5. Сліди знарядь зламу, інструментів і трасологічних засобів. Їх класифікація

Знаряддя зламу, інструменти та сліди їх застосування під час вчинення злочинів є об’єктом вивчення трасології поряд з іншими слідами вчинення злочинів, що досліджуються механо-скопією — підрозділом трасології.

Окрім знарядь зламу та інструментів, до знарядь злочину відносять:

• зброю (вогнепальну, холодну);

• джерела підвищеної небезпеки (транспортні засоби, механізми, обладнання виробничого й побутового призначення);

• фізичні явища (електричний струм, випромінювання, сильнодіючі та отруйні речовини);

• сили та явища природи (землетрус, вогонь, вода). Трасологією вивчаються лише знаряддя зламу, інструменти,

зброя, грасологіч пі "засоби, предмети.

Злам (злочинний) — проникнення зі злочинною метою у закрите приміщення способом повного або часткового пошкодження запирального пристрою чи інших перепон, а також відкривання замків за допомоги підбору ключа або відмички.

Знаряддя зламу — спеціально виготовлені, перероблені та пристосовані для умисного застосування у вчиненні злочинів засоби.

Інструменти зламу — певні побутові та виробничі пристрої, що використовуються для зламу чи для вчинення злочину іншим способом, але тоді вони будуть як засоби злочину, а не зламу.

Отже, засоби зламу, що їх використовують для зламу перепон або для відкривання замків, можна поділити па:

• спеціально виготовлені або пристосовані для вчинення злочинів знаряддя: «віститі», «фомка», «балерина», «гусяча ніжка», відмичка тощо;

• звичайні інструменти, предмети, пристрої, що мають за-гальнотехнічне призначення, використовуються у повсякденному житті (дрель, сокира, долітце, пила, викрутка, зубило, ло-мик-цвяховиймач, пристрої для різання металу, зварювальні апарати, гайкові ключі);

• предмети, що випадково опинилися на місці злочину (смуги заліза, арматури та інші металічні прути, відрізки металевих труб, камінь тощо).

Об’єкти зламу: двері, вікна, ґратки, замки, пломби, сейфи, шафи, стелі, стіни, підлога тощо.

Окрім цього, всі засоби зламу, незалежно від того, до якої з названих трьох категорій вони належать, можна поділяти ще за способом їх впливу па:

• механічні;

• термічні, хімічні.

До механічних відносять: ніж, ножиці, склорізи, кусачки тощо, довбальні (сокира, зубило, долото, лом та ін.), ті, що пиляють (напилки, пили), свердлильні (свердла); до термічних, хімічних — газо- та електроапарати для різки і зварювання металу.

Від застосування знарядь та інструментів на зламаних перепонах чи запиральних пристроях частіше за все виявляють:

• сліди-відображепня;

• сліди-речовини (мікроскопічні стружки, ошурки, часточки розрублсної поверхні тощо);

• сліди-прсдмети (відламки, частини перепон, запиральних пристроїв, знарядь та інструментів).

За характером впливу знарядь та інструментів на різні перепони утворюються:

• поверхневі сліди;

• об’ємні сліди.

За характером механічної дії об’єктів слідоутворення:

- статичні;

- динамічні, які за кількістю і локалізацією:

а) одиночні (шило, кінчик ножа, відмички);

б) лінійні (лезо, викрутка, склоріз);

в) площинні (площина леза, ножа).

Поверхневі сліди під час зламу трапляються зрідка і утворюються за рахунок нашарування на слідоутворювальну поверхню різних речовин (фарби, іржі тощо), що були на знарядді зламу.

Крім слідів нашарування, утворюються сліди відшарування, що виникають від контакту знаряддя зламу з поверхнею об’єкта, на якому є певна речовина.

Типовими слідами — відображеннями знарядь та інструментів є об’ємні сліди, які поділяються на:

- сліди віджиму і удару, що утворюються натиском, ударом знаряддя зламу по поверхні перепони (відтиски, ум’ятини, наскрізні пробоїни).

