3. Змістовно-тактичні особливості проведення окремих слідчих дій початкового етапу

Початковий етап розслідування у будь-якій кримінальній справі характеризується тим, що всім слідчим та оперативно-розшукним діям властивий фактор невідкладності їх виконання. За часом — розпочинається з порушення кримінальної справи і завершується зникненням дії чинника невідкладності й вирішенням таких завдань:

1) з’ясуванням того, що розслідувана подія є злочином;

2) установленням особи (осіб), які його вчинили чи причетні до цього.

За всіх наведених вище ситуацій на початковому етапі розслідування злочинних порушень правил безпеки дорожнього руху першою невідкладною слідчою дією виступає огляд місця події.

У ході огляду необхідно вирішити такі завдання:

• виявити, зафіксувати і вилучити сліди та інші речові докази;

• з’ясувати обстановку події;

• встановити технічний стан ТЗ;

• розшукати злочинця, який зник із місця ДТП (у разі потреби);

- встановити причини та умови, що сприяли ДТП. Типовими об’єктами огляду ДТП витсупають:

- частина (відрізок) вулиці (дороги) та прилегла до неї обстановка;

- труп (коли такий є); -ТЗ.

До початку огляду необхідно визначити межі місця події. У ході огляду необхідно встановити:

- тип покриття проїжджої частини;

• радіус повороту і профіль дороги (горизонтальний, схил чи підняття);

• ширину проїжджої частини (за наявності осьової лінії визначити відстань від неї до тротуару, узбіччя);

• стан дорожнього покриття, його дефекти;

• наявність і розташування дорожніх знаків, світлофора, дороговказів, зупинок транспорту і переходів та ін.

З’ясуванню механізму ДТП допоможе вивчення його слідів.

Найпоширеними слідами виступають сліди руху ТЗ. їх вивчення дозволить установити вид і тип ТЗ, характерні особливості шин.

За слідами руху ТЗ можна встановити напрямок, в якому він слідував, що є важливим для швидкого розшуку зниклого водія. Наприклад, під час руху автомобіля по болотистій ділянці, по пилюці, снігу на дні сліду утворюються специфічної форми виступи (зубці), похилі кінці яких спрямовано в бік руху ТЗ.

Так само напрямок руху встановлюють за розчавленим колесами автомобіля гіллям, сухим листям дерев, слідами розвороту.

Сліди гальмування ТЗ виступають подальшим видом слідів руху, за якими можна визначити його швидкість, технічний стан автомобіля, місце наїзду та інші обставини.

Характер пошкоджень ТЗ залежить від виду ДТП. Наприклад, для наїзду на людей характерні ум’ятини овальної форми без пошкодження шару фарби. Перекидування, зіткнення, наїзди на перешкоду супроводжуються значними пошкодженнями ТЗ із розривами металу й відшаруваннями фарби.

ТЗ доцільно оглядати у певній послідовності: передня частина, права бокова частина, задня та ліва бокова частини, дах (верхня частина), низ.

Під час допиту свідків-очевидців і потерпілих коло з’ясовуваних обставин можна поділити на чотири групи:

1. про умови сприйняття події;

2. про дорожні умови і дорожню обстановку;

3. про обставини ДТП;

4. про дії водія та інших осіб після події.

У ході допиту пасажирів потерпілих від зіткнення ТЗ, з’ясовують:

• хто був за кермом ТЗ;

• на якому місці в салоні автомобіля він перебував;

• якою була швидкість ТЗ і як він розташовувався на проїжджій частині;

• час і місце події;

• які сліди утворилися на проїжджій частині й на ТЗ;

• як розмістились ТЗ після ДТП.

Допитом водія, незалежно від виду ДТП, можна з’ясувати чотири групи запитань:

\) про особу водія та особливості ТЗ;

2. про дорожні умови та дорожню обстановку;

3. про обставини вчинення ДТП;

4. про дії водія після ДТП.

Найскладнішою є частина допиту щодо обставин ДТП та її головного елемента — механізму ДТП.

