4. Інші види слідчого огляду

А. Огляд трупа

Труп — центральний об’єкт на місці події.

Хід і результати його огляду відображаються в протоколі огляду місця події.

Коли ж труп оглядається не на місці події, в морзі, наприклад, тоді складається окремий протокол окремої слідчої дії -огляду трупа.

Окремий протокол складується й тоді, коли оглядові передувала ексгумація трупа.

Огляд трупа може дати важливу інформацію — 1) про особу потерпілого, 2) про причини смерті, 3) спосіб її спричинення, 4) час настання смерті, 5) про механізм події.

Цей вид огляду здійснюється обов’язково за участі судового медика або лікаря іншої спеціальності.

Огляд складається з двох стадій:

а) стадія загального огляду (статична стадія);

б) стадія детального огляду (динамічна стадія).

Під час загального огляду трупа у статичному стані фіксуються:

• стать трупа;

• орієнтовно — вік;

• будова тіла;

• поза трупа;

- положення (розміщення) на місці події відносно певних постійних орієнтирів;

• зовнішні ознаки (живіт, статеві органи, задній прохід тощо);

• довжина трупа;

• стан шкіри (особливі прикмети: рубці, татуювання);

• стан одягу (співвідносно з позою трупа);

- можливі знаряддя спричинення смерті, наближено час настання смерті;

• інші предмети, що є поруч із трупом;

• предмети, виявлені в одязі трупа тощо.

Після загального огляду тіло переносять в інше місце і оглядається ложе трупа (місце, де лежав труп), попередньо обведене крейдою або позначене іншим способом.

Детальний (динамічний) огляд супроводжується роздяганням трупа, яке відбувається у певній послідовності.

Головною метою цієї стадії огляду є відшукання всіх особливостей на тілі трупа, ушкоджень і трупних явищ.

Якщо особа трупа загиблого невідома, особливості фіксуються з максимальною ретельністю, зокрема — родимки, будова зубного апарату тощо.

Такий труп описується за методом «словесного портрета», дактилоскопується і, в разі потреби, після надання обличчю трупа зажиттєвого вигляду («туалет трупа») фотографується за правилами сигналетичного знімання.

Щодо ушкоджень обов’язково зазначається:

- їх розташування, локалізація;

- якщо це бсзспірпо — характер ушкоджень (наприклад, рублена, колота, колото-різана тощо рана);

• розміри ушкоджень;

• зовнішній вигляд.

Виявляються й описуються також усі трупні явища:

• температура трупа;

• закоцюблення;

• висихання;

• трупні плями;

• гнилісні процеси.

Незалежно від проведення сигналетичного знімання, до початку огляду і під час огляду труп фотографують за правилами фотографування трупа. Бажано використовувати кольорові фотоматеріали.

Ексгумація трупа — вилучення (виймання) трупа з місця його перебування, що проводиться у разі потреби в повторному огляді трупа вже після його захоронення, або в повторній судово-медичній експертизі, або в пред’явленні для впізнання.

Щодо проведення ексгумації слідчий складає постанову, яку затверджує прокурор.

Виймання трупа відбувається у присутності слідчого, судово-медичного експерта і понятих.

Спершу фіксують загальний вигляд місць захоронення, потім оглядають трупу, труп, що перебуває в ній, та одяг трупа.

Все виявлене фіксується у протоколі ексгумації та огляду труна (коли ж труп виймають із місця захоронення для повторного чи іншого пред’явлення для впізнання, то складають два протоколи: протокол ексгумації та протокол пред’явлення для впізнання).

Важливо, щоб у протоколі було відображено ті фактичні дані, що дозволять зробити висновок про особу людини, труп якої було ексгумовано.

Це аж ніяк не всі положення щодо огляду трупа, оскільки залежно від обставин спричинення смерті та справи огляд трупів має свої особливості, зокрема про описання ознак трупа.

Б. Слідчий огляд предметів

Огляд предметів має місце тоді, коли вони виявляються не під час огляду місця події, а під час проведення інших слідчих чи процесуальних дій.

Перша згадка про виявлені предмети, які, ймовірно, мають значення для розслідуваної справи, робиться у відповідному протоколі конкретної слідчої дії: обшуку, виїмки, допиту (коли предмети пред’являються допитуваною особою) тощо.

