5. Конституція і закони України про освіту

В Україні законодавчо освіту регламентують Конституція і низка законів прямої дії. В статтях 43, 53 та 54 Конституції закріплено право громадян на освіту, результати своєї інтелектуальної, творчої праці.

Зокрема у статті 53 Конституції України зазначено:

Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства.

Відповідно до статті 13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права Конституція визнає право на освіту за кожною людиною, незалежно від її статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, стану здоров'я та інших обставин. Це право забезпечується: розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти; відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадянина; різними формами навчання – очною, вечірньою, заочною, екстернатом, а також педагогічним патронажем.

Вимоги до змісту, обсягу і рівня освітньої та фахової підготовки встановлюються державними стандартами освіти. Вони є основою оцінки освітнього та освітньо-кваліфікаційного рівня громадян незалежно від форм одержання освіти.

З метою забезпечення певного рівня освіти в Україні ст.53 Конституції встановлює вимогу щодо обов'язкового отримання повної загальної середньої освіти. Держава бере на себе обов'язок щодо забезпечення доступності і безоплатності дошкільної, повної загальної середньої та професійної освіти в державних і комунальних навчальних закладах. Це здійснюється шляхом створення різних типів дошкільних, середніх загальноосвітніх, професійно-технічних закладів, які залежно від свого призначення надають можливість отримати освіту всім дітям незалежно від віку, фізичного і розумового стану, життєвого рівня сім'ї, а також забезпечують виховання і навчання дітей-сиріт, дітей і підлітків, що потребують соціальної реабілітації. Особливо обдарованим дітям держава надає підтримку і заохочення (стипендії, направлення на навчання і стажування до провідних вітчизняних і закордонних освітніх, культурних центрів і т. ін.).

До конституційних обов'язків держави відноситься забезпечення розвитку вищої і післядипломної освіти. Вищі заклади освіти незалежно від форми власності підрозділяються на чотири рівні акредитації, кожен з яких дає змогу готувати фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня. В державних і комунальних закладах громадяни згідно зі ст.53 мають право безоплатно отримати вищу освіту. Прийом громадян в ці заклади здійснюється на конкурсній основі відповідно до здібностей.

Учні та студенти мають право на забезпечення стипендіями, гуртожитками, інтернатами у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів.

Післядипломна освіта (одержання нової кваліфікації, нової спеціальності та професії на основі раніш здобутої у закладах освіти) здійснюється закладами післядипломної освіти (академії, інститути, центри підвищення кваліфікації та ін.) на договірних засадах з підприємствами і організаціями з урахуванням державного контракту (замовлення).

Розвиваючи демократичні здобутки, відображені в чинному законодавстві. Конституція сприйняла положення Декларації прав національностей України від 1 листопада 1991 р., де гарантувалося створення належних умов для розвитку всіх національних мов і культур, право вільного користування рідними мовами в усіх сферах суспільного життя, включаючи освіту, та закону "Про національні меншини в Україні" від 25 червня 1992 року, ст. 6 якого гарантує користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови представникам національних меншин у державних навчальних закладах або через національні культурні товариства. Тобто Конституцією встановлено положення, яке можна розцінити більш демократичним порівняно з міжнародно-правовими угодами, що здебільшого містять тільки вимоги щодо забезпечення права національних меншин використовувати свою мову в приватному житті.

У статті 43 Конституції України також зазначається, що держава «створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб».

Основними законами прямої дії є Закон України «Про освіту», Закон України «Про загальну середню освіту», Закон України «Про позашкільну освіту», Закон України «Про професійно-технічну освіту», Закон України «Про вищу освіту» та ін.

Окрім того, законодавство передбачає, що стратегічні напрямки розвитку освіти і науки схвалюють уряд і парламент. Проте сьогодні на рівні уряду ми не знайдемо перспективного плану, стратегічної програми розвитку освіти. Такий документ було затверджено 2005 року і розрахований на 5 років. Термін його дії закінчився. Застаріла і завершила термін реалізації Доктрина розвитку освіти, затверджена 2003 року. Стратегія розвитку освіти була розглянута ІІІ з’їздом освітян в 2011 році, проте із-за формального характеру документа на сьогодні до Стратегії ніхто не повертається.

Література

1. Боголіб Т.М. Розвиток інноваційної економіки і елітна освіта / Т.М. Боголіб. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.disserlib.com/left_menu%20papka/rozvitok.php

2. Глобальні проблеми і виклики ХХІ століття в кн. Економічна інтеграція і глобальні проблеми сучасності (2005) : [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://library.if.ua/book/121/8047.html

3. Кириленко К.М. Філософія: наука і культура. Мультидисциплінарний навчальний посібник / К.М. Кириленко. – К. : ООО «Агенство «Україна», 2014. – 216 с.

4. Копилов В.О. Когнітивні метаморфози влади / В.О. Копилов // Гуманітарний часопис. –2007. – № 1. – С. 43-54.

5. Ніколаєнко С.М. Від освіти масової до освіти якісної (нова стратегія розвитку освіти України) / С.М. Ніколаєнко. – К., 2011. – 43 с.

6. Ніколаєнко С.М. Якісна освіта – шлях до справедливого суспільства знань / С.М. Ніколаєнко. – К. : НАКККіМ, 2013. – 80 с.

7. Ніколаєнко С.М. Освіта в інноваційному поступі суспільства / С.М. Ніколаєнко. – К. : Знання, 2006. – 207 с.

8. Ніколаєнко С.М. Наукові дослідження в університетах – визначальний чинник зростання якості освіти / С.М. Ніколаєнко. – К. : Прок-Бізнес, 2007. – 176 с.

9. Ніколаєнко С.М. Освіта і наука. Законодавчі та методологічні основи / С.М. Ніколаєнко. – К. : Політехніка. 2004. – 279 с.

10. Стояненко І.В. Формування економіки знань як реальність та необхідність сьогодення / І. В. Стояненко // Ефективна економіка [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua/?op=1&z=1230