Типи сучасних держав

Дуже важливо в контексті впливу освіти і науки на життя людини поглянути на типи суспільств та держав, їх ефективність. В Україні всім відома попередня теорія суспільно-політичних формацій: первіснообщинний лад, феодалізм, капіталізм, соціалізм і комунізм. Та час і історія не підтвердила цей поділ формацій.

Питання типології суспільств цікавило багатьох вчених. Так, Карл Поппер (1902-1994, Англія) виокремлював такі типи суспільств:

1. Закрите: турбується про збереження незмінності системи, законів її функцонування, тоталітарне, догматичне, суспільство тяжіє над індивідом, який ні за що не відповідає.

2. Відкрите: йому властиві плюралізм в економіці, політиці, культурі; громадянське суспільство; правова держава; свобода особистості.

Питирим Сорокін (1889-1968, США) до типів суспільств відносить чуттєве, ідеаціональне (раціоналістичне), ідеалістичне (інтуїтивне). Інтегральне суспільство поєднує ознаки тоталітаризму та демократії (совєтсько-американського типу).

Даніел Белл (1919-2011, США) характеризує такі типи суспільств:

1. Доіндустріальне (аграрне) суспільство, де визначальною була сільськогосподарська сфера, головні струткури – церква, армія.

2. Індустріальне суспільство, в якому визначальною була промисловість, а головними структурами – корпорація, фірма.

Постіндустріальне суспільство, коли визначальними є теоретичні знання, відповідно головна структура – університет як місце їх виробництва та накопичення.

Елвін Тоффлер (1928 р.н., США) у розвитку суспільства виділяє три «хвилі»: аграрну, індустріальну, інформаційну.

Аграрна хвиля розвитку суспільства (при переході дло землеробства – поч. бл. 10 тис. років тому) відзначається такими рисами:

• повільне економічне зростання;

• повільне зростання кількості населення;

• низький рівень споживання – на межі фізіологічного мінімуму;

• поділ праці у досить простих формах;

• основним видом енергії була м’язова сила людини та тварини;

• головним засобом виробництва була земля, яку обробляли 80-97% населення;

• основний соціальний конфлікт – навколо проблем землеволодіння та землекористування;

• структура суспільства є жорстко ієрархічною і задавалася переважно не економічними факторами – походженням, належністю, силою, владою, авторитетом тощо;

• соціальна та просторова мобільність практично були відсутні.

Індустріальна хвиля розвитку суспільства (під час промислової революції – 16-17 ст.) мала такі особливості:

• швидке економічне зростання;

• зростання чисельності населення;

• зростання споживання, рівня та якості життя;

• розподіл праці досяг високого рівня;

• основний вид енергії – механічна (парові двигуни, двигуни внутрішнього згорання та різноманітні генератори);

• головний засіб виробництва – промисловий капітал: будівлі, машини та обладнання; в промисловості зайнято 45-65% працездатного населення;

• основний соціальний конфлікт – між працею і капіталом;

• соціальна структура суспільства опирається на майнові фактори і формально не є жорстко ієрархічною;

• соціальна та просторова мобільність суттєво зросли.

Інформаційній (постіндустріальній) хвилі розвитку суспільства, заснованого на знанні, притаманна різноманітність субкультур і стилів життя. Інформація стає дорожчою за ресурси. Основними ознаками постіндустріальної хвилі розвитку суспільства є такі:

• знижуються темпи економічного зростання, воно стає більш рівномірним;

• знижуються темпи зростання населення, а в окремих країнах вони навіть є від’ємні;

• рівеньс поживання перш за все у високорозвинених країнах характеризується переходом від «кількості» до «якості» життя, від «суспільства масового споживання» до пошуку шляхів якісного вдосконалення умов життя людини;

• знижується рівень спеціалізації, і все ібльшим попитом користуються спеціалісти «широкого профілю»;

• основний вид енергії важко визначити, але це буде один із нетрадиційних, альтернативних видів – ядерна (не обов’язково), сонячна, геотермальна, енергія вітру, хвиль, припливів-відпривів або будь-яка інша, поки що не відома;

• головни засобом виробництва стають наукові знання, інформація, де буде зайнято від 55 до 75 відсотків працездатного населення;

• основний конфлікт – між знанням та некомпетентністю;

• соціальна структура суспільства: замість класового поділу – професійний;

• соціальна та просторова мобільність зростає [3].

Цікавою видається також запропонована Елвіном Тоффлером типологія держав (див. рис. 2).

Детальний аналіз згаданої типології й узагальнення наукового доробку Е. Тоффлера здійснив В.О. Копилов.