У цих протоколах зазначаються лише загальні ознаки цих предметів, без їх детального опису, бо це — завдання іншої слідчої дії — слідчого огляду, інакше матиме місце поєднання в одній двох самостійних слідчих дій, що є недопустимим.

Про огляд об’єктів, зокрема предметів, під час огляду місця події вже йшлося; виникає потреба зупинитись па особливостях огляду предметів у межах самостійної слідчої дії — різновиду слідчого огляду — огляду предметів.

Огляд предметів починається з вивчення їхнього загального вигляду.

У ході огляду з’ясовується й фіксується:

- найменування предмета;

- призначення предмета, у разі потреби — правила користування ним;

• зовнішній вигляд;

• розміри в усіх вимірах;

• матеріал, із якого виготовлено предмет;

• особливості предмета;

• дефекти предмета, упаковка тощо;

- ознаки, що вказують на зв’язок предмета із розслідуваною подією.

Під час огляду предмета (предметів) слідчий повинен зосередити свої зусилля на відшуканні тих слідів і ознак, які згодом можуть стати об’єктами експертного дослідження, і строго дотримуватися правил поводження з предметами, щоб забезпечити їхню цілісність і доказову силу.

Оглядані предмети фотографуються, а в разі потреби може бути складена схема із зазначенням слідів, що є на ньому.

В. Огляд документів

Огляд документів має своїм завданням виявлення й фіксацію таких їхніх ознак, які надають документам значення або речових доказів, або власне документів — у такому разі увага зосереджусться, крім іншого, на встановленні викладеної в них інформації про обставини й факти, що мають значення для справи.

Іншими словами, огляд залежить від того, чи буде документ мати у справі значення речового доказу, чи матиме значення документа.

Коли документ буде власне документом як джерелом доказів, тоді слідчого цікавить лише його зміст і до справи він може не долучатися (наприклад, бухгалтерська книга із записом, що мас значення для розслідування справи).

У такому разі в протоколі, після загального описання документа, відображаються обставини, що мають значення для справи.

Загальне описання — це:

• що являє собою документ, якого оглядають;

• у кого і де він зберігався;

- походження документа, від кого він надійшов або як опинився у справі.

Якщо документ має значення речового доказу, він цікавить слідчого сам собою цілком і є незамінним.

Під час опису документа — речового доказу з’ясовуються й описуються:

• найменування документа;

• призначення;

• ([юрма;

• зовнішній вигляд;

• всі наявні реквізити;

• ознаки підроблення (якщо такі є).

У ході огляду використовуються необхідні технічні засоби, допомога спеціалістів.

У будь-якому випадку документ фотографується.

Документи — речові докази необхідно долучити до справи.

Документи недопустимо підшивати, робити на них певні замітки, додаткові перегини.

Зазвичай документ вкладається в конверт, дещо більший за розміром, який своїм вільним краєм підшивається до справи.

Г. Огляд тварин

Огляд тварин має на меті виявлення ознак, що сприяють установленню належності тварин до певного господарства або конкретної особи, а також ознак, за якими може бути проведено ототожнення тварини.

У ході огляду виявляються й фіксуються:

• вид тварини;

• порода;

• масть;

- ознаки належності тварини певній особі (тавро, клеймо, нашийник);

- індивідуальні ознаки тварини — шрами тощо.

З метою повного з’ясування таких ознак і правильного опису їх у протоколі доцільно залучити до огляду спеціаліста — ветеринара або зоотехніка.

Д. Огляд приміщень і ділянок місцевості поза місцем події

Цей різновид огляду провадиться тоді, коли під час нього не припускається знайти які-небудь сліди вчиненого злочину, але водночас можна встановити певні обставини, що мають значення для справи.

Наприклад, потерпіла у справі про зґвалтування заявляє, що вона не знає адреси і не в змозі показати будинок і квартиру, де було вчинено злочин, але може детально описати обстановку квартири, а підозрюваний стверджує, що вона ніколи в його квартирі не була.

Якщо в ході огляду з’ясується, що потерпіла точно описала обстановку, назвала такі деталі, про які вона могла дізнатися, тільки побувавши у квартирі, це, без сумніву, буде серйозним доказом у справі.

