Типи сучасних держав

(за Е.Тоффлером)

Держава, яка базується на примусі

Держава, яка базується на економічних стимулах

Держава, яка базується на нових знаннях

Низька якість

Середня якість

Висока якість

Рис. 2. Типологія сучасних держав

Е. Тоффлер трактує владу достатньо широко, ототожнюючи її за функціональним наповненням з керуванням, а за соціально-топологічним розповсюдженням – із суспільними відносинами. Влада, як відзначає дослідник, – «це неминучий аспект будь-яких людських взаємин, і він впливає на все – від фізіологічних потреб людини й роботи до машини, яку ми водимо, телебачення, яке ми дивимося, надій, за якими женемося. І ми – продукти влади значно більшою мірою, ніж багато хто з нас уявляє». Це найменш зрозумілий і найбільш важливий аспект людського життя, на думку Е. Тоффлера. Тому важливо осмислити ті зміни й метаморфози, які відбуваються з владою в наш час – в епоху кризи старої цивілізації й настання нового століття. Учений вважає, що для високого рівня функціонування суспільства держава повинна базуватися на нових знаннях. Відповідно, на його думку, має відбутися «піднесення нової системи влади, що замінює систему влади індустріального минулого». Основою ж усіх цих змін, на думку вченого, є різке зростання ролі знань у всіх сферах діяльності й пов'язане з цим зростанням «піднесення нової системи створення матеріальних цінностей», тобто «економіки знань».

Аналізуючи працю Е. Тоффлера, дослідник В.О. Копилов узагальнює, що в сучасному світі змінилося співвідношення між початковими джерелами влади – насильством, багатством і знанням (рис. 2). У влади можуть бути й інші ресурси, але згадані вище три, на його думку, завжди залишаються найважливішими. Вони утворюють «тріаду влади», і які б інструменти влади не експлуатувала правляча еліта й окремі люди у своїх взаєминах, «сила, багатство й знання залишаються її основними важелями». Владу можна одержати й утримувати за допомогою будь-якого з цих засобів, але це буде влада різного обсягу та якості. Найменш якісну владу надає насильство, «владу середньої якості» надає багатство, і, нарешті, найбільш високоякісна влада – це влада, побудована на знаннях. Влада, що ґрунтується на знанні, оптимальна й найефективніша, оскільки дає можливість досягти мети з мінімальними витратами. Отже, влада знання найбільш універсальна й досконала і завжди служила всім правителям й елітам найважливішим знаряддям панування. Але при цьому влада знань є і справедливою річчю, оскільки незалежно від нації, соціального стану, релігійного переконань дає можливість людині піднятись в житті, зайняти вищу соціально-економічну сходинку. Освіта відіграє функцію «соціального ліфта», адже всі люди в світі однакові і всі хочуть жити добре (див. рис. 3).

Рис. 3. Всі люди однакові

Але якщо раніше перші два джерела влади все-таки відігравали провідну роль у владних відносинах, то тепер відбувся «зсув» у бік знання, зазначає Е. Тоффлер. У цьому, на його тверде переконання, і полягає сутність сучасної владної метаморфози: «…і сила, і багатство стали вражаюче залежати від знання». Військові тепер покладаються на наукове стратегічне планування, комп'ютерні системи й високоточну технологічну зброю. Збагачення теж стало залежати переважно від наукових кадрів – професійних менеджерів та інших фахівців. У результаті в сучасному світі знання, за словами Е. Тоффлера, «виявляються не тільки джерелом найбільш високоякісної влади, але також компонентом сили й багатства». «Знання перестало бути додатком до влади грошей і влади сили, знання стало їх сутністю. Воно, по суті, їх граничний підсилювач». У цьому, на думку Е. Тоффлера, і є ключ до розуміння сучасних метаморфоз влади, які призводять до битви за знання й засоби комунікацій у всесвітньому масштабі [4].

Приведений аналіз є показовим для України, коли ми бачимо раз в раз як влада, постійно змінюючись, часто-густо ігнорує освіту і науку, покладаючись на силу і економічні стимули. Не включивши в життя освітньо-наукові стимулятори, країна весь час буде перебувати в кризі. Особливо це стає помітним, коли до влади приходять представники бізнесу, особливо великого. Ці люди сприймають світ, як правило, через призму отримання прибутку, часто ігноруючи роль освіти і виховання в житті держави.