2. Порушення кримінальної справи і первинні слідчі дії

Порушення кримінальної справи. Приводами до порушення кримінальної справи про хабарництво є звичайно отримувані слідчими органами письмові чи усні повідомлення про вчинений злочин, чи такий, що готується, явка з повинною, статті, замітки і листи, опубліковані в друкованих ЗМІ, а також дані про вчинений злочин, безпосередньо виявлені органом дізнання, слідчим, прокурором чи судом.

Повідомлення про вчинене хабарництво чи таке, що готується, можуть надходити також і від учасників злочину, інших осіб, що були очевидцями передання хабарів чи знають про це від третіх осіб; службових осіб, яким пропонувався хабар; від органів дізнання, які виконали необхідні оперативно-розшукові заходи з метою виявлення злочину, і осіб (особи), що його вчинили.

Попередня перевірка матеріалів. До неї звертаються в тих випадках, коли в матеріалах хоч і містяться дані, що вказують на можливий злочин, але їх недостатньо для порушення кримінальної справи. Попередня перевірка повинна проводитися в максимально стислий термін.

Ця діяльність може здійснюватися викликом заявника для уточнення і повнішого висвітлення обставин, викладених у заяві, для з’ясування, чи виконано ту дію (дії), за яку (які) мали місце давання та одержання хабара, чи мали місце які-небудь відступ-лення від звичайного порядку виконання таких дій і т. д.

Виклик інших осіб для одержання пояснень можливий лише у випадках, коли без цього неможливо вирішити питання про порушення кримінальної справи. Тим паче не слід викликати для одержання пояснень тих, на кого лягає підозра в одержанні чи посередництві в данні хабара.

Іноді доцільно вдатися до проведення ревізій і відомчих перевірок. Однак захоплюватися перевірочними діями не можна: хабарництво можна успішно розкрити, лише використовуючи весь арсенал процесуальних засобів виявлення і закріплення доказів, які є у слідчого тільки після порушення кримінальної справи.

Проаналізувавши наведене, можна резюмувати, що незалежно від початкових слідчих ситуацій перевірочні дії та початок розслідування здійснюються з урахуванням того, що:

1) заява може бути наклепницькою, і тоді гласна її перевірка може скомпрометувати службову особу;

2) у випадку достовірності викладених у заяві фактів така перевірка може насторожити винних і пов’язаних із ними осіб, шо негативно вплине на результати розслідування.

Програма первинних слідчих дій передбачає таке.

Затримання з речовим доказом — ефективний засіб викриття хабарників. Здебільшого воно виконується за всебічно перевіреною заявою конкретної особи, щодо якої має місце вимагання хабара.

Для викриття хабарників можуть використовуватися судово-оперативне фотографування, кінознімання, відео- та аудіо-запис, оперативпо-розшукові можливості органів дізнання. Затриманню має передувати ретельне, детальне підготування цієї слідчої дії.

Момент затримання на місці злочину визначається конкретними обставинами справи. Воно проводиться в момент давання і одержання хабара або відразу після його вручення. Затримання повинно бути виконане так, щоб хабарник не зміг звільнитися від предмета хабара, що є найважливішим речовим доказом.

Допити. Безпосередньо після затримання необхідно допитати хабарника, який унаслідок затримання його на місці злочину деморалізований і часто зразу ж визнає свою вину в учиненні злочину.

На початковій стадії розслідування така слідча дія часто буває найбільш ефективним засобом викриття підозрюваних у вчиненні злочину. Найкращий результат досягається тоді, коли забезпечується раптовість допиту і підозрювані не встигають до нього підготуватися.

Під час допиту підозрюваного варто використовувати докази про хабарництво, що вже наявні в первинних матеріалах.

У процесі допиту доцільно також установити характер взаємин допитуваного з іншими підозрюваними. Це дозволить вибрати найбільш ефективну тактику подальшого розслідування.

Якщо .^кримінальну справу порушено за заявою, то однією з первинних слідчих дій є допит заявника. Він проводиться з метою уточнення обставин, викладених у заяві. Зокрема, у заявника необхідно з’ясувати:

• звідкіля йому відомо про передавання хабара посадовій особі (був присутній при цьому, знає зі слів інших осіб і т. д.);

• якщо він був присутній у момент передачі хабара, то за яких обставин це відбувалося (де і як розташовувалися учасники злочину, про що говорили між собою і т. д.);

• за що передавався хабар, чи зробив що-небудь хабарник в інтересах хабародавця;

• що було передано як хабар (гроші, коштовні речі та ін.);

• чи мали предмети, що передавались як хабар, індивідуальні ознаки;

• в яких документах можна знайти сліди дії чи бездіяльності службової особи, вчиненої за хабар;

• чи відомі допитуваній особі інші випадки хабарництва.

У процесі допиту заявника доцільно скласти схему того місця, де передавався хабар. Потім необхідно виконати огляд цього місця. Збіг основних орієнтирів на ньому і на схемі буде об’єктивним підтвердженням обґрунтованості зробленої заяви.