У цих слідах відображаються форма і розмір, а також деталі контактної поверхні знаряддя зламу у вигляді різного виду недоліків; виступів, зазубрин тощо;

- сліди ковзання (тертя або свердління) — утворюються від ріжучої частини інструмента.

Особливості ріжучої частини крайки (зазубрини, задирки, виступи) у слідів розрізу відображаються з обох сторін розрізаного об’єкта.

За зовнішнім виглядом рельєфу слід розрізу схожий на слід тертя.

Залежно від виду ріжучого інструмента сліди різання поділяються на:

• сліди звичайного різання (зрізи), що виникають від інструмента з одним лезом (ножа, сокири, долітця);

• сліди зустрічного розрізу, що утворюються інструментами з двома ріжучими частинами (ножицями, кліщами, кусачками, бокорізами);

• сліди розрізу з відокремленням відщепу або стружки (ошурків) — сліди стругання або тесання;

• сліди розрізу з відокремленням часточок (ошурок), тобто сліди пиляння або свердління.

Особливості деяких видів свердел можуть відобразитися на дні сліду і на ошурках чи стружці (у вигляді концентричних валиків чи борозен).

Від дії засобів зламу термічної (хімічної) дії утворюються відповідні сліди термічного і хімічного впливу (наприклад, дверці металевого сховища можуть бути зламані з використанням апарату для газокисневого різання або електрозварювання).

Про застосування газоелектророзрізки свідчать оплавлення країв ділянок або наявність краплин оплавленого металу.

Залежно від місця виявлення сліди знарядь зламу та інструментів можуть класифікуватися на:

• ті, які утворилися на запиральних пристроях;

• ті, що утворилися на різноманітних перепонах.

Зап пральні пристрої поділяються на: замки-пристрої, що замикаються за допомоги ключа і мають певний ступінь секретності; на запиральні пристрої, пристосовання.

Замки класифікуються за:

1. призначенням об’єкта;

2. способом зчеплення з об’єктом;

3. конструкцією запирального механізму і кількістю секретів. Перші — поділяються на:

• дверні;

• гаражні;

• сейфові. Другі — на:

• навісні (з відкриванням від’єднуються від об’єкта);

• врізні; напівврізні (накладні). Треті — поділяються на:

• пружинні (ригель у певному положенні утримується за допомоги пружини);

• сувальдні (ригель у певному положенні утримується су-

вальдою);

• рейкові (переміщення рейкового ригеля з повертальною пружиною і розташованими на ньому пазами й проміжками різної ширини здійснюється за допомоги відповідної комбінації пазів і проміжків на стержні ключа);

• циліндрові (переміщення ригеля відбувається поворотом циліндра, вставленого в нерухомий патрон);

• кодові (для відмикання замків треба набрати відповідний код);

• гвинтові (функцію ригеля виконує гвинт, який під час відмикання угвинчується в отвір короба);

• магнітні (відмикаються за допомоги ключа з магнітним шифром).

Залежно від складності запирального механізму замки поділяються на:

- прості пружинні, деякі сувальдні (меблеві), циліндрові (абонементних поштових скриньок), кількість варіантів ключа у межах сотні;

• середньої складності: більшість сувальдних (дверних), деякі циліндрові, магнітні, кількість варіантів ключа перевищує 100 і досягає декількох тисяч;

• складні: спеціальні сувальдні, більшість циліндрових, кодові; кількість варіантів ключа — декілька тисяч;

• особливо складні: в основному циліндрові з дисковим запиральним механізмом, деякі циліндрові зі штифтами в циліндрі.

Запиральиі пристрої пристосування поділяються:

• на самостійні (засуви, клямки, крючки тощо);

• призначені для закривання (запирання);

• допоміжні (кільця, петлі, пробої), що застосовуються як додаткові до замків.

