3. Загальна характеристика техніко-криміналістичного дослідження документів (техніко-криміналістичної документалістики)

Під час техніко-криміналістичного дослідження письмових документів вирішуються дві групи завдань:

• ідентифікаційні;

• діагностичні.

До пеідентифікаційних відносять:

- встановлення відносної та абсолютної давності виконання документа;

• встановлення місця виготовлення документа;

• встановлення спільного походження різних документів;

• визначення умов зберігання документів;

• встановлення факту і способу підроблення або видозмінення документа;

• відновлення пошкодженого тексту документа або самого матеріалу документа;

• підсилення слабковидимих, виявлення невидимих і прихованих записів, а також закреслених, залитих, заклеєних, пошкоджених або спалених документів;

• установлення матеріалів письма або друку (наприклад, чи виконано запис пастою, що є в конкретному стрижні ручки);

- встановлення способу виготовлення документа;

- встановлення способу виконання в документі окремих його реквізитів тощо.

До ідентифікаційних завдань можна віднести:

• ідентифікація цілого документа за його частинами;

• ідентифікація штампів, печаток за їх відсотками;

• ідентифікація друкарської машинки за текстом;

• ідентифікація виконавця машинописного тексту;

• встановлення конкретних друкарських апаратів і засобів виконання всього документа або певні його реквізити;

• встановлення групової належності матеріалу, яким зроблено запис (марки олівця, джерела походження паперу, інших матеріалів написаного)та ін.

Отже, техніко-криміналістичне дослідження документів проводиться з метою встановлення:

• справжності документів,

• установлення часу, способу і засобів їх виготовлення;

- виявлення ознак повного або часткового підроблення документів;

- невидимих і слабко видимих записів;

- відновлення змісту пошкоджених, спалених документів тощо.

Безпосередніми об’єктами техніко-криміналістичного дослідження документів є:

- рукописні тексти і машинописні тексти; -документи, виготовлені поліграфічним способом, їхні

фрагменти, зокрема: бланки документів, цінні папери, грошові білети тощо;

• знаряддя письма: олівці, кулькові ручки, ручки-пера, фломастери тощо, друкарські машинки, принтери; печатки, штампи;

• матеріали документів (папір, картон тощо; чорнила, друкарська і штемпельна фарба; стрічки для друкарських машинок, картриджі для принтерів, копіювальний папір; клеї; покрівельні палітурні матеріали тощо);

• засоби для підроблення документів: витравлювальні, змивальні матеріали та ін.

4. Установлення наявності та способів матеріального підроблення документів

Відомі три види кримінального підроблення документів:

• Повне підроблення.

• Часткове підроблення.

• Виготовлення документа довільної форми.

Повне підроблення документів полягає в цілісному виготовленні у злочинних цілях усіх складових частин документа (бланка) і реквізитів (підпису, печатки, штампа тощо) тобто від початку і до кінця, з підробленням їх під справжній зразок, по-іншому — виготовлення фальшивого документа, який повністю імітує справжній.

Як бачимо, повне підроблення передбачає і виготовлення матеріального носія, і виконання на ньому змісту певного документа.

Повному підробленню піддаються найчастіше документи, що виготовляються на чистих аркушах паперу (довідки, свідоцтва, атестати, дипломи, посвідчення).

Рідше повністю підробляють документи, що виготовляються друкарським способом, оскільки зімітувати захисні властивості таких документів майже неможливо.

Повністю підробляючи документи, злочинці використовують зразки справжнього документа.

Однак, оскільки абсолютно точне підроблення не є можливим, підроблені документи так чи інакше набувають відмінних ознак, за якими розпізнають підроблення.

Ознаки повного підроблення встановлюють порівняльним дослідженням документів і справжнього зразка.

Наявність цих ознак залежить від якості виготовлення і застосованих засобів поліграфії.

Для цього призначають відповідний вид експертизи або слідчий здійснює огляд — попереднє дослідження за участю фахівця. Хоча, щоб фахово засвідчити факт підробки, все одно потрібен висновок експерта.

