2. Огляд місця події а. Суть і завдання огляду місця події

Одним із різновидів слідчого огляду є огляд місця події.

Це — один із процесуальних способів безпосереднього вивчення слідчим чи іншою особою, у провадженні якої перебуває кримінальна справа відповідного фрагмента (частини, ділянки тощо) матеріального мікросередовища — місця події та прилеглої до нього території.

Такий огляд може проводитися на будь-якій стадії розслідування, але завжди повинен бути виконаний невідкладно,- негайно, тільки-но виникла у слідчого потреба оглянути таке місце.

Тому цей найбільш складний і трудомісткий вид слідчого огляду, що має важливе значення для розслідування злочинів, називають невідкладною слідчою дією.

Отже, огляд місця події — це невідкладна слідча дія, що полягає в установленні, фіксації та дослідженні обстановки місця події, слідів злочину та злочинця, інших (фактичних) даних, на підставі яких у сукупності з рештою доказів можна робити висновок про механізм події та інші обставини розслідуваної події.

Необхідно розмежовувати два нетотожні поняття — місце події та місце злочину.

Місце події — приміщення або ділянка місцевості, у межах яких виявлено сліди вчинення злочину (викрадене майно, труп, частини трупа, схована злочинцем зброя тощо), хоча сам злочин міг бути вчинений в іншому місці.

Місце злочину — приміщення або ділянка місцевості (території), де безпосередньо було вчинено злочин, хоча сліди цього злочину можуть бути виявлені і в інших місцях (одному чи декількох).

Інколи місце злочину і місце події можуть збігатися.

На початку розслідування слідчий ще не може знати точно, де було вчинено злочин, тобто чи є конкретне місце місцем злочину чи ні, а є тільки місцем події.

Однак у всіх випадках незалежно від того, в якому змісті чи контексті місце слідчого огляду розглядається, місце події -завжди середовище речей, слідів і відносин, унікальне сховище в комплексі надзвичайно різноманітної інформації.

Носіями цієї інформації можуть бути об’єкти (їх вигляд, стан, взаєморозташування тощо), які були тут до злочину і залишилися після нього.

Інформативно несучими є предмети і сліди, що з’явилися на місці події до злочину, хоча раніше їх там не було.

Настільки ж інформативним є відсутність певних елементів матеріального середовища, які мали би бути на цьому місці, якби не сталося на ньому відповідної події.

Огляд місця події та його обстановки становить собою вивчення й фіксацію таких об’єктів (дослідження):

- рельєфу місцевості, природних і штучних меж місця події;

• характеру та розташування приміщення, навколишніх будов, шляхів підходу і відходу від нього, а також перепон на цих шляхах;

• просторового розташування тамтешніх предметів, їх розміщення між собою та відстаней між ними;

• розміщення предметів під кутом зору їх цивільного призначення та положення під час звичного використання;

• слідів злочину і злочинця;

• відсутності необхідних за конкретної звичної обстановки предметів, речей, слідів тощо;

• наявність предметів, речей, слідів, які за конкретної закономірної обстановки є чужорідними, незвичними, нетиповими, а сам факт виявлення їх за такої обстановки є незвичним.

Останні дві групи фактичних даних належать до категорії негативних обставин.

Негативні обставини — реальні явища у вигляді матеріальних відображень (хоча можуть проявлятись і як ідеальні відображення у вигляді специфічних показань чи поведінки) певних супутніх злочинним діянням процесів, які своєю наявністю чи відсутністю на місці події, за своїм розміщенням, локалізацією або іншими суттєвими ознаками не відповідають установленим фактичним даним, суперечать механізмові розвитку події.

Негативні обставини можуть виникати внаслідок випадковостей, помилкових діянь злочинців чи інших учасників події, або ж навіть навмисних дій осіб, заінтересованих у протидії розслідуванню.

Саме негативні обставини є особливо цінними для викриття цих інсценувань злочинів, тобто штучного створення особою, заінтересованою у відповідному (бажаному для неї) завершенні розслідування, обстановки, що не відповідає події, яка фактично сталася на цьому місці.

Інсценування може мати таку мету:

• створити видимість учинення на певному місці іншого злочину, з тим щоби приховати ознаки справжньої події (наприклад, створення обстановки розбійного нападу для приховання вчиненого розкрадання);

• створення видимості перебігу події, що не має кримінального характеру, з тим щоби приховати ознаки злочину (наприклад, інсценування самогубства або нещасного випадку, щоби приховати вбивство);

• створення видимості вчиненого злочину для приховання фактів аморальної поведінки, безпечності, халатності та інших вчинків, які не мають кримінального характеру (наприклад, інсценування обстановки крадіжки документів, хоча реально мала місце їх втрата);

• створення у слідчого помилкового враження, уяви про окремі деталі фактично вчиненого злочину або про окремі елементи його складу (наприклад, інсценування вчинення злочину іншою особою, з іншою метою, мотивом).