Усі замки мають такі основні вузли (частини): короб (корпус), ригель (засув), фіксуючий пристрій, запобіжник, ключ.

Короб слугує розміщенню в ньому частин механізму, а в окремих випадках — для зчеплення з перепоною.

Ригель — деталь, що у висунутому положенні своїм запиральним кінцем входить у виріз, зроблений у нерухомій частині перепони (в нарізних або напівнарізних замках), або у вирізи на кінці дужки (у навісних замках).

Фіксуючий пристрій фіксує ригель, коли він висунутий (тобто в закритому положенні), перешкоджає відкриванню замка іншим ключем або стороннім предметом.

Поряд із фіксатором для унеможливлення відкривання замка встановлюють на деяких замках спеціальні запобіжники.

Криміналістична практика свідчить, що найбільш типовими способами зламу замків є:

• відмикання замка за допомоги підбору ключа або відмички;

• виривання дужки навісного замка, перепилювання, переку-сувапня, розруб дужки навісного замка; злам, пошкодження короба, корпуса замка;

• розсвердлювання замкового отвору;

• розсвердлювання або сточування заклепок на корпусі замка;

• віджимання ригеля врізного (напівврізного, накладного) замка;

• злам (аналогічними способами) пристосувань, призначених для навішування замка,- кілець, петель, пробоїв, накладок.

Від застосування відмичок або підібраних ключів на внутрішніх поверхнях механізму замка залишаються сліди у вигляді подряпин, напрямок яких часто не збігається зі слідами, утвореними борідками ключа від цього замка.

У тих випадках, коли легше зламати не сам навісний замок, а допоміжні пристрої (петлі, кільця тощо), на яких його навішено, злочинці зламують їх.

Порушення дужки і навісних замків відбувається у спосіб перепилювання її пилкою для металу ножівкою, напилком або перекушування її за допомоги саперних ножиць.

Інколи навісний замок зламують методом зпилу або зрубу зубилом заклепок на коробці.

Якщо мало місце перепилювання напилком або ножівкою, то на навколишніх предметах, на землі є металеві ошурки.

Під час огляду навісного замка треба встановити:

- місце замка (навішений на пробійнику, закріплений на дверях, лежить на підлозі тощо);

• вид замка і його форму;

• колір металу замка;

• стан дужки навісного замка;

• стан порушених частин;

- наявність на замку сторонніх часточок (фарби, іржі, плям крові);

• розміри, форму і розташування слідів зламу на замку;

• наявність на замку слідів металізації від знарядь зламу.

Якщо під час огляду замка на його поверхні не виявлено певних слідів, імовірно, що він міг бути відкритий відмичкою, підбором ключа або дублікатом ключа.

Сліди від указаних предметів залишаються на внутрішніх деталях замка.

Взагалі, у цьому випадку, питання про спосіб відкривання цього замка буде вирішено проведенням експертизи.

Якщо двері у приміщенні закривалися за допомоги врізного або напівврізпого замка, злочинці часто застосовують віджим ригеля, просунувши у щілину між дверима і дверною коробкою металічний предмет, загостреним кінцем якого ригель утоплюють у коробку замка.

Наявність свіжих подряпин на ригелі свідчитиме про недавній віджим.

Окрім цього, пошкодження можуть бути у вигляді подряпин і вм’ятин на лицевій і запірній планках замка.

Внаслідок віджиму дверей від загостреного кінця знаряддя зламу на дверях і косяку дверної коробки залишаються об’ємні сліди, що відображають його форму та особливості будови.

Поряд із замками огляду підлягають допоміжні пристосування; особливо звертають увагу на ум’ятини, подряпини і сліди зішкрябу металу (з характерним блиском).

Щоб установити, яким пристосуванням відкрито замок, його треба вилучити і направити на експертизу.

Взагалі ие рекомендується виконувати якісь дії із замком (відкривати ключем), щоб не залишити додаткових слідів.

Разом із замком треба вилучати і ключі від нього.