Часткова підробка — це внесення у справжній документ певних окремих змін шляхом:

• підчищення;

• хімічного витравлювання;

• змивання;

• дописування, вставляння, додруковування або виправлення тексту, окремих букв, цифр, слів;

• заміни частин документа (фотографій, аркушів чи листів у багатосторінкових документах);

- підроблення підписів, відтисків печаток і штампів тощо. Будь-яку зміну, іцо вноситься в документ, злочинець намагається зробити непомітною, замаскувати під загальне тло.

Тому знання ознак підроблення і способів їх виявлення має принципове значення.

Підчищення — механічне видалення штрихів, літер, знаків, слів тексту реквізитних позначень тощо способом відділення часток матеріального носія відображеної в документі інформації.

Засоби підчищення: загострені тверді предмети (бритва, лезо пожа, голка, мікроскальпсль), гумка, порошок пемзи тощо.

Ознаки підчищення:

- порушення структури поверхневого шару паперу (кострубатість, ворсистість волокон, втрата глянцю й проклейки);

- па місці підчищення шар носія стає тоншим;

• порушуються захисна сітка, графлення штрихів та букв тощо;

• розплив і поглиблене проникнення чорнила нового тексту в товщину паперу (носія);

• залишки штрихів первинного тексту;

• барвник у нових графічних елементах замітно люмінесціює;

- наявність трас від предмета, яким полірували місце підчищення.

Способи виявлення підчищення:

• порушення структури поверхні носія — легко виявляється мікроскопом, лупою під нахиленим струменем світла;

• порушення мікроструктури речовини штрихів, деформацію ліній захисної сітки — за допомоги лупи, збільшувальних приладів;

• утоншення, прохудіння паперу — на просвіт, тобто оглянути документ у проникному світлі (у місці підчищення буде пляма світла);

• для виявлення і відновлення підчищених записів: контрасне знімання, фотографування в ультрафіолетовому або інфрачервоному промінні, використання методу дифузор-копіювання, люмінесценції, фотографування документа з використанням світлофільтрів тощо.

Витравлення — вплив на графічні реквізити документа хімічними реактивами, внаслідок чого між барвником і окислювачем відбувається хімічна реакція, результат — обезбарвлення або розчинення і змивання барвника.

Витравлюючи речовини, використовують кислоти, луги, окислювачі, які вступають у реакцію з речовиною, що формує знак.

Витравлювання, як і підчищення, здійснюють по площі, наносячи травильний розчин на весь текст або тільки впливаючи на штрихи тексту, наприклад, пером (кваліфіковане витравлення).

Ознаки витравлювання:

• порушення проклейки паперу, що викликає її пористість, гігроскопічність, появу матової поверхні;

• має місце зміна кольору паперу в місцях витравлювання -пожовтіння;

• папір стає ламким, через що на ньому утворюються тріщини,

• спостерігається обезбарвлення записів, виконаних на сусідніх із місцем витравлювання ділянках;

• наявні залишки слабковидимих штрихів первинних записів;

• з огляданням документа в ультрафіолетових променях спостерігається відмінність у люмінесценції підданого витравлюванню місця тексту з іншою поверхнею.

Засоби виявлення:

- огляд при боковому освітленні, спостереження крізь лупу чи мікроскоп;

- контрастність різних ділянок — світлофільтрами;

• у вигляді люмінесціюючих плям сліди витравлювання спостерігаються у променях ультрафіолетової лампи (ОЛД-41, УК1, «Таран», УФО-4А, «Фотон»);

• зніманням на кольоровому матеріалі, контрастним чи інфрачервоно-люмінісцентним зніманням.

Змивання — видалення тексту розчинниками (спиртом, водою, ацетоном, скипидаром тощо), а також речовинами комбінованої дії, приміром, СМЗ (синтетичними миючими засобами).

Ознаки:

- па поверхні паперу документа залишаються розливи барвника у вигляді плям з кольоровим відтінком по краях.

Далі з’ясуємо такі питання:

• Способи підроблення — підчищення, витравлення, змивання, дописування, додруковування, виправлення, заміна частин документа, заміна частин тексту документа.

• Види та ознаки підроблення підписів і способи його виявлення.

• Види та ознаки підроблення відтисків печаток і штампів.

• Техніко-криміналістичне дослідження машинописних, комп’ютерних текстів і поліграфічної продукції.

• Особливості техніко-криміналістичного встановлення початкового (первинного) вигляду і змісту видозміненого документа, а також дослідження матеріалів документів, засобів письма та паперових грошей і цінних паперів.