Завданнями огляду місця події можуть бути:

1. вивчення й фіксація обстановки місця події з метою з’ясування характеру і механізму події;

2. виявлення і вилучення слідів злочину, які в подальшому можуть слугувати речовими доказами у справі;

3. з’ясування ознак, що характеризують осіб, учасників учинення злочину (їхня кількість, наближений вік, фізичні дані, наявність у них певних звичок, навичок, психічних відхилень, а також обізнаності їх про життєвий устрій, розпорядок роботи п оте рі і і л о го то і по);

4. фіксація особливостей, притаманних потерпілому чи іншим об’єктам посягання;

5. встановлення обставин, що відображають об’єктивну сторону злочину: час і спосіб його вчинення, дії злочинця на місці події, наслідки злочину, наявність зв’язків між діями злочинця та його наслідками;

6. виявлення ознак, що вказують на мотиви й цілі вчиненого злочину;

7. з’ясування обставин, що сприяли вчиненню злочину.

Дослідженням (оглядом) місця події можуть бути зібрані дані, які па рівні припущення або категоричного висновку дають підстави вважати про таке:

1. чи було вчинено злочин, чи ні, якщо так, то якого саме виду?

2. чи є це місце місцем учинення злочину?

3. час учинення досліджуваної події;

4. що є об’єктом злочинного посягання (предметом злочину)?

5. чи є жертви події, хто вони?

6. мета, мотиви злочину;

7. який механізм і спосіб учиненого, які дії вчинив злочинець, до яких наслідків вони призвели?

8. відомості про злочинця (злочинців): їхні кількість, стать, вік, антропологічні дані, шляхи прибуття на місце події та відходу з нього; -

9. чи є якийсь зв’язок між злочинцем і його жертвою, чи захищався потерпілий?

10. як поводили себе на місці події злочинець і жертва? У якій послідовності діяв злочинець?

11. які знаряддя, інструменти та інші засоби використовувались у ході вчинення злочину та приховання його наслідків (якщо таке мало місце)?

12) що викрадемо, знищено, пошкоджено?

13. чи використовувався злочинцем транспорт для прибуття на місце події та ного залишення?

14. які сліди на тілі, одязі, взутті та інших речах злочинця могли утворитися під час учинення ним злочину на огляданому місці?

15. хто міг бути очевидцем учиненого або кому може бути відомо про обставини вчиненого, злочинця, потерпілого тощо?

Цілеспрямованому, продуктивному пошукові носіїв інформації на місці події під час огляду енрия^:

- уявне відтворення стану иередкримінальпої обстановки місця події;

- встановлення його фактичного стану на момент огляду;

- визначення на основі порівняння моделей перед- і пост-криміпального стану обстановки змін, що мали місце у зв’язку із вчиненим діянням.

Ці аміни в огляді обстановки місця події можуть виражатись у:

- слідах-падлипіках (того, що тут з’явилось як наслідок дій і чого не було до події);

- слідах — відсутності чогось, що мало б бути, але чого немає;

- слідах — змінах співвідношень між матеріальними об’єктами місця події (зміни положення об’єкта тощо);

- інші типи слідів — носії видозміни обстановки місця події. Під час огляду місця події використовуються у комплексі

різноманітні методи пошуку й пізнання (спостереження, вимірювання, моделювання, експеримент, ідентифікація, аналіз, синтез, аналогія тощо) та спеціальні методи, а також технічні засоби, методики пошуку, фіксації, вилучення, попереднього доел і джеиня об’єкті в.

Під час огляду місця події, як ніде інде, виявляються витребуваними правова і криміналістична підготовленість особи, яка провадить цю слідчу дію, її організаційпо-управлінські здібності, знання і досвід.

Б. Етапи і стадії огляду місця події

Огляд місця події — це єдиний процес, але в криміналістиці його поділяють на етапи, щоби забезпечити методичність і послідовність огляду.

Розрізняють три етапи огляду місця події:

1. підготовчий етап;

2. робочий (дослідницький) етап;

3. підсумковий (завершальний) етап.

Підготовчий етап охоплює дві стадії:

1. підготування слідчого до виїзду на місце події;

2. дії слідчого на місці події до початку робочого етапу. Отримавши повідомлення про злочин чи вказівку виїхати на

місце події для його огляду слідчий повинен (перша стадія):

• уточнити характер події згідно з повідомленням, що надійшло: що мало місце; де; коли; хто і коли виявив подію; хто із працівників правоохоронних органів або інших посадових осіб перебуває на місці події;

• вжити заходів (через органи міліції або адміністрацію установи) щодо охорони місця події та надання допомоги потерпілому, забезпечити порядок та безпеку для оточення; виявити очевидців тощо;

• перевірити готовність науково-технічних засобів або дати вказівку щодо цього спеціалістові-криміналісту;

• викликати для участі в огляді працівника органу дізнання і в необхідних випадках кінолога з собакою;

• запросити для участі в огляді відповідних спеціалістів (наприклад, у справах про вибухи — спеціаліста у вибухових справах; за наявності потреби оглядати труп — спеціаліста із судової медицини або іншого лікаря), а також криміналіста з відповідною технікою;

• вирішити питання про запрошення понятих, особливо у випадках, коли місцем події є віддалена місцевість або коли огляд відбувається в нічний час тощо (про це дається доручення працівникам міліції);

• повідомити начальника слідчого підрозділу або прокурора про виїзд, узгодивши з ним склад слідчо-оперативної групи, забезпечення її транспортними засобами для виїзду на місце події.