Якщо мав місце наїзд на пішохода, тоді допитом необхідно з’ясувати:

• з якого боку за напрямком руху ТЗ з’явився пішохід;

• коли його побачив водій і на якій був відстані;

• яким був темп його руху;

• чи не зупинявся пішохід;

• на якому місці на проїжджій частині мав місце наїзд;

• чи були якісь предмети (обставини), що завадили своєчасному виявленню пішохода.

Якщо сталося зіткнення транспортних засобів, то перелік питань, що підлягають з’ясуванню, визначається обставинами конкретної події. Наприклад, під час розслідування попутних зіткнень необхідно знати швидкість, дистанцію транспортних засобів, їх розташування на проїжджій частині. У водія ТЗ, що рухався попереду, необхідно з’ясувати, які його дії передували зіткненню і чим вони були обумовлені. У водія ТЗ, що рухався позаду — як він сприйняв дії водія ТЗ, що рухався попереду.

Розшук водія і транспортного засобу. У тих випадках, коли водій зник з місця події на ТЗ, для розшуку використовують відомості, одержані під час огляду місця події та допитів очевидців і потерпілих.

Якщо подія сталася недавно, то за показаннями очевидців, за слідами шин, краплями води (тосолу) і мастила, за бризками з калюж і деякими іншими ознаками визначається напрямок, в якому поїхав ТЗ, і організовується переслідування «по гарячих слідах».

Встановивши дані про транспортний засіб (тип, модель, колір, номер, вантаж, що перевозився, його можливі ушкодження), їх негайно повідомляють на стаціонарні та пересувні пости ДАІ (ДПС) і органам міліції найближчих районів, організовують загорожувальні пости.

З урахуванням цієї інформації проводяться перевірки авто-господарств, ремонтних майстерень тощо.

За наявності відомостей про державний номер або частину номера транспорту за даними реєстраційного відділу ДАІ встановлюють його власника чи організацію, якій він належить. Після цього треба швидко прибути на місце стоянки цього ТЗ, щоб водій не встиг знищити на ньому сліди ДТП.

Якщо водій зник, а ТЗ залишився на місці події, то його власник встановлюється за державним номером аналогічно наведеному вище.

Для розшуку особи, яка перебувала за кермом на момент події, використовується інформація, одержана від очевидців (ознаки зовнішності, напрямок, в якому зник) та під час огляду місця події (сліди рук на держаках керування транспортом, різноманітні предмети й документи, що належали водієві).

Передусім перевіряються особи, які мають будь-яку причетність до цього ТЗ (родичі, знайомі власника тощо) або відомості щодо яких є в криміналістичних обліках (наприклад, раніше засуджені за викрадення транспорту).

Оиеративно-розшукова діяльність з виявлення і затримання водія, який зник, і його ТЗ провадяться органами ДАІ за участі інших підрозділів органів внутрішніх справ.

Під час розслідування ДТП обов’язково призначається й проводиться судово-медична експертиза для:

1. встановлення характеру тілесних ушкоджень;

2. встановлення механізму утворень тілесних ушкоджень;

3. визначення причини смерті тощо.

Тілесні ушкодження, спричинені в результаті ДТП, у спеціальній експертній літературі переділяють на:

• специфічні;

• характерні;

• нехарактерні.

Специфічні тілесні ушкодження передають деякі властивості деталей ТЗ. Наприклад, відбитки протектора шин на тілі або одязі потерпілого.

Характерні — виникають тільки за конкретних обставин ДТП. Наприклад, випадання з ТЗ, наїзд на людину.

Нехарактерні — виникають від дії на тіло людини будь-якого тупого чи гострого предмета.

Інші слідчі дії. За необхідності у справах цієї категорії можуть бути проведені як невідкладні такі слідчі дії:

- виїмка (одягу потерпілих; документів водія чи підприємства, за яким закріплено ТЗ; документів, що характеризують його технічний стан);

.Ж

- пред’явлення для впізнання (трупа; предметів, що належать учасникам події; ТЗ; водія);

- очні ставки (між свідком і водієм; між водіями тощо).