3. Вивчення особи іноземця, який бере участь у кримінальному процесі

У процесі розслідування у справах за участі іноземців слідчий, окрім детального вивчення обставин події та наявних матеріалів, має вжити заходів щодо отримання максимальної інформації, яка характеризує особу іноземця, особливо якщо той виступає у справі обвинуваченим. Збирання такої інформації здійснюється за загальними правилами вивчення особи обвинуваченого на стадії досудового розслідування. Ми розглянемо лише особливості цього процесу, обумовлені своєрідністю правового становища іноземців в Україні.

Вибір джерел інформації про особу іноземця багато в чому залежить від тривалості його перебування на території держави. З цієї позиції всіх іноземців умовно можна поділити на дві категорії:

1. ті, що перебувають в Україні протягом тривалого часу;

2. ті, що приїхали в Україну недавно.

У першому випадку інофрмацію про осіб, які становлять інтерес для слідства, може бути отримано звичним способом -за місцем проживання, праці або навчання іноземця на території України. Процесуальними засобами отримання необхідної інформації виступатимуть: допити осіб, з якими іноземець проживає в гуртожитку, готелі або в іншому помешканні; допити тих, хто разом із ним вчиться чи працює; витребування характеристик із місця праці, навчання, проживання.

Слідчий повинен використати і специфічні джерела отримання цієї категорії інформації.

Первинну інформацію про іноземця слідчий може отримати в органах внутрішніх справ, де провадиться реєстрація іноземців, які тимчасово перебувають на території України.

Інформація ОВС. Звернувшись із запитом до відповідних підрозділів МВС, слідчий може отримати щодо іноземця таку інформацію:

1. прізвище та ім’я;

2. рік і місце народження;

3) громадянство (підданство), національність, професія, партійність;

4. мета приїзду в Україну і вид (рід) занять в Україні;

5. сімейний стан;

6. про національний паспорт;

7) про час в’їзду в Україну та виїзду з України (коли в’їхав і виїхав, через який КПП);

8. помер візи на в’їзд, коли, ким і де видано візу;

9. пункт руху за візою;

10. інформацію про документ, виданий для проживання в Україні (серія, номер, дата видачі, термін дії, ким видано і продовжено);

11. про порушення правил проживання в Україні, про штрафи, судимості на території України;

12) про втрату документів, про смерть тощо. Запитуючи ці відомості, треба мати на увазі, що реєстрації

органами МВС підлягають не всі категорії іноземців. Приміром, не підлягають такій реєстрації іноземці, що перебувають у межах України по лінії дипломатичних і консульських зносин та деякі інші.

Інформація органів МЗС. Таку інформацію можна отримати і від них. Першочергово про тих, хто підлягає їхній реєстрації — це посадові особи дипломатичних і консульських установ, деякі представники інших держав і міжнародних організацій.

Відповідними двосторонніми міжнародними угодами передбачено, що представлена своїми посадовцями держава завчасно повідомляє в МЗС України: прізвище, ім’я, громадянство, ранг, посаду та інші необхідні відомості про осіб дипломатичних представництв, членів іноземних делегацій, посадових осіб міжнародних і міжурядових організацій, а також осіб, що теж наділені певними привілеями, імунітетами.

Тому за запитом, адресованим до протокольного відділу МЗС України, слідчий може отримати відповідну інформацію щодо названих категорій іноземців, а також думку органів МЗС про можливості й доцільність проваження процесуальних дій із тим чи іншим іноземним представником.

Одержання інформації про іноземців-студентів, які навчаються в Україні. Для цього слідчий може використати два джерела: документальні відомості, які є у відповідних навчальних закладах, та показання викладачів, інших посадовців і службовців закладу, а також представників різноманітних громадських організацій.

Всі категорії іноземців, що навчаються в Україні, підлягають реєстрації в органах ВС. Одночасно облік цих осіб веде адміністрація навчальних закладів за спеціальними картотеками, причому картки на осіб, які завершили навчання або відраховані з нього, негайно не знищуються, а вилучаються з головної картотеки і зберігаються в архіві впродовж 10 років.

