5. Методи криміналістики та їх класифікація

Криміналістика, водночас з іншими науками, вирішує свої завдання, використовуючи для цього певні методи пізнання та наукового дослідження.

Вчення про методи криміналістики є складовим елементом загальної теорії цієї науки та її методики.

Як і багато інших, питання про розуміння суті поняття «методи криміналістики», їх класифікацію до сьогоднішнього часу не розроблено до кінця, існує багато різних підходів і позицій щодо розуміння їх.

Метод у широкому розумінні — це спосіб пізнання й вивчення явищ природи або суспільства, досягнення певних цілей, вирішення відповідних завдань.

Метод криміналістики — це спосіб вивчення й дослідження, який використовується у криміналістиці для пізнання її предмета та об’єктів.

Найбільш розповсюдженим серед науковців є поділ (класифікація) методів криміналістики як науки за принципом узагальненості на три великі групи:

1. всезагальний (діалектичний) метод пізнання;

2. загальнонаукові (загальні) методи;

3. спеціальні (окремі) методи.

Діалектичний метод, що засвідчує принципову можливість відображення й пізнання всіх явищ і фактів навколишнього світу, їх взаємозв’язок, взаємообумовленість, є основою (базисом) для всіх інших методів пізнання дійсності, виступає методологією криміналістичного дослідження.

Загальнонаукові (загальні) методи — це ті, що використовуються в усіх (чи багатьох) науках чи сферах діяльності людей.

Вони, своєю чергою, поділяються ще на декілька різновидів:

• чуттєво-раціональні;

• логічні, або методи формальної логіки;

• математичні методи;

• кібернетичні методи.

Чуттєво-раціональні методи поєднують у собі й чуттєве, і раціональне пізнання, оскільки сприймається не звичайна маса (сума) окремих ізольованих між собою елементів, а їх сукупність, певним чином систематизована.

До чуттєво-раціональних методів відносять:

• спостереження;

• описування;

• порівняння;

• експеримент (дослід);

• моделювання.

Спостереження — сприйняття певного об’єкта, явища, процесу, яке відбувається для їх системного, цілеспрямованого, запланованого вивчення. Об’єктами спостереження є елементи речової обстановки місця події тощо, сліди злочинця й злочину, їх копії, документи, певні предмети та інші люди, ознаки їхньої зовнішності, прояви характеру, темпераменту, емоційного стану тощо; дії людей, зокрема ті, що утворюють спосіб учинення та приховування злочину; явища і процеси (наприклад, процес слідоутворення). Суб’єктом спостереження виступає вчений-криміналіст, а якщо говорити про криміналістику як вид діяльності — тоді, слідчий, суддя...

Спостереження може бути двох видів — безпосереднім (прямим), опосередкованим (непрямим).

Непряме спостереження має місце тоді, коли інформація про об’єкт, подію, факт отримується від інших осіб.

Описування має місце тоді, коли результати встановлені спостереженням чи іншими методами, вказуються, тобто зазначаються, спеціальним засобом фіксації — вербально-графічним.

Описування може бути безпосереднім або опосередкованим.

Безпосереднє описування здійснюється безпосередньо дослідником для виразу результатів безпосереднього спостереження (у процесі або в пам’яті).

Опосередковане спостереження здійснюється самим дослідником, але з урахуванням ознак об’єктів, які сприймались іншими особами, наприклад, ознаки злочинця зі слів очевидця.

Порівняння — зіставлення властивостей чи ознак двох або декількох об’єктів.

Об’єктами порівняння, що повинні бути зіставлені, є: конкретні матеріальні утворення, уявні образи, висновки і пропозиції, результати діянь тощо.

Застосування цього методу вимагає наявності не менше двох об’єктів порівняння.

Експеримент (дослід) — відтворення явища або події для вивчення зв’язків його (її) з іншими явищами, діяннями чи процесами.

Метою експерименту є встановлення природи явищ, що спостерігаються, їх сутності, походження, способів і методів управління (керування) ними.

За допомогою цього методу досліджуване явище виокремлюється з множини інших явищ і фактів та може вивчатись ізольовано від пов’язаних із ним причин і наслідків, після чого з цієї множини взаємовідносин причинових зв’язків між досліджуваними явищами вирізняється саме та взаємозалежність, котра буде об’єктом вивчення.

Моделювання полягає в заміні об’єкта — оригінала моделі, тобто спеціально створеним аналогом.

Це можуть бути моделі предметів, пристроїв, систем, явищ і процесів, дослідження певних явищ, процесів, систем, об’єктів у спосіб побудови і визначення їхніх моделей.