Зламуючи перепони, злочинці частіше за все використовують інструменти слюсарного, токарного, столярного характеру або побутові пристрої та інструменти (лом, сокира, долітце тощо), а також спеціально пристосовані (виготовлені) для злочинних цілей (фомка та ін.).

Сліди удару утворюються на перепонах, наприклад, на дверях під час їх зламу, і відображають розміри контактної поверхні знаряддя у трьох вимірах — довжини, ширини, глибини.

Огляд слідів розрізу, розрубу може привести до позитивного висновку, наприклад, про ширину леза сокири.

Якщо в слідах відобразилися дефекти ріжучої частини сокири (ножа) у вигляді трас, то вони відповідають взаємному розташуванню дефектів знаряддя.

А якщо слід неглибокий (надруб), він відображає кут загострення сокири. Крім того, кінці порушених волокон дерева під дією ріжучого елемента і його бокових поверхонь зміщаються в бік руху сокири.

Під час розпилу на перепони (дерева, металу) пилкою опил-ки чи ошурки зазвичай розташовуються з боку, що є протилежним від місця особи, яка виконувала розпил.

Крім того, на перепоні можуть залишитися погнутості від рукояті пилки, що розташовуються з боку розміщення особи, яка розпилювала.

Проникати у приміщення можна також свердлінням перепони; скажімо, вирізують частину дверей біля закривального пристрою або частину дверного полотна (тахлю).

Для вирізання тахлі в ній просвердлюють декілька отворів дреллю, а потім отвори новими просвердленими отворами з’єднують між собою.

Під час свердління перепони більшість стружки залишається на місці, з якого проводилося свердління.

Для проникнення у приміщення злочинці, окрім указаних вище способів зламу, перепилюють віконні гранки, вилучають віконне скло, відкривають шпінгалети рами, проломлюють стелі, підлогу, розбирають цегляні кладки стін.

Щоправда злам кам’яних перепон (особливо бетону чи кладки із цементу) вимагає багато часу, сил, а тому на практиці трапляється рідко.

Слід мати на увазі, що під час огляду будь-якого способу зламу перешкоди (особливо коли вимагалися фізичні зусилля) треба звертати увагу на виявлення слідів рук, ніг або плям крові (мазків).

Виявлені сліди вказують на характер проникнення злочинця і звертають увагу дослідника на поверхні, до яких злочинець міг торкатися.

Сліди крові вилучають разом із предметом, на якому вони були виявлені, або робляться зішкряби, що упаковуються в пробірки.

Як відбувається збирання слідів знарядь та інструментів?

Для виявлення слідів знарядь та інструментів оглядають поверхню перешкоди у косому світлі з використанням лупи або інших простих оптичних приладів.

Направленість огляду із метою виявлення визначається характером пошкоджень перепони і способом її зламу.

Виявлені сліди знарядь та інструментів фіксуються у протоколі, фотографуються, заносяться в плани, схеми.

Якщо можливо, доцільно вилучати сліди разом із об’єктом-носієм.

Із об’ємних слідів виготовляють зліпки за допомоги пластиліну, полімерних матеріалів (паста «К», маса «СКТН», сіеласт, стене, стіракрил, дентал, тіодент, віск). На металевих об’єктах -легкотопкий метал — стоп вуда, що застосовується у зубопротезній практиці).

Неглибокі сліди ковзання (не глибше 0,04 мм на металі, твердому дереві) можуть бути скопійовані за допомоги дактоплівки.

Ознаки, характерні для інсценувань крадіжок зі зламом (негативні обставини):

- наявність слідів зламу всередині приміщення (за відсутності даних, що злочинець завчасно проник у приміщення і там ховався):

а) на кінцях витягнутого пробійника сліди зішкрябу металу, що свідчать про попереднє його відгинання;

б) розташування слідів зламу тільки зсередини приміщення.

- наявність слідів зламу у місцях, недоступних за умов закритого замка, засову, дверей тощо.