• Окрім цього, бажано бути обізнаним із можливостями різновидів техніко-криміналістичних експертиз письмових документів.

Додруковування — часткові зміни в документах у спосіб до-лучеппя нових слів, знаків або частин машинописного тексту, з метою зміни змісту або реквізитів документа.

Вони невеликі за обсягом, але здатні суттєво змінити викладені в документі відомості.

Частіше за все додруковуванням слів, букв, цифр, а подеколи окремих штрихів досягають злочинних змін суми у відомостях, накладних квитанціях, змінюють дати оформлення документів, прізвища його власника тощо.

Основні ознаки додруковування:

• незбіг горизонтальності розташування друкованих знаків у рядку;

• відмінності розміру та малюнка однойменних друкованих знаків, відмінність у кольорі барвника стрічки;

• відмінність у дефектах шрифту й механізму, якщо додруковування виконувалося на іншій друкарській машинці;

• відмінна (інша) люмінесценція знаків у додрукованих і справжніх реквізитах під час огляду в ультрафіолетовому промінні.

Під час перевірки того, чи мало місце додруковування на тій самій машинці, якою було надруковано первинний текст, визначають, чи збігаються лінії рядків основного і додрукованого текстів, чи однаковою є інтенсивність барвника у штрихах та деякі інші ознаки.

Виправлення тексту — часткові зміни в документах через безпосереднє внесення змін або заміну одних знаків іншими, тобто тут відсутнє попереднє підготування у вигляді підчищень, витравлювань або змивання старого тексту чи знаків.

Основні ознаки виправлень:

- подвоєння, потовщення штрихів; наявність зайвих елементів, що залишилися від попереднього знаку.

Інколи ці зайві знаки підчищаються після виконання виправлення, внаслідок чого проглядаються ще й ознаки підчищення чи інших видів підроблення.

Виправлення за аналогією з дописками, додруковуванням виявляються за допомоги оптичних збільшувальних приладів, світлофільтрів, інфрачервоних та ультрафіолетових випромінювачів, через дослідження хімічного складу барвників методами спектроаналізу та хроматографії тощо.

Заміна частин документа (фотографій, листів у багатосторінкових документах) є характерною для підроблення документів, що посвідчують особу.

Переклеювання фотографій — часткове підроблення, що викопується в паспортах, службових посвідченнях, посвідченнях водіїв, тобто в документах, виконаних на спеціальних бланках, що мають друкарський текст, захисні сітки, розліновання, асюре тощо, з метою використання підробленого документа у своїх цілях.

Технічно переклеювання може бути виконане різними способами: е.

• повне переклеювання іншої фотографії, яка раніше ніде ще не використовувалась;

• повне переклеювання фотографії, що вже була на іншому документі, а отже, з намаганням використати залишки старого відтиску;

• монтаж фотографії з відтиском печаті, підклеюючи до неї нову фотографію зі зрізаним кутом;

- відокремленням емульсійного шару на справжній фотографії з подальшим доклеюванням або фотографії з основою чи без неї.

У більшості випадків переклеювання фотографії має місце домальовування, натискування, проставлення недостаючих частин відтисків печаток.

Основні ознаки переклеювання:

• відшаровування поверхневого шару паперу на кутах фотографії;

• наявність двох різних за складом клеїв під фотографією і навколо неї;

• незбігання за змістом, розміром і малюнком букв тексту відтиску печатки на фотографії та папері документа;

• відсутність розриву у відтиску печатки на куті фотографії та сторінці в місці наклеювання;

• невідповідності в розташуванні фотографії на місці наклеювання;

• нестандартні розміри, масштаб, деталі зображення;

• сліди дорисовок відтиску печатки на фотографії та на підкладці документа;

• сліди дорисовок на самій фотографії;

• пошкодження розліновання, ліній графлення, захисної сітки, що є наслідком відклеювання справжньої фотографії;

• наявність на тильнім боці фотографії волокон і шматків паперу з іншого документа, іншого клею тощо.

Способи виявлення: дослідження з мікроскопом, на просвіт і в ультрафіолетовому промінні.

Заміна частин (листів) у багатосторінкових документах (паспорт, трудова книжка тощо).