Останній пункт є обов’язковим, коли планується виїзд на місце події найбільш серйозних злочинів: убивство, застосування зброї тощо.

Коли слідчий вважає за потрібне, він може запросити для участі в огляді потерпілого свідків, підозрюваних (обвинувачених) тощо, які здатні допомогти з’ясуванню обставин події, а також надати допомогу у виявленні слідів і речових доказів.

Щодо понятих, то їх звичайно можна підібрати інколи і на місці події, але це вимагає часу. Інколи це досить складно, бо особи, які мешкають у районі місця події, можуть і відмовитися від участі в огляді.

Окрім цього, серед понятих можуть виявитись особи, які заінтересовані у справі (практика знає випадки, коли злочинець пропонував свої послуги понятого).

Тому, коли є можливість, доцільно підбирати понятих іще до приїзду на місце події.

Після прибуття слідчого на місце події починається друга стадія підготовчого етапу огляду, під час якого він:

• вживає заходів для надання допомоги потерпілому;

• сприяє в запобіганні або ослабленні шкідливих наслідків події: сприяє гасінню пожежі, рятуванню цінного майна тощо;

• перевіряє, як відбуваються охорона місця події та захист слідів злочину, а якщо виникає потреба, повторно вживає заходів до забезпечення цих дій;

• видаляє з місця події сторонніх осіб;

• через опитування працівників міліції та посадових осіб, що перебувають на місці події, а також очевидців отримує інформацію про подію, про те, які зміни внесено в обстановку від моменту перебігу події;

• опитує очевидців і потерпілих про обставини події;

• роз’яснює спеціалістам і понятим їхні права та обов’язки, у разі потреби попереджає понятих про нерозголошення ними відомостей, отриманих під час огляду місця події, а спеціаліста -про відповідальність за відмову або ухиляння від виконання обов’язків спеціаліста;

• дає додаткові завдання на проведення оперативно-розшу-кових заходів (у разі потреби); переслідування «по гарячих слідах», встановлення очевидців;

• вживає заходів для покращення умов огляду (забезпечує освітлення, обладнує місце для складання протоколу огляду тощо);

• якщо треба оглянути велику за площею територію, декількох приміщень, тоді до огляду можна залучити ще одного слідчого чи групи їх;

• визначає функції кожного учасника огляду.

Після закінчення підготовчого етапу розпочинається власне огляд місця події — його робочий (дослідницький) етап, який складається з двох стадій:

а) загальний огляд (статична стадія);

б) детальний огляд (динамічна стадія). Статична стадія має підстадії:

1. ознайомчо-орієнтаційну;

2. статично-оглядову (статичної стадії робочого етапу).

У ході ознайомчо-орієнтаційної підстадії статичного огляду слідчий:

• визначає межі огляду;

• визначає оптимальні методи огляду відповідно до ситуації;

• проводить орієнтовне та оглядове знімання.

На цій підстадії слідчий повинен насамперед зорієнтуватися на місці події.

Орієнтування проводиться за компасом, окрім того, доцільно «прив’язати» місце події до декількох постійних орієнтирів, що є на місці (кут будинку, телеграфний стовп, окремо стояче дерево) — тут визначаються напрям і відстань від місця події до двох орієнтирів.

Межі території, що підлягає оглядові, слідчий визначає поки що тільки наближено, орієнтовно, оскільки в подальшому, за ходом огляду вони можуть бути розширені.

Після цього вибирається позиція для виконання орієнтовного та оглядового знімання і виконується фотографування.

Важливо правильно визначити початковий пункт, із якого починатиметься огляд, а також обрати потрібні метод і спосіб здійснення огляду.

Є два методи огляду — суб’єктивний та об’єктивний.

Суб’єктивний полягає в тому, що слідчий оглядає лише ті об’єкти, які були па уявному шляху руху злочинця, яких він, можливо, торкався, лише ті ділянки території, де найбільш імовірно виявлення слідів і речових доказів.

іншими словами, суб’єктивний метод — це вибірковий огляд .місця події.

Об’єктивний метод полягає в тому, що місце події оглядається повністю, тобто провадиться суцільний огляд місця події.