До моделювання як методу дослідження звертаються в тих випадках, коли вивчення об’єкта в оригіналі, явища чи процесу з тих чи інших причин є неможливим або недоцільним.

У криміналістиці використовують багато видів моделювання:

• мислене (під час конструювання версій, планування розслідування);

• фізичне (створення матеріальних моделей, макетів, муляжів, предметів-аналогів);

• математичне (моделювання умов перебігу процесів і явищ за допомогою відповідних розрахунків).

Окремим видом моделювання є реконструкція — відновлення початкового вигляду, виду, стану об’єкта за залишками або письмовими джерелами.

Буває матеріальне реконструювання (відбувається за допомогою макетування або натуральної реконструкції, наприклад, за черепом створюють графічно або у скульптурі обличчя людини);

- мислена реконструкція — логічне моделювання на основі відображених у пам’яті наглядних образів об’єктів, що їх особа раніше особисто чи зі слів сприймала.

Логічні методи, або методи формальної логіки. До них належать:

• аналіз і синтез;

• індукція та дедукція;

• гіпотеза і аналогія;

• абстрагування (конкретизація), узагальнення та ін.

Математичні методи:

• вимірювання;

• вираховування;

• геометричні побудови.

Вимірювання — полягає в порівнянні досліджуваної величини із одною величиною (зазвичай такою, що береться за одиницю виміру і її називають мірою (еталоном) і встановленні кількісного співвідношення між відомою та невідомою величинами.

Об’єктами вимірювання у криміналістиці виступають різноманітні фізичні величини, що характеризують предмети, явища, процеси: довжину, масу, температуру, часовий інтервал, швидкість, спектральні величини тощо.

Вираховування — використовується для встановлення назва-них вище параметрів, а також під час проведення математичного моделювання.

Геометричні побудови — без них неможливо побудувати плани, креслення, схеми; цей метод безпосередньо пов’язаний з вимірюванням.

Коли на місці події є неможливим вимірювання певних просторових величин (наприклад, через крутий схил чи обрій), тоді за допомогою відповідних геометричних побудов визначають відповідні відстані.

Кібернетичні методи (їх не слід плутати з математичними, оскільки виконання вираховувань і математичного моделювання — це тільки частина завдань, що вирішуються з використанням кібернетичних методів).

Нові інформаційні технології, що ґрунтуються на використанні кібернетичних методів, сприяють пошуку та автоматичному опрацюванню інформації (наприклад, криміналістичні комп’ютерні обліки, картотеки), комп’ютерне моделювання — для вибору типових слідчих версій або реконструювання елементів, матеріальної обстановки до злочину, який був поєднаний зі значними змінами такої: вибухи, пожежі, технологічні аварії тощо.

Спеціальні методи — такі, сфера застосування яких обмежена однією чи декількома науками. Система спеціальних методів складається з двох груп:

1. власне криміналістичні методи;

2. спеціальні методи інших наук.

Власне криміналістичні методи — це методи, які початково були розроблені криміналістичною наукою та лише нею використовувалися:

• техніко-криміналістичні методи;

• структурно-криміналістичні методи.

Техніко-криміналістичні методи — методи, що використовуються в галузі техніко-криміналістичних наукових досліджень:

• фотографічні;

• трасологічні;

• балістичні;

• одорологічпі тощо.

Іншими словами, це — методи, підґрунтям яких є безпосередні закони природничих і технічних наук — оригінальні криміналістичні методи, вироблені тільки криміналістикою.

Структурно-криміналістичні — методи побудови у криміналістиці певних структурних систем (систем основних елементів планування розслідування злочинів; тактичних заходів, що утворюють тактику слідчих дій, рекомендацій, що утворюють основні методики розслідування окремих видів злочинів тощо).

Спеціальні методи інших наук можуть бути використані криміналістикою чи безпосередньо, тобто без модифікації (наприклад, методи фотографування, мікроскопії) або такі, що модифіковані — пристосовані до вирішення криміналістичних завдань (метод спектрального аналізу (кольороподілу), метод побудови словесного портрета, композиційна модифікація аит-ро п ол огі ч пого м етоду).

Дати повний перелік таких пристосованих методів є неможливим, оскільки він постійно збільшується. У розслідуванні кримінальних справ може виникнути потреба використання методів інших природничих і технічних наук, які раніше ніколи криміналістикою не використовувалися.

