підготовчих заходів.

> Необхідною слідчою дією, що обов’язково передує проведенню пред’явленню для впізнання, є проведення допиту особи, яка буде впізнавати.

Метою цього є отримання інформації про зовнішній вигляд, ознаки та прикмети об’єкта, що раніше спостерігався цією особою, та з’ясувати її спроможність впізнати його.

Обов’язковість проведення попереднього допиту передбачається статтями 174-175 КПК України. Якщо допитуваний заявить, що він не пам’ятає ознак тощо, за якими міг би впізнати об’єкт, проведення пред’явлення для впізнання є недоцільним.

Залежно від об’єктів, що підлягають впізнанню, попередній допит особи має певні особливості, сутність яких обумовлена характером з’ясовуваних питань. Так, допит, що передує пред’явленню для впізнання живих осіб, спрямований на з’ясування такої групи питань:

• обставин, за яких впізнавач бачив особу у зв’язку зі злочином (тривалість візуального контакту, віддаленість і перешкоди, кількість спостережень об’єкта);

• загальних і окремих (характерних) ознак, рис, особливих прикмет зовнішності особи (з детальним описом анатомічних, функціональних та супутніх ознак і властивостей — максимально наближено до методики словесного портрета);

• психологічного та фізіологічного стану впізнавача на момент спостереження (збудженість, афект, зір, слух, особливості пам’яті, стосунки із впізнаваним тощо);

• часу, що минув од моменту сприйняття об’єкта;

• можливості допитуваної особи впізнати об’єкт з урахуванням обстановки слідчої дії;

• наявність інших осіб, які спостерігали об’єкт.

У випадках, коли в особи, що підлягає впізнаванню, є унікальні особливі прикмети, за якими допитаний може її впізнати і які вирізняють її з-поміж інших осіб (незвичне татуювання, рубець незвичної конфігурації, відсутність якоїсь частини тіла — руки, ноги, пальця тощо,- від проведення пред’явлення для впізнання у таких випадках необхідно відмовитись і провести огляд цієї особи за правилами ст. 193 КПК. У подальшому результати огляду зіставляються з даними, що були отримані під час допиту.

Під час допиту, що передує пред’явленню трупа, необхідно детально встановити у допитуваних осіб (передовсім осіб, у яких зникли родичі, близькі чи знайомі):

• прізвище, ім’я, по батькові зниклої особи;

• вік, фах, зовнішні ознаки;

• коли особу бачили востаннє і за яких обставин;

• як вона була вдягнена, які речі були при ній;

• особливі прикмети (наявність татуювань, рубців, шрамів, коронок, пломб, протезів тощо);

• під час допиту, що передує пред’явленню для впізнання предметів, необхідно встановити:

- обставини, за яких цей об’єкт спостерігався (аналогічно зазначеному вище);

- ознаки та особливості об’єкта, що відрізняють його від інших;

- наявність інших осіб, які можуть підтвердити належність речей впізнавачеві.

Не пред’являються для впізнання унікальні та неповторні предмети, які існують в одиночному екземплярі (твори мистецтва видатних художників, унікальні ювелірні вироби тощо), об’єкти, які не можуть бути вирізнені серед інших (цукор, борошно, предмети серійного виробництва, а також номерні предмети).

Якщо пред’явленню для впізнання підлягає тварина, тоді, крім загальних ознак (масть, порода, колір, угодованість тощо) з’ясовуються також особливі прикмети.

> Підготування об’єктів для впізнання полягає в тому, що для проведення слідчої дії підшукуються такі об’єкти, які не мають суттєвих відмінностей від впізнаваного об’єкта.

Відповідно до вимог статей 175-176 КПК, особи та речі повинні пред’являтися до впізнання у кількості не менше трьох. У разі потреби (щоб ускладнити, а отже, ще більше впевнитись у позитивному результаті впізнання) ця кількість може бути збільшена, тобто, кількість статистів або неосновних об’єктів може бути збільшено.

Якщо для впізнання пред’являються люди, то підбирають (окрім впізнаваної особи) не менше двох осіб, які повинні бути однієї статі з особою, що буде пред’являтися, схожі за віком, національно-етнічними ознаками, мати схожий одяг, однакову статуру, носити схожу зачіску.

Під час підбору предметів і речей необхідно, щоб вони були одного найменування, виду, марки, моделі, кольору і стану. Але завжди цей підбір залежить, насамперед, від характеру ознак, які були зазначені в ході допиту впізнавачем. Коли той зазначив тільки родові ознаки, а отже, можна припустити, що впізнанням можна буде встановити лише родову належність об’єкта, підбираються об’єкти, схожі за родовими ознаками, однак вирізняються за видовими ознаками (наприклад, мисливські рушниці різних моделей, дамські сумочки, що збігаються за кольором і розміром, але різняться фасоном).

Якщо допитом указано ознаки, які дозволяють індивідуалізувати предмет, підбирають об’єкти одного виду, але з різними окремими ознаками (мисливські рушниці однієї системи, дамські сумочки одного зразка).

> Підготування учасників слідчої дії полягає в запрошенні понятих, яких повинно бути не менше двох, а в необхідних випадках можуть залучатися також спеціалісти (лікар, педагог, перекладач, спеціаліст-криміналіст та ін.).

У слідчій дії може брати участь і захисник, якщо його допущено до справи. Правила підбору:

• як понятих не запрошують осіб, які залежать від впізнаваного, впізнавача чи працівників слідства;

• особи, серед яких пред’являється впізнавана людина, не повинні бути такі, що певним чином пов’язані з розслідуваною подією, або якщо впізнавач раніше їх бачив або знає їх;

• статисти не повинні різко різнитися між собою і впізнаваним, вони добираються за схожими ознаками. До уваги беруть національність, вік, зріст, будову тіла. Одяг також повинен бути схожим (за родом, кольором тощо).

> Правильне та оптимальне визначення слідчим часу, місця та інших умов проведення пред’явлення для впізнання має важливе значення для отримання достовірних результатів цієї слідчої дії.

Стосовно часу проведення діє загальне правило — наскільки раніше буде проведено впізнання, настільки більшою є можливість отримати достовірну інформацію. Це пов’язано з властивістю пам’яті людини поступово забувати сприйняту подію. На вибір часу може також впливати і суб’єктивний чинник — небажання особи брати участь у впізнанні.

Місцем проведення цієї слідчої дії є кабінет слідчого або інше службове приміщення. У випадках, коли на якість впізнавання можуть чинити вплив специфічні умови, що існують на місці початкового сприйняття об’єкта, проводити цю слідчу дію необхідно на цьому місти. У випадках, коли пред’явлення для впізнання з метою убезпечення впізнавача проводиться поза візуальним спостереженням особи, яка впізнається (ч. 4 ст. 174 КПК), слідчий повинен забезпечити створення відповідних умов для проведення слідчої дії. У таких випадках кримінально-процесуальний закон вимагає також від слідчого надання понятим можливості пересвідчитись у можливості впізнавання поза візуальним спостереженням того, кого впізнають.