Ознаки заміни (листів, сторінок):

• відмінності в нумерації (незбіг) сторінок, серії, номерів (у паспортах);

• різний ступінь забруднення, невідповідність кольору на різних сторінках;

• порушення цілісності в місцях кріплення сторінок;

• невідповідність видів і способів друку в текстових фрагментах;

• різна величина листів,

• різна люмінесценція паперу, наявність зайвих слідів проколів від скріпок,

• сліди перероблення нумерації сторінок дорисовуванням, підклеюванням та ін.

Є випадки виготовлення документа монтажем із декількох частин різних документів, особливо під час підроблення старовинних або архівних документів.

У такому випадку відмінності можуть бути виявлені дослідженням паперу, речовини штрихів тексту, почерку, яким викопано текст у всіх частинах документа.

Заміна частин тексту — близька до заміни листів, але використовується в підробленні комп’ютерних документів, магнітних носіях запису звуковідеосигиалів.

Такі документи вивчає слідчий лише за участі фахівця (під час попереднього дослідження) або призначає відповідну експертизу.

Підроблення підписів

Підпис є важливим реквізитом документа, оскільки надає йому юридичної сили.

Підроблювач підпису передовсім намагається передати зовнішню схожість підроблюваного підпису з підписом-оригіналом.

Досягається це різними способами:

• Графічне підроблення — повторенням по нам’яті почерку і підпису особи, від імені якої виконується підпис, тобто змальовування з пам’яті.

• Технічне підроблення, тобто за допомоги певних технічних засобів, які передбачають попереднє підготовлення, використання спеціальних пристосувань тощо.

Розрізняють такі види технічного підроблення підписів:

- попереднє змальовування підпису з оригіналу, з подальшим обведенням заготовки;

• копіювання підпису через копіювальний папір;

• перемальовування на просвіт (через скло);

• передавлювання;

- за допомоги матеріалів, що мають копіювальні властивості (вологе копіювання);

• фотомеханічне копіювання;

• електрографічне;

• інші.

Технологія підроблення підписів:

- підроблення підпису з використанням копіювального паперу: справжній документ із підписом накладають на підроблюваний, а між ними поміщають копіювальний папір.

Підпис на підробці обводиться олівцем, чорнилами або пастою кулькової чи іншої ручки (залежно від барвника, яким викопано справжній підпис).

Якщо підпис підроблюється на копіях документів (немовби під копірку), то скопійований підпис не обводиться;

• підроблення підпису з перемальовуванням на просвіт: підроблюваний документ накладається на справжній, а потім підпис перемальовується олівцем або зразу чорнилами, пастою тощо;

• підроблення підпису передавлюванням: справжній підпис передавлюється на підроблений документ у спосіб обведення по ньому із сильним натиском певним гострим предметом без пошкодження структури предмета.

Потім контурне зображення підпису у вигляді вдавлених штрихів обводиться барвником;

- вологе копіювання: грунтується на безпосередньому перенесенні барвника справжнього підпису на підробний документ.

Для цього злочинці використовують певний зволожений (липкий) матеріал, якого притискають до документа зі справжнім підписом, а потім це дзеркальне зображення копіюють на підроблюваний документ.

Копіювальними речовинами можуть бути: емульсійний шар фотопаперу, білок звареного вкруту яйця тощо;

- фотомеханічний спосіб: полягає у виготовленні цинкографського кліше форми високого друку, призначеної для поліграфічного відтворення ілюстрацій. Виготовляють із цинку, міді, латуні, дерева, пластмас; воно відповідає підпису-оригіналу.

Із цього твердого кліше може бути виготовлено каучукове тощо (взагалі такі кліше з копіями підпису називають факсиміле);

- електрографічний спосіб (електромагнітний спосіб друкування) — це за суттю принцип найпростіших видів ксерокопіювання.