Природно, що більш надійним і повним є об’єктивний метод огляду, однак в окремих випадках, коли огляд усієї площі місця події очевидно є недоцільним, можливим є суб’єктивний метод.

Якщо під час огляду застосовується об’єктивний метод, огляд виконується одним із трьох способів:

а) концентричним (від периферії до центра місця події, тобто слідчий рухається по спіралі, поступово звужуючи кола і наближаючись до центра);

б) ексцентричним (огляд проводиться від центра до периферії, тобто рух слідчого відбувається у напрямку розгортання спіралі);

в) фронтального огляду (коли вся територія, що підлягає оглядові, ділиться па умовні смуги (ділянки), ширина (розміри) яких забезпечують належний огляд усієї смуги (ділянки) людиною, що рухається або по осьовій лінії, або човником).

Вибір того чи іншого способу огляду місця події повністю залі /Міть під конкретних обстании події.

Якщо на місці події є об’єкт, де можна пиявити найбільшу кількість слідів (такими об’єктами можуть бути,,-наприклад, труп, зламаний сейф, з якого злочинці виймали речі тощо), він береться за центр місця події, а тому огляд починається з нього

i відбуватиметься ексцентричним способом.

Коли такого об’єкта не існує, місце події зазвичай оглядається концентричним способом — від периферії до геометричного центра.

Фронтальним способом оглядають видовжені у просторі або значні за площею ділянки місцевості.

І Ja практиці доволі часто має місце комбінація двох або навіть усіх трьох способів огляду.

Виконавши загальпо-ознайомче орієнтування на місце огляду та вибравши найбільш прийнятний для конкретної ситуації метод і спосіб огляду, слідчий переходить до подальшої підста-дії статичної стадії робочого етапу огляду, тобто починає працювати па місці події, оглядаючи об’єкти без їх переміщення, у статичному стані (статично-оглядова підстадія).

Слідчий вивчає та фіксує обстановку місця події, зовнішній вигляд і взаєморозміщення слідів та об’єктів, виконує вузлове і детальне фотознімання, складає необхідні креслення, плани та схеми, робить необхідні чорнові замітки для майбутнього протоколу огляду.

Після того як характер і розташування об’єктів досліджено

ii зафіксовано, розпочинається (друга стадія робочого етапу детальний огляд (динамічна стадія), під час якого:

• ретельно і детально оглядаються об’єкти, для чого вони можуть бути зрушені з місця, перекинуті, повернуті тощо;

• вживаються заходи до розшуку й виявлення на місці події та па окремих об’єктах слідів злочину та злочинця;

• вибір об’єктів зі слідами, виконується відокремлення частини об’єкта зі слідами у тих випадках, коли неможливо вилучити весь об’єкт або отримати копії зі слідів;

фіксує негативні ознаки (обставини), якщо такі є;

- перевіряє дані загального огляду;

- виконує вузлове та детальне фотознімання в динаміці тощо. 11а практиці різкої межі між статичною та динамічною стадіями (між загальним і детальним оглядом) зазвичай немає.

Можливе чергування цих стадій, тобто коли слідчий, виявивши певний об’єкт, фіксує його у статичному положенні,

/(стально досліджує його в динаміці, виконуючи відповідні записи, а потім знову повертається до загального огляду інших об’єктів.

Завершальний (підсумковий) етап огляду місця події охоплює подальші дії, пов’язані з фіксацією ходу і результатів викопаної слідчої дії, а саме:

• складання протоколу огляду та необхідних планів, схем, креслень;

• у разі потреби проводять дактилоскопування трупа, направлення його до моргу;

• упаковують об’єкти, вилучені з місця події;

• вживають заходи до збереження тих об’єктів, що мають доказове значення, яких неможливо або недоцільно вилучати з місця події;

• розгляд слідчим і вирішення ним питань, пов’язаних із заявами та клопотаннями, які надійшли від учасників огляду чи інших осіб щодо порядку проведення огляду та повноти точності фіксації його перебігу у протоколі огляду місця події тощо (до цього етапу огляду ми дещо нижче ще повернемося, а поки що зупинімося на тактичних прийомах огляду місця події залежно від можливих слідчих ситуацій).

В. Тактика огляду місця події: система прийомів

Тактика огляду у своїй основі має пізнавальну діяльність. Ця діяльність часто розглядається як своєрідна логіка огляду. До структури пізнавальної діяльності входять такі елементи:

1. речові ознаки злочину, що потрапляють у поле зору слідчого;

2. версії про механізм розслідуваної події;

3. уявна модель цієї події;

4) виведення наслідків із цієї моделі, тобто суджень про обставини і сліди, які повинні мати місце, якщо відтворена модель є правильною.

У реалізації цього механізму одну з основних ролей відіграє аналіз обстановки місця події та слідів, виявлених у зв’язку з подією злочину.