Якщо є очевидці злочину, їх теж необхідно допитати на початку розслідування. Основна увага приділяється з’ясуванню обставин передавання й одержання хабара (де давався хабар, що було предметом хабара, як поводилися учасники злочину, хто при цьому був присутній і т. д.).

Обшуки. Особистий обшук та обшук за місцем проживання співучасників хабарництва, а також у робочому кабінеті службової особи — хабарника проводиться з метою виявлення і вилучення предметів хабара, документів, що свідчать про підготування злочину, цінностей, нажитих злочинним способом.

У більшості випадків особистий обшук та обшук приміщень здійснюють одночасно. Особливу увагу варто звертати на листування, поштові квитанції, записники, номери телефонів, що підтверджують зв’язок співучасників хабарництва, а також свідчать про дії службової особи, обумовлені одержанням хабара чи такі, що характеризують особу обвинуваченого.

Іноді у ході обшуку можна знайти не сам предмет хабара, а лише його паковання (чи його частину). Зневажати такими знахідками не варто. На пакованні може зберегтися запис, що вказує, кому належить предмет, хто його передав. У разі виявлення в хабародавця і хабарника частин пакувального матеріалу, в який було загорнуто предмет хабара, за допомоги криміналістичної експертизи можна встановити, що вони були частинами цілого. Залежно від характеру хабара і ймовірного паковання варто спробувати за допомоги фахівця-криміналіста знайти на них пальцеві відбитки хабародавця.

Коли має місце виявлення у хабарника грошей, їх необхідно сфотографувати, порахувати, зафіксувати номера купюр, а також наявні на них індивідуальні ознаки (розриви, помарки і т. ін.). Точний опис грошей має велике значення особливо тоді, коли хабародавець визнає себе винним. Його показання про суму, купюри і про їхні індивідуальні ознаки, відповідні результати огляду грошей, виявлених у ході обшуку в хабарника, виступатимуть важливими доказами вчиненого

ЗЛОЧИЕіу.

Коли виявляють документи, що пояснюють чи якось пов’язані з діяльністю обшукуваної службової особи, їх необхідно вилучити і ретельно дослідити, щоб з’ясувати, яких питань вони стосуються і хто зацікавлений у їх вирішенні.

За наявності до того достатніх підстав обшукові підлягають особи, в яких учасники злочину могли сховати предмет хабара, цінності, нажиті злочинним шляхом, документи.

Огляди.

Предмет хабара обов’язково підлягає огляду. У ході цієї слідчої дії фіксуються всі дані, що характеризують його індивідуальні ознаки і вартість.

Вилучаються й оглядаються документи, що засвідчують виконання хабарником відповідних дій в інтересах хабаро-давця.

Насамперед вивчаються документи, що встановлюють:

1. незаконність виконаної службової дії чи незаконність стримування від її виконання;

2. правомірність виконання службовою особою в інтересах хабародавця яких-небудь дій чи правомірність стримування від виконання таких дій;

3. факти неправильного проходження документів по канцелярії, відділам, службам і т. д.;

4. підробленість (фіктивність) документів;

5. обставини, що сприяли хабарництву.

З огляду на те, що хабар може бути дано за прискорення якої-небудь законної дії, у процесі огляду документа доцільно відразу ж перевіряти, чи не було зроблено дозволу на вирішення цього питання позачергово. З цією метою звертають увагу на дату надходження документа, установлюють час, що минув од моменту його надходження до моменту вирішення питання, і, нарешті, порівнюють цей термін з термінами вирішення та оформлення аналогічних питань щодо інших громадян. Усякі відступи від установленого порядку проходження й оформлення виконаної службової дії повинні бути зафіксовані для подальшої перевірки.

Не можна відмовлятися від огляду місця передавання хабара. Фіксація в протоколі огляду докладних даних про місце, де передавався хабар, буде корисною для перевірки показань причетних до нього осіб.

Для розслідування наявного вимагання хабара розробляється тактична операція, що є комплексом слідчих та оперативних дій:

• допит заявника про індивідуальні ознаки предмета хабара;

• затримання особи, підозрюваної в хабарництві з переданими їй грошима або цінностями;

• обшук цієї особи та обшук на місці передання хабара;

• огляд виявлених під час провадження цих дій предметів хабара, документів, що можуть мати стосунок до справи;

• відповідні оперативно-розшукові заходи, особливо з урахуванням того, що під час затримання підозрюваний може заявити про те, що:

• мав намір повідомити про факт дання хабара, однак не встиг цього зробити;

• не помітив, хто і як залишив у нього предмети, що проходять у справі як хабар (коли вони виявилися на столі серед паперів, у відкритій шухляді столу тощо).

Власне, для таких ситуацій, з метою спростування обману з боку підозрюваного, у методиці розслідування розроблено засоби, що полягають у спостереженні за тим, як особа, яка підозрюється в хабарництві, виконала обумовлені дії в інтересах хабародавця. Відповідно ж до п. 7 ст. 8 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, мають право застосовувати засоби для фіксації предметів, що можуть набути доказового значення. До таких засобів фіксації, наприклад, належить фіксація номерів купюр, приготованих заявником для передання певній службовій особі як хабар.