Основні загальні ознаки технічного підроблення підписів:

• повільність рухів, що полягає у характерних неприродних викривленнях, згинах і тупих закінченнях штрихів; необумовлених (невиправданих) зупинках пишучого приладу; подвоєннях деяких елементів; підмальовуваннях; наявності штрихів чорного копіювального паперу; попередньої олівцевої підготовки підроблення підпису на просвіт; вдавлених штрихів, не покритих барвником;

• розпливи штрихів, нечіткість країв, блідність барвника, наявність забруднень і залишків сторонньої речовини (особливо в разі, коли для відтворення підпису використовується подвійне перекопіювання за допомоги плоского кліше);

• для підробок, отриманих фотографічним способом, є характерним: повне відтворення мікроструктури штрихів металічного кліше;

• для електрографічної підробки: краї штрихів нерівні, навколо них спостерігається тло у вигляді цяток того ж кольору, що й штрихи підпису, відсутність рельєфності штрихів, яка обов’язково є на оригіналі від вдавлень на папір пишучого приладу.

Засоби виявлення ознак підробки: мікроскопи, електронно-оптичні перетворювачі, світлофільтри, спостереження у боковому світлі.

Вологе копіювання — ультрафіолетове випромінювання.

Ознаки графічного підроблення підписів, тобто змальовування з пам’яті більше підходять до ознак почерку, а тому є предметом почеркознавства, а не техніко-криміналістичної до-кументалістики.

Підроблення відтисків печаток і штампів

Документ свідчить про факти щодо розслідуваної події та про причетність до неї завдяки своїй формі, матеріалу, способу відображення містимо! в ньому інформації та її змістом, а також спеціальними посвідчувальними підписами і знаками — відбитками печаток і штампів.

Печатка — це прилад із рельєфним зображенням знаків, інструмент для нанесення слідів (позначок) на матеріальних об’єктах.

Відображення печатки на документі називається відбитком (відтиском).

Печатки поділяються на:

• гербові;

• прості.

Гербові мають у центрі малюнок герба держави, а по колу -назву відомства та установи, якій належить печатка.

Прості містять лише назву відомства, установи, приватної фірми тощо, а також певний рисунок, номер, текст, що свідчить про призначення печаток («для пакетів», «склад № 1» тощо).

За формою зовнішнього вигляду печатки бувають:

• круглими,

• овальними,

• трикутними,

• багатокутними,

• іншої форми.

Чотирикутні та прямокутні печатки називають штампами, їх відбитки розміщують у лівому верхньому куті документа.

Штампи не мають рисунка герба.

За цільовим призначенням і матеріалом виготовлення печатки поділяються на:

• каучукові,

• гумові,

• синтетичні,

• металеві.

Перші три види застосовують для нанесення забарвлених плоских відбитків.

Металеві — для нанесення як забарвлених, так і рельєфних відбитків, що формуються матеріалом документа.

Рельєфні відбитки наносяться на паспорт, важливі юридичні документи, грамоти — у вигляді зліпків печаток, що прикріплюються до документів, свинцевих і поліетиленових пломб, які навішуються на сховища тощо.

Металеві печатки, що застосовуються для нанесення забарвлених (не рельєфних) плоских відбитків, називаються нумераторами.

Неметалеві печатки для нанесення відбитків — кліше.

Відбитки, нанесені печатками фабричного виготовлення, мають ознаки, знання яких дає змогу встановлювати підроблені відбитки.

Це такі ознаки:

• геометричні форми ліній рамок (коло, овал, трикутник);

• лінії рамок мають однакову товщину;

• літери відбитка відповідають стандарту друкарського шрифту; штрихи літер прямі, овали не заокруглені, є відсічки;

• контури літер — рівні, а їх відбиток не має розпливу барвника;

• вертикальне розташування літер є суворо перпендикулярним по лінії рядка;

• радіальний нахил — однаковий, тобто осі літер відбитка перетинаються в однім пункті — центрі круга;

• інтервали між літерами і рядками є однаковими;

• зміст відбитка мусить указувати на власника печатки, не мати помилок, суперечностей тощо.

Основні способи підроблення печаток і штампів:

• рисування (малювання) відбитка печатки (штампа) на документі;

• копіювання справжнього відбитка на підробний документ (вологе або через копіювальний папір);

- отримання відбитка за допомоги підробленого кліше.

Є декілька способів виготовлення підробних кліше:

• вирізуванням (із цупких матеріалів);

• гравіруванням, набором, витравлюванням;

• фотомеханічним способом,

• за допомогою друкарських шрифтів тощо;

• отримання відбитка за допомоги сторонніх предметів, які зовні схожі з печатками (штампами), але мають інше призначення (значки, монети тощо);

• монтажем букв і цифр;

• із справжніх печаток;

• ксероксами.