Виявлений у процесі огляду об’єкт спочатку аналізується під кутом зору його звичної у людському розумінні субстанції та призначення.

Після цього аналіз спрямовано на встановлення у знайденому об’єкті, сліді, речовому доказі (таких ознак), які свідчать про його використання в події злочину.

Цей етап аналізу дозволяє виявити зв’язки певного об’єкта

з подією злочину і цим установити коло обставин, що мають значення для здійснення пізнання у розслідуванні.

Під час уявного аналізу об’єктів, що проводиться у ході огляду місця події, використовуються елементи фактичного аналізу, зокрема таких його методів, як вимірювання, спостереження за допомоги науково-технічних засобів, порівняння.

Застосування лупи, світофільтрів, ультрафіолетових освітлювачів, запилювальних порошків до результатів, уявного аналізу в багатьох випадках додає деяку кількість виявлених ознак, правильне оцінювання яких багато в чому визначає можливість розгляду знайденого як речового доказу.

Інструментом, що здійснює логічний зв’язок знайденого з діями осіб, які брали участь у злочині, та іншими доказами, виступає причинно-наслідковий зв’язок, який відновлює, немов із мозаїчних фрагментів, картину події.

Якщо у цьому напрямі розглядати обставини події та складові об’єкти, пов’язані з подією злочину, то можна побачити, що всі вони є наслідками певних причин.

Аналіз таких наслідків і є підставою для уявного сходження до причини, що їх породила, а отже, й до встановлення шуканого.

У процесі огляду узагальнених результатів аналізу нам дає змогу нагромаджувати інформацію, синтезувати її за допомоги встановлення причинних зв’язків і служить основою для формування уявної моделі події.

Характер і обсяг доказової інформації обумовлюють повноту і обгрунтованість уявної моделі.

Кожна модель події має більший або менший ступінь правдоподібності, що обумовлено, з одного боку, наявною інформацією, а з іншого — колом обставин, які необхідно з’ясувати для встановлення об’єктивної істини щодо справи.

У тих випадках, коли обставини першої групи є чітко вираженими, обґрунтованість версії, що будується відносно події злочину, буде вагомішою, а її уявна модель — повнішою.

Місце події та його матеріальна обстановка є відображенням наслідків певного злочину.

Місце вчинення злочину — найбагатше джерело відомостей.

У більшості випадків розкриття злочинів цілком залежить від того, чи повною мірою використано це джерело.

Але таке джерело не завжди однаково відображає подію злочину.

Залежно від характеру відображення на місці події злочину можна уявити ситуації, коли подія злочину:

1 ) мас дійсне відображення;

2. не мас: повного відображення;

3. не знаходить свого явного (очевидного) відображення;

4. мас фальшиве відображення.

1. Коли подія злочину має дійсне відображення, у слідчого немає сумніву щодо характеру події та осіб, які причетні до неї. Достатній обсяг інформації дозволяє припустити дійсність події. Проте на першому стані розслідування (яким часто є огляд місця події) нерідко важко вирішити, які об’єкти треба оглядати.

2. Коли подія злочину не має повного відображення, завдання слідчого полягає у відновленні повної картини події, що сталася. Неповнота відображення може мати різний ступінь. Коли відображення настільки неповне, що не передає змін середовища, на основі яких можна судити про відображений об’єкт, то неповнота його є істотною. Виникнення неповного відображення пов’язано з такими моментами: а) у процесі вчинення злочину подія повністю не відобразилася на місці події; б) після вчинення злочину виникли зміни об’єктів огляду: слідів і речових доказів.

3. Коли подія злочину не знаходить свого явного відображення, можна передбачити, що: а) знищено дані на місці події (зміни в середовищі зникли, і акт їх вирізпення став неможливим; водночас знищення інформації на місці події (слідів і речових доказів) характеризується виникненням іншої інформації -слідів їх знищення); б) події в цьому місці не було.

4. Коли подія злочину має фальшиве відображення, виникає ситуація відображення не події злочину, а іншої події. Такі відображення мають місце за різних інсценувань. У цих випадках необхідно звернути увагу на негативні обставини, які несуть у собі інформацію не про злочин, чиїм відображенням вони нібито є, а про інсценування злочину.

Кожній з названих ситуацій огляду місця події відповідає найдоцільніша система тактичних прийомів: 1) за справжнього відображення, події злочину; 2) за неповного відображення події злочину; 3) за відсутності явного відображення події злочину; 4) за фальшивого відображення події злочину.

Тактичні прийоми системи мають достатньо загальний характер, їх подальша диференціація обумовлена типовими ознаками злочину та його індивідуальними особливостями. Огляд місця події мас: свою специфіку відповідно до різних видів злочинів, способів їх учинення та приховування.

Система тактичних прийомів за справжнього відображення їм .дії злочину охоплює: 1) зіставлення первинних даних і обстановки місця події з метою виявлення слідів на місці події; 3) моделювання події, яка сталася. Розгляньмо функціональне призначення і доцільність названих прийомів.

Слідчий має певну інформацію про характер події ще до початку огляду місця події з повідомлень про злочин, оперативних даних, показань окремих осіб та ін. У дуже рідкісних випадках слідчий, який виїзди ль па місце події, не має хоча б деякого уявлення про подію злочину. Це уявлення може бути уривчастим, неправильним, неточним, але воно існує. У ситуації справжнього відображення події злочину не повинні виникнути суперечності й невідповідності між первинними даними та обстановкою на місці події. Мета тактичного прийому, який полягає в їх зіставленні,- виявити якомога більше слідів злочину і речових доказів, визначити належність доказів.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає аналіз окремих слідів на місці події. Місце події є відображенням минулого, яке може бути пізнане як результат вивчення обстановки і речових доказів переважно раціональним способом. Треба аналізувати такі ознаки і властивості предметів і слідів: а) час виникнення їх па місці події (аналіз тимчасових зв’язків слідів); б) зв’язки об’єктів із цим чи іншим місцем (аналіз просторових зв’язків слідів); в) структуру предметів і слідів для вивчення їхньої групової належності; г) ідентифікаційні якості слідів із метою визначення можливості ототожнення об’єктів, що їх утворили; д) можливість виникнення слідів від одного або різних учасників розслідуваного злочину (потерпілого, обвинуваченого та ін.) або сторонніх осіб; е) зв’язки слідів між собою і розслідуваною подією, механізм її утворення; є) причини відсутності певних слідів і предметів, їхніх властивостей та ознак.

Аналіз окремих слідів па місці події є тим першим ступенем, який дозволяє встановити причинні зв’язки між ними. Сліди (предмети) перебувають у залежності один від одного. Виявлення одного сліду або його частин чи ознак слідів повинно спонукати до пошуку інших речей або слідів. Тому використання тактичного прийому, який полягає в аналізі окремих слідів на місці події, дозволяє: а) виявити ширше коло слідів (предметів), що мають стосунок до певного злочину; б) визначити залежності між ними; в) не брати до уваги сліди, які не стосуються події.

Наступним тактичним прийомом у системі є моделювання події. Кожна уявна модель учиненої події щодо розслідування будь-якої категорії злочинів має більший або менший ступінь імовірності. Уявне моделювання (відтворення) події дозволяє виявити нові факти і певні невідповідності. За дійсного відображення події злочину уявна модель повинна збігатися з інформацією, яку виявлено на місці події. Але якщо між ними виникають суперечності й невідповідності, то ситуація огляду первісно визначена невірно.

Викликає інтерес система тактичних прийомів за неповного відображення події злочину, яка передбачає таке: 1) аналіз окремих слідів (предметів), їхніх ознак, розташування; 2) використання уявної реконструкції окремих елементів події; 3) мо-де.і юваня з метою відтворення події, яка сталася; 4) зіставлення модельованої події та реальної картини місця події. Така система використовується в разі, коли на місці події виявлено окремі предмети чи сліди злочину і механізм події недостатньо виражен і їй.

Огляд місця події за неповного відображення події злочину необхідно розпочинати з аналізу окремих слідів (предметів), їхніх ознак, розташування. Цей тактичний прийом дозволяє визначити об’єкти, які мають значення для справи, встановити зв’язки між окремими слідами та їхнє можливе місце. Наведімо приклад. Дев’ятирічна І. не повернулася додому зі школи. її було знайдено мертвою в ямі на пустирі біля школи. Огляд місця події ускладнився тим, що ще до приїзду слідчого труп було перенесено до одного з приміщень школи. Під час огляду місця події слідчий проаналізував плями бурого кольору, схожі на кров. Такі плями було виявлено не тільки в ямі, а й на пустирі. Крім того, слідчий виявив на грунті ознаки волочіння трупа. Вивчення цих слідів, їх конфігурації та розташування дало можливість слідчому за 23 метри від ями знайти шпильку для волосся та портфель І. Отже, аналіз слідів сприяв дослідженню не тільки місця приховування трупа, а й місця, де було вчинено напад на жертву.

Неповнота події злочину викликає необхідність використовувати уявну реконструкцію його окремих елементів. Уявне ре-конструювання здійснюється на підставі відображень наявних образів, то виникають у слідчого як наслідок сприйняття певних об’єктів і (або) їх опису.

Уявна реконструкція можлива після ретельного аналізу окремих слідів на місці події. Вона надає широкі можливості висунути припущення щодо відсутніх елементів події, дозволяє відновити (уявно) її деталі, простежити зв’язки і залежності між наявністю (відсутністю) інших деталей. Так, оглядаючи торговельний кіоск, із якого було вчинено крадіжку, слідчий звернув увагу на те, що внутрішні стіни пофарбовані зеленою фарбою, яка брудниться. За допомоги уявної реконструкції слідчий припустив, що злочинець під час учинення крадіжки міг забруднитися фарбою і потім використати обгортковий папір для знищення її слідів. Огляд території біля кіоску дозволив виявити такий папір зі слідами зеленої фарби.

Важливим тактичним прийомом у цій системі виступає моделювання з метою відтворення події, що відбулася. Найбільший інтерес під кутом зору пізнавальної функції моделей, які відновлюються у процесі огляду місця події, викликає те, що їх виникнення і руйнування здійснюються мірою виявлення та оцінювання доказової інформації. За неповного відображення події злочину таке моделювання може стосуватися: а) частки події; б) її найбільш загальних рис; в) кількох передбачених моделей.

У ситуації неповного відображення події злочину існує необхідність у зіставленні побудованої моделі події та реальної картини місця події. Такий прийом виконує контрольну функцію, яка дозволяє встановити наявність невідповідностей і суперечностей між ними або підтвердити їх збіг.

Інша система тактичних прийомів використовується в тих випадках, коли подія злочину не знаходить свого явного відображення. Система тактичних прийомів при відсутності явного відображення події злочину передбачає таке: 1) зіставлення первинних даних з інформацією місця події; 2) залучення до участі в огляді осіб, які повідомили про злочин; 3) аналіз ознак знищення слідів; 4) аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з установленими фактами.

Відсутність явного відображення події злочину передбачає необхідність використання тактичного прийому, що полягає в зіставленні первинних даних з картиною місця події. Цей прийом дозволяє зіставити інформацію, що надходить від потерпілого чи іншої особи, з інформацією місця події. Таке зіставлення надає слідчому можливість припустити, міг чи об’єктивно не міг бути вчинений злочин у цьому місці, які сліди повинні були б залишитися, їх локалізація. У процесі зіставлення можуть бути встановлені й певні суперечності, неточності між описом місця потерпілим чи іншою особою і реальним місцем.

Дуже корисним може стати використання такого тактичного прийому системи, як залучення до участі в огляді осіб, які повіломи.їй про злочин. Вони можуть надати істотну допомогу слідчому у визначенні меж місця події, виявленні окремих слідів і предметів або ознак їх знищення.

Наступним тактичним прийомом у цій системі є аналіз ознак знищення слідів на місці події. Зміни зі слідами можуть відбуватись як наслідок впливу природних умов або дій злочинця. Злочинець іноді намагається «стерти» відображення події, змінює обстановку па місці злочину. У цьому разі відображається зміна слідів злочину на сліди їх знищення. Так, у справі про вбивство мало місце розчленування трупа на частини і спалення їх у печах. Під час огляду будинку у печі було знайдено обгорілі кістки людини. Вивчення слідів знищення дає можливість отримати інформацію про те, які сліди (предмети) було знищено, які способи використовував злочинець для їх знищення, які засоби застосовував, які додаткові сліди міг залишити у процесі цієї діяльності.

Система тактичних прийомів, що розглядається, передбачає використання і такого прийому, як аналіз іншої інформації місця події та її зіставлення з установленими фактами. Окремі деталі місця події, які не пов’язані безпосередньо з розслідуваною подією, могли вилинути на її механізм. Такі об’єкти зіставляються з уже встановленими фактами з метою визначення їх належності до справи.

Заслуговує па увагу використання системи тактичних прийомів за фальшивого відображення події злочину. Така система повинна бути спрямована на виявлення негативних обставин, що несуть у собі інформацію не про істинну подію, а про дані, які порушують природне співвідношення причини і слідства.-про інсценування злочину. Цю систему прийомів може бути запропоновано у вигляді зіставлення: 1) інформації місця події з традиційним, природним ходом події; 2) інформації місця події з типовими аналогами; 3) слідів (предметів) із довідковими даними; 4) слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою; 5) дацих місця події з доказами, точно встановленими у справі.

Фальшиве відображення події злочину може бути встановлено зіставленням інформації місця події з традиційним, природним ходом події. Ця традиційність, природність визначається уявленням слідчого про її закономірний розвиток і перебії. Так, із виявленням трупа, який висів у зашморгу на висоті, що перевищувала зріст потерпілого, слідчий висунув версію про самогубство. Потім уявив собі картину того, що трапилося: щоб покінчити життя самогубством у подібних умовах, потерпілому треба було прив’язати мотузку до гачка, надіти зашморг на шию. Тому він nominen був користуватися підставкою достатньої висоти, на якій мали залишитися сліди взуття потерпілого, а на підлозі — сліди від підставки. Відсутність підставки або слідів, обов’язкових у разі самогубства, суперечить висунутій версії, виступає щодо неї як негативна обставина.