Об’єктами огляду приміщень і ділянок місцевості, що не є місцем події, можуть також бути місця зустрічей співучасників, зберігання цінностей, місця проведення особистих обшуків тощо.

У тактичному аспекті цей вид огляду проводиться аналогічно з оглядом місця події.

Е. Освідування (огляд живих осіб)

Цей різновид слідчого огляду провадиться з метою виявлення на тілі живої людини слідів злочину, особливих прикмет та інших ознак,’які можуть свідчити про зв’язок цієї особи з розслідуваною подією.

Освідування має дві принципові відмінності від інших видів слідчого огляду.

По-перше, для його проведення слідчий виносить спеціальну постанову. Ця постанова обов’язкова для виконання особою, щодо якої її складено.

По-друге, якщо освідування проводиться щодо особи іншої зі слідчим статі й супроводжується оголенням огляданого, слідчий не буде присутнім в огляді; такий доручається іншому слідчому однієї з огляданим статі або лікареві, зі слів якого слідчий потім складає протокол.

Зрозуміло, що понятими також запрошуються особи тієї ж статі, що й оглядини.

Слідчий у протоколі вказує, що його складено зі слів лікаря, який проводив огляд, а поняті засвідчують підписами достовірність протоколу.

Отже, в такому випадку взагалі відсутня основна ознака слідчого огляду — дослідження об’єкта особисто слідчим.

Освідуванню можуть бути піддані підозрювані, потерпілі, свідки.

Конкретними завданнями освідування є:

• чи є на тілі огляданого особливі прикмети, які саме і де;

• чи є на тілі певні ушкодження, які й де;

• чи є на тілі або одязі огляданої особи часточки тих чи інших речовин, що їх він міг винести з місця події або принести на нього;

• чи є на тілі або одязі ознаки, що свідчать про його професію;

• чи відповідають пошкодження на одязі огляданого ушкодженням на його тілі тощо.

Освідування як різновид слідчого огляду треба відмежовувати від судово-медичного огляду як різновиду судово-медичної експертизи.

Слідче освідування не вимагає спеціальних знань.

У його ході встановлюються ознаки вчинення злочину (наприклад, травми, отриманої під час боротьби з потерпілим, що захищався й чинив нападникові опір), які дозволятимуть ідентифікувати особу (шрами, родимі плями, татуювання), встановити факт перебування особи у певному місці (наявність у волоссі або у вушних раковинах підозрюваного частинок тиньку або фарби, що потрапили туди, тоді, коли той робив лаз у стіні.

Утім, слідчим оглядом не може встановлюватися, наприклад, ступінь тяжкості тілесних ушкоджень, що є в огляданого, оскільки це компетенція лікаря — спеціаліста у сфері судової медицини.

Ці та інші спеціальні питанння вирішуються саме під час судово-медичного огляду — про причини та давність спричинення тілесних ушкоджень, про їхню тяжкість, про вроджені або набуті анатомічні чи фізичні аномалії тощо.

Освідування проводиться слідчим у певній послідовності: спершу оглядаються ділянки тіла, не закриті одягом, потім одяг, а після цього — решта ділянок тіла.

Література

Білеичук П. Д. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2001. Гордон Э. С, Кривей, С. П. Осмотр места происшествия.- Ижевск, 1993.

Грамопич Г. И. Особенности осмотра неопознанных трупов.- Минск, 1993.

Облаков А. Ф.. Гимербаев А. Т. Организация и тактика осмотра места происшествия.- Хабаровск, 1992.

Осмотр места происшествия по делам о насильственной смерти. Пособие для следователей / Под ред. А. В. Дулова, Н. И. Порубова.- Минск, 1995.

Осмотр места происшествия: Практическое пособие / Под ред. А. И. Дворкииа.- М., 2000.

Осмотр места происшествия: Справочное пособие.- К., 1993.

Плескамвеский В. М. Осмотр места происшествия по делам, связанным с применением огнестрельного оружия.- М., 1992.

Скршоиюк М. 1. Криміналістика: Підручник.- К.: Атіка, 2007.

Следственные действия. Криминалистические рекомендации / Под ред. В. А. Образцова.- М., 1999.

Справочная книга криминалиста / Под ред. Н. А. Селиванова.- М., 2000.

Шепітько В. 10. Тактика огляду місця події. — X., 1994.