Рисування відбитка печатки на документах застосовується не часто, переважно в разі переклеювання фотознімка на паспорті, правах водія, військовому квитку тощо.

Ознаки:

• дорисовуючи печатки, злочинець намагається правильно виконати коло рамки, тому іноді на документі можна побачити ямку (прокол) від голки ніжки циркуля;

• літери не мають відповідного радіального нахилу, інтервали між ними не однакові, а форма не відповідає друкарському шрифту;

• наявність нерівномірного розподілу барвника у штрихах відбитка;

• різна конфігурація тих самих знаків;

• злами штрихів і нерівномірності за шириною;

• мають місце спотворення малюнка окремих букв та їхніх елементів, подвоєння деяких штрихів;

• характерною є нерадіальність розміщення знаків у тексті, виконаному по колу круглої печатки.

Рельєфні відбитки на вклеєному знімку наносять тисненням шариковою (кульковою) ручкою, іноді голкою — тож під час дослідження будуть спостерігатися відповідні ознаки такого підроблення.

Копіювання:

- через копіювальний папір із подальшим обведенням штрихів барвником. Спостерігаються залишки барвника копіювального паперу;

- вологе копіювання — з використанням проміжного кліше, коли використовують зволожений фотопапір, липку стрічку тощо.

Перекопійований відбиток характеризується слабким забарвленням, розпливами і нечіткими краями перекопійованих штрихів.

Окрім цього, в місці контакту зволоженого кліше з папером документа можуть спостерігатися мікрочастинки матеріалу проміжного кліше та зміни люмінесценції паперу в ультрафіолетовому промінні; візуально будуть спостерігатися відмінна матовість і забрудненість.

Отримання відбитку за допомоги підробленого кліше:

• ознаки підроблення відбитків, нанесених із вирізаних кліше (гуми, лінолеуму, дерева): літери не мають стандартної форми, штрихи — нерівні, засічки — відсутні, овали — кутасті, а з’єднувальні штрихи — перерізані;

• за використання набірних кліше: літери відповідають друкарському шрифту, але їх вертикальне розташування, інтервали, лінія рядка можуть бути зміненими;

• у круглих відбитках радіальний нахил літер є різним, а лінії -осі не мають єдиної точки перетинання (переважно у центрі);

• оглядаючи відбитки печаток, треба звертати увагу на розподіл барвника у штрихах літер: якщо відбиток нанесено з каучукового (синтетичного) кліше, то барвник (мастика) розподіляється по полю штриха рівномірно, краї штрихів рівні та не розпливчаті; якщо відбиток — від металевого кліше, то барвник витискається з-під площин літери і по краю штриха виникають розпливи з чіткими краями барвника, особливо коли відбиток наносять із достатньою силою, наприклад, поштовим штемпелем (тут можна бачити сліди тиснення, які мають ідентифікаційне значення на мікрорівні).

Характерними є також відсутність пробільного матеріалу, нерівні рядкові лінії, граматичні (подеколи) помилки, порушення правил друкарського набору.

За суттю ці ж ознаки притаманні підробленим відбиткам, виконаним з інших видів підроблених кліше.

Одним із способів підроблення відбитків печаток є виготовлення печаток або штампів монтажем букв і цифр, вирізаних із справжніх печаток чи штампів, що вже не експлуатують (виявляють їх порівнянням зі справжнім відбитком за особливостями шрифту, розташуваннями окремих знаків і рядків між собою).

Інколи використовують справжні печатки або штампи іншої організації, але маскують їхній зміст легким прокручуванням (поворотом) печатки в момент її контакту з папером, внаслідок чого відбиток виходить розпливчастим (зтертим).

Якщо відбиток перенесено на документ за допомоги ксероко-піювального апарата або скануванням, із використанням комп’ютера і подальшим роздруковуванням на принтері, то зі збільшенням цього зображення спостерігається наявність багатьох цяток-бруднячків, елементи зображення складаються із крупинок порошку, які осипаються під час перегинань паперу (лазерний принтер) або розпливаються під час потрапляння вологи (струнні принтери), причому лінії мають ступінчастий рельєф.