Найчастіше використовуються:

• фізичні, хімічні й фізико-хімічні методи, призначенням яких є аналіз морфології (зовнішньої будови), складу (елементного, молекулярного, фазово-якісного і кількісного), структури, фізичних і хімічних властивостей речовин і матеріалів;

• біологічні методи використовуються для дослідження об’єктів біологічного походження (крові, частинок епідермісу, виділень людського організму, волосся людини і шерсті тварин, частий рослин тощо);

• антропологічні й антропометричні методи використовуються для встановлення особи загиблого за залишком кісток, а також під час формалізованого опису зовнішності людини для її розшуку, а також для вироблення загальноприйнятих критеріїв подальшого впізнання людини, оголошеної в розшук тощо;

• соціологічні методи — анкетування під час вивчення кримінальних справ або інтерв’ювання працівників правоохоронних органів. Цілями таких досліджень зазвичай є вивчення причин та умов, що сприяють злочинності, аналіз способів злочинів, збирання інформації про результативність тих чи інших тактичних заходів і рекомендацій;

• психологічні методи використовуються під час вироблення тактичних заходів і комбінацій тощо (рефлексивність, насильство, хитрощі).

А яким критеріям повинен відповідати метод, що використовується в криміналістичних дослідженнях?

Науковість методу, під якою треба розуміти наукову обґрунтованість і достовірність отримуваних результатів, їхні точність і надійність (іншими словами — позитивна відповідь про придатність методу для криміналістики повинна міститись у базовій науці, в якій пі методи вже випробувано).

Недопустимими с методи, що не ґрунтуються на науці або спираються на псевдонаукові теорії, наприклад, астрологію, ворожіння тощо;

• безпечність методу, коли його використання не загрожує здоров’ю чи життю людей, а якщо загрожує, то потребує дотримання правил технічної безпеки;

• законність і стичність, себто допустимими є тільки методи, які відповідають конституційним вимогам, принципам, моральним критеріям суспільства. Вони не повинні обмежувати права громадян, не принижують їхніх честі й гідності, відкидають погрози, насилля і не призводять до порушень норм кримінально-процесуального закону;

• ефективність методів — в оптимальні строки і з найбільшою продуктивністю приводить до позитивних і бажаних результатів;

• рентабельність — затрати сил і засобів повинні бути спів-розмірними з досягненим.

На завершення цього питання слід ще раз зазначити, що мова йшла про методи науки криміналістики, а не про методи криміналістики як певного виду діяльності (діяльності органів дізнання, слідчого, суду, експертів, теоретичну основу якої утворюють положення низки наук, зокрема криміналістики).

Водночас треба зазначити, що як у практичній діяльності, так і в криміналістичному науковому дослідженні можуть використовуватись одні й ті ж методи пізнання, пізнавальна сутність яких залишається однаковою незалежно від сфери пізнання.

Наприклад, метод спостереження і там, і там виражатиметься як планомірне, цілеспрямоване і запрограмоване сприйняття... Тобто, сутність його не зміниться залежно від того, хто буде спостерігати — практичний працівник чи криміналіст-науковець.

Відмінність у методах наукового дослідження і практичної діяльності під час доказування у кримінальних справах стає більш значною, коли мова йде про застосування саме спеціальних методів.

Взагалі деякі спеціальні методи не можуть використовуватись у доказуванні взагалі, оскільки це може не відповідати вимогам законності.

Література

Баев Л. Я. Основы криминалистики: Курс лекций.- М., 2001.

Бахин В. П., Вазгрии И. А. Как раскрываются преступления,- СПб., 1997.

Белкин Р. С. Криминалистика: проблемы сегодняшнего дня. Злободневные вопросы российской криминалистики.- М., 2001.

Белкин Р. С. Собирание, исследование и оценка доказательств.-М.. 1996.

Біленчук П. Д. Криміналістика: Підручник. — К.: Атіка, 2001.

Густов Г. А. Моделирование при расследовании преступлений (п схемах).- 3-е изд.- Л., 1989.

Зорин Г. А. Криминалистическая методология.- Минск, 2000.

Зорин Г. А. Теоретические основы криминалистики.- Минск, 2000.

Лавров В. П. Предмет, история и методология криминалистики.-М., 1994.

Лавров В. П. Предмет, история и методология криминалистики.-М., 1994.

Лузгии И. М. Моделирование при расследовании преступлений.-М., 1981.

Образцов В. А. Основы криминалистики,- М., 1996.

Пещак Я. Общетеоретические проблемы криминалистики.- М., 1977.

Скригоиюк М. І. Криміналістика: Підручник,- К.: Атіка, 2007.

Теоретические основы криминалистики и криминалистическая техника: Метод, рекомендации.- Ростов н/Д., 1997.

Теория и практика математического моделирования в судебно-почерковедческой экспертизе: Метод, пособие / Под ред. В. Ф. Орловой,- М., 1980.