Особиста картка студента-іноземця містить: прізвище та ім’я, рік і місце народження, національність, громадянство, партійність, освіту, інформацію про вид заняття до вступу до навчального закладу, сімейний стан, відомості про батьків та їхнє місце проживання, домашню адресу до вступу до навчального закладу, інформацію про успішність і дисципліну під час навчання.

Окрім цієї облікової картки, на кожного студента-іноземця заводиться особова справа. До неї долучаються документи, що їх іноземець зобов’язаний надати перед початком навчання: копія документа про попередню освіту; медичний висновок, офіційно засвідчений органами охорони здоров’я держави громадянства; анкета встановленого зразка українською (російською) мовою або іноземною мовою; заява про прийняття до навчального закладу за обраною спеціальністю; копія документа про народження, фотографії. Всі ці документи через відповідні державні органи надходять до навчального закладу.

Поряд із перерахованими документами до особистих справ іноземців долучаються: розписка про ознайомлення з правилами навчання в Україні громадян інших держав і правилами проживання й пересування іноземців на території нашої держави; курсові характеристики студентів і щорічні атестації для аспірантів; відомості про проходження ними виробничої практики; про виїзди з України й поїздки по Україні; характеристика випускника; накази про нагородження (заохочення) і стягнення; пояснювальні записки й заяви іноземного студента; переписка^з відомчими організаціями, накази про переведення, відрахування й закінчення навчального закладу тощо.

За необхідності перелічені, а також інші наявні в особовій справі документи можуть бути оглянуті слідчим, а їхні копії приєднані до матеріалів кримінальної справи.

Важливу інформацію про особу іноземця може бути отримано з розмов і допитів: професорсько-викладацького складу навчальних закладів, які проводили заняття зі студентами-іноземцями; посадових осіб, що організовували навчально-виховну роботу з ними.

Допомогу у вивченні особи студента-іноземця можуть надати представники громадських організацій навчальних закладів, земляцтв іноземних студентів та ін.

Із позавишівських громадських організацій, які допомагають навчальним закладам у навчально-виховній роботі з іноземними студентами, провідна роль належить радам у справах іноземних студентів. Посадові особи, члени, активісти цих рад також можуть повідомити необхідну інформацію щодо різних аспектів життя й навчання студентів.

Інші джерела інформації. Усе наведене стосується, головно, іноземців, що перебувають в Україні більш або менш тривалий час. Як бачимо, збір інформації про них не є складним.

Набагато складніше одержати інформацію про особу іноземця, який прибув в Україну недавно. Але й тут є певні можливості. Головна — правильно визначити коло тих осіб, які в кожному конкретному випадку можуть повідомити бажану інформацію.

Якщо іноземець є туристом, то відомості про нього та його поведінку можуть бути отримані від адміністраторів та інших працівників готелів, керівників туристичних груп, працівників теристичних фірм, перекладачів, осіб обслуговуючого персоналу готелів і ресторанів, видовищних установ, і, зрештою, від інших іноземців — членів туристичної групи.

Якщо іноземець прибув до нас у складі делегації в порядку політичного, технічного, наукового або культурного обміну, то відомості про нього можуть бути отримані від посадових осіб, що організували цей обмін; осіб, що супроводжували делегацію, забезпечували їх приймання, обслуговування тощо.

Коли іноземці є діячами мистецтв, техніки, науки, джерелами іифформації про них можуть виступати газетні й журнальні публікації, книги, радіо- і телепередачі, виставки та інші форми наукового й культурного обміну.

Зрозуміло, що під час вивчення особи іноземця не варто забувати про інформацію оперативно-розшукного характеру. У необхідних випадках, не обмежуючись процесуальними джерелами, слідчий вправі використати оперативні можливості органів дізнання (зокрема тих підрозділів, які спеціалізуються на боротьбі проти злочинів, учинених щодо іноземних громадян, якщо такі створено на відповідних рівнях).