Слідчий сприймає обстановку місця події як людина, яка володіє спеціальною підготовкою та навичками роботи у цій галузі. Професійні знання допомагають йому визначити докази, що повинні бути виявлені у цих обставинах, співвідносити їх з дійсністю та її особливостями. Можливість розкриття будь-якого інсценування обумовлено, по-перше, тим, що злочинець із суб’єктивних причин не може бездоганно інсценувати обстановку події, бо вій не має відповідних знань, у його розпорядженні не завжди є необхідні технічні засоби; по-друге, інсценування об’єктивно не може збігатися з картиною дійсної події. Різниця у змісті цих подій, механізмі утворення слідів, характерні дії учасників накладають певний відбиток на місце події.

Тактичний прийом зіставлення інформації місця події з природним ходом події дозволяє виявити негативні обставини, що суперечать йому. Так, за уявного порівняння наявної обстановки з належною остання завжди відрізняється неповнотою та абстрактністю. Тому, щоб успішно здійснювати таке порівняння, треба володіти певними, достатньо повними образами -уявленнями.

Важливе значення має тактичний прийом, який полягає в зіставленні інформації місця події з типовими аналогами. Використання аналогії забезпечує перенесення знань відносно одних фактів на інші факти, якщо між відомими і досліджуваними фактами є схожість.

Як типові аналоги можуть бути запропоновані: 1) типові ознаки певного виду злочину; 2) типові способи вчинення та приховування злочинів. У процесі зіставлення слідів, предметів, ознак із типовими аналогами можуть бути виявлені й такі фактичні дані (або їх відсутність), яких не повинно бути (або вони мають обов’язково бути). Ці негативні обставини виступатимуть своєрідними сигналами фальшивого відображення події злочину. Наприклад, до пожежної частини надійшло повідомлення про пожежу. Черговий пожежної частини на місці події виявив обгорілий труп жінки. Для проведення огляду місця події та трупа прибули слідчий прокуратури і судово-медичний експерт. Труп містився в кімнаті на підлозі біля столу, поблизу було виявлено праску, ввімкнену в електричну мережу. Кімната була сильно задимлена і закопчена. Картина події свідчила про те, що смерть потерпілої сталася від полум’я та чаду. Однак під час ретельного огляду трупа на шиї було виявлено два відбитки підковоподібної конфігурації; їх зіставлення з типовими аналогами (типовими ознаками у разі смерті від дії високої температури) дозволило віднести такі сліди до негативних обставин. Механізм утворення цих слідів випадав з послідовності дій, які характеризують цю подію. Судово-медичний експерт у висновку вказав, що смерть сталася внаслідок ураження електричним струмом, а два підковоподібні сліди на шиї є електро-мітками. Як підозрюваний був допитаний чоловік потерпілої, який зізнався у вчиненні вбивства і пояснив, що близько п’ятої години ранку він увімкнув електричний дріт в електромережу, підійшов до жінки, яка спала, і доторкнувся ним до її шиї. Потім він поклав труп у кімнаті на підлогу, ввімкнув праску в електромережу, зачинив двері і пішов на роботу, тобто інсценував смерть жінки від нещасного випадку.

У криміналістичній літературі запропоновано переліки типових ознак, що характеризують ті чи інші способи злочинів. Так, стосовно розслідування вбивств є ознаки, які характеризують повішення, удавлення руками, удавлення зашморгом та ін. Такі ознаки можуть бути використані в огляді місця події як типові аналоги.

Як тактичний прийом у цій системі ефективним є зіставлення слідів (предметів), виявлених у процесі огляду місця події, з довідковими даними, що є типовим описом слідів, їхньої форми, локалізації. До довідкових даних можуть бути віднесені й типові сліди, які свідчать про інсценування злочину. Зокрема, до таких даних можуть бути віднесені: а) наявність трупних плям, що суперечать позі трупа (трупні плями на спині трупа, який лежить обличчям додолу); б) дві (чи більше) странгуляційні борозни за наявності одинарної петлі; в) наявність замкненої странгуляційної борозни; г) наявність слідів крові з рота чи носа або з інших частин тіла, які розміщуються нетипово стосовно пози трупа (наприклад, слід крові з рота і вуха трупа, який висить у зашморгу); д) відсутність на руці трупа бризок крові, які мусять потрапити на неї в разі пострілу в голову з пістолета з близької відстані, самогубства, та ін.

Фальшиве відображення події може бути встановлено зіставленням слідів (предметів), виявлених на місці події, між собою. Таке зіставлення дозволяє виявити відсутність причинних зв’язків між окремими слідами. Вивчення слідів на місці події сприяє виявленню й таких слідів, що суперечать іншим.

Як тактичний прийом системи використовують також зіставлення даних місця події з доказами, точно встановленими у справі. У процесі огляду місця події слідчий має певну інформацію про характер події, а іноді й докази, що підтверджують ті чи інші факти. Тому зіставлення інформації місця події з доказами, точно встановленими у справі, дає змогу виявити невідповідності між ними і підтверджує штучний характер тих